Постанова № 63431689, 13.12.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5957/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання - Белінського Г.В.,

представника позивача - Тюхтій А.А. за довіреністю,

представник відповідача - не з'явився,

розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС-АГРО ЛТД" до ГУ Державної фіскальної служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС-АГРО ЛТД" до ГУ Державної фіскальної служби України в Одеській області в якому позивач просив суд:

- скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС України в Одеській області № 0005791402, 0005771402, 0005781402 від 03 серпня 2016 року та № 0009812200 від 03 листопада 2016 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ГУ ДФС в Одеській області провело планову перевірку ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки відповідач склав акт, яким встановив порушення позивачем податкового законодавства.

З висновками акту перевірки відповідач не погодився та подав заперечення. Не погодившись з твердженнями викладеними в запереченні податковий орган надав свої письмові пояснення.

На підставі акту перевірки податковий орган сформував податкові повідомлення - рішення №0005801402, № 0005781402, №0005771402, № 0005791402 від 03.08.2016 року.

В подальшому позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби України.

17.10.2016 року ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД» отримало рішення від ДФС України № 22257/6/99-99-11-01-01-25 від 13.10.2016 року про результати розгляду скарги, в якому фіскальна служба України скасувала податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС в Одеській області № 0005801402 від 03.08.2016 року в частині донарахування грошових зобов'язань по операціях за період з 01.01.2015 р. - 31.03.2016 р., щодо яких підтверджено здійснення оплати за поставку товару та надання послуг, також скасовує штрафні санкції в повному обсязі, а інші податкові повідомлення - рішення залишило без змін.

На підставі того, що ДФС України частково скасувала податкове повідомлення - рішення, ГУ ДФС в Одеській області прийняло нове податкове - повідомлення рішення № 0009812200 від 03.11.2016 року.

Позивач вважає, що податкові повідомлення - рішення є неправомірними та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, порушують права та законні інтереси ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД», а тому належать до скасування. Оскільки до перевірки він надав всі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують поставку товару на склади позивача та використання у господарській діяльності підприємства.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві (т.1 а.с.3-25).

Представник відповідача у судове засіданні не з'явився про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.

Представник відповідача надав заперечення та у задоволенні позову просив відмовити з підстав зазначених в запереченні на адміністративний позов (т.3 а.с.97-98).

Представник відповідача в обґрунтування заперечення зазначив, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, оскільки позивач безпідставно завищив показники витрат, що вплинули на фінансовий результат до оподаткування.

Отже, на думку представника відповідача податкові повідомлення - рішення прийняті з урахуванням норм чинного законодавства та не належать до скасування.

Заслухавши пояснення представник позивача, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД» зареєстроване рішенням Київської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради від 05.04.2001р. за №04056782Ю0010068 (т.1, а.с.27).

Позивач зареєстрований в Державній податковій інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області як платник податків з 05.05.2008 року за №5970 (т.1, а.с.28).

З 30.05.2016 року по 13.07.2016 року ГУ ДФС в Одеській області провело планову виїзну перевірку ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2016 року.

За результатами перевірки відповідач склав акт «Про результати виїзної планової перевірки ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД» від 19.07.2016 року № 209/15-32-14-02/31427962 (т.1 а.с.16-40).

В акті перевірки зафіксовані наступні порушення з боку позивача:

1. п.п.20.1.2 п. 20.1 ст.20, п.44.1, п. 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2, п.п.138.3.1, 138.3 ст.138 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 8393103 грн.;

2. п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України : заниження податку на додану вартість, що належить сплаті до бюджету на загальну суму 8204446 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, на загальну суму ПДВ 823176 грн. у березні 2016 року;

3. п.120.3 ст. 120ПК України за неподання платником податків звіту про контрольовані операції;

4. 1) Вимог 1 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР із змінами та доповненнями з урахуванням Постанов Правління НБУ від 04.12.2015 року №863 «Про врегулювання ситуації на грошово- кредитному та валютному ринках України» із змінами і доповненнями від 07.06.2016 року № 342 «Про врегулювання ситуації на грошово - кредитному та валютному ринках України».

2).Вимог ст. 2 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР із змінами та доповненнями з урахуванням Постанов Правління НБУ від 03.03.2016 року № 140 «Про врегулювання ситуації на грошово- кредитному та валютному ринках України» із змінами і доповненнями від 07.06.2016 № 342 «Про врегулювання ситуації на грошово- кредитному та валютному ринках України.

3). Вимог ст.5 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами та доповненнями, п.7 розділу ІІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 №281 із змінами та доповненнями в частині не перерахування позитивної курсової різниці до бюджету.

5. п.п. 141.4.1, 141.4.2, 141.4.4 п. 141.4 ст.141 ПК України в частині не утримання та не перерахування до бюджету податку за ставкою 6% від суми сплаченого доходу нерезиденту (фрахт), в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента за 1 квартал 2016 року - 861,91 грн.

6. п.п.16.1.3, п.16.1 ст.16, п.103.9 ст.103 ПК України, Наказу Міністерства доходів і зборів України №872 від 30.12.2013 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства», в частині неподання Податкової декларації (Додатку ПН до рядка 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, Таблиця 1- Розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України) за 2015 рік, 1 квартал 2016 року.

На підставі акту перевірки від 19.07.2016 року відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення № 0005801402 від 03.08.2016 року відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 8 393 109,00 грн. та штрафна санкція 2 098 277,00 грн., № 0005781402 від 03.08.2016 року відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 8 204 446 грн. та штрафна санкція 2 051 112 грн.,№ 0005771402 від 03.08.2016 року відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за неподання звіту про контрольовані операції у розмірі 365 400,00 грн., № 0005791402 від 03.08.2016 року відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації № 9060396289 від 20.04.2016 року за березень місяць у розмірі 823 176,00 грн. (т1 а.с. 123-125).

Позивач не погодившись з висновками ГУ ДФС в Одеській області, звернувся зі скаргою до ДФС України.

За результатами розгляду скарги позивача ДФС України частково скасувало податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС в Одеській області № 0005801402 від 03.08.2016 року в частині донарахування грошових зобов'язань по операціях за період з 01.01.2015 р. - 31.03.2016 р.

03.11.2016 року відповідач виніс податкове повідомлення - рішення № 0009812200 яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 268 246 грн. штрафна санкція 3720 грн. (т.1 а.м.122).

По-перше, суд вважає позицію відповідачапро безпідставне завищення позивачем витрат , які були включені до складу рядка 2050 Звіту «собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), рядка 2130 Звіту «Адміністративні витрати», рядка 2150 Звіту «Витрати на збут», недоведеною.

Впродовж судового розгляду справи суд встановив, що позивач має власні виробничі приміщення розташовані за адресою: Хмельницька обл., м. Шепетівка, які належать позивачу на підставі договорів купівлі - продажу будівлі та обліковуються, як основні засоби на бухгалтерському рахунку10 «Основні засоби», 103 «Будинки та споруди».

З огляду на акт перевірки,позивач склав договір на здійснення електромонтажних робіт у м. Шепетівка Хмельницької області з ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 209134,34 грн. у 2015 році. (том 1, а.с.34).

Також в акті відповідач зазначив, що позивач за період 2015 р. та 1 квартал 2016 р. відповідно до договорів поставки з контрагентами ПП «Антей-А», ПП «Квант», ТОВ «Метінвест-СМЦ», ТОВ «Дорстрой», ПП «Наукове промислово-комерційне об'єднання «ТАТА»», ТОВ «Стрімекс» придбав будівельні матеріали у значній кількості: бетон, цемент, цегла, профнастил, швелер, бетонні плити, будівельні цвяхи, металопластикові вікна, гіпсокартон та інш. Даний факт підтверджує і позивач у своїй позовній заяві та в судовому засіданні.

В акті перевірки, а також і в своїх запереченнях на позов відповідач, на думку суду, спирається на припущення, що всі будівельні матеріали отримані від контрагентів-постачальників повинні використовуватись лише в будівництві та посилається при цьому на відсутність ліцензій на право здійснення будівельної діяльності, відсутність актів КБ -2 та КБ-3, будівельних кошторисів. Разом з тим відповідач не бере до уваги договори, які були укладені із цими контрагентами та первинні документи до них (видаткові накладні, акти прийому-передачі, акти виконаних робіт). Між тим відповідач сам посилається на зазначені документи в акті, як на підставу перевірки відображених підприємством показників за період 2015року та І квартал 2016 року (том 1, а.с.33).Також в матеріалах справи на підтвердження здійснення оплати за договорами зазначеним вище контрагентам міститься реєстр платіжних доручень (том 2, а.с.147-151).

Далі, відповідач в акті перевірки посилається на те, що на кінець періоду, який перевіряється, у позивача взагалі відсутні залишки будівельних матеріалів. Однак, дане твердження спростовується копією відомості по партіях товарів на складах, зокрема: профнастилу та плити, які були придбані позивачем у контрагента ТОВ «Стрімекс» (том 2, а.с.183).

Таким чином, стверджуючи про завищення показників витрат, відповідач посилається тільки на дані бухгалтерського обліку, не досліджуючи інших обставини використання позивачем будівельних матеріалів. Даний факт свідчить про те, що відповідач зробив свій висновок без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття обґрунтованого рішення.

По - друге, щодо висновку відповідача про неможливість реалізації поставок від постачальників: ТОВ «Штріхмед», ТОВ «Вест інформ груп», ТОВ «Гольфстрим ТМ», ТОВ «Магнат ПК», ТОВ «Вірмакс плюс», ТОВ «Акрукс-південь», ТОВ «Гошпром», ТОВ «АрунаТрейд», ТОВ «ПАК ФА», ТОВ «Майдан центр інвест», ТОВ «АсетДівелопмент», ТОВ «Катан», ТОВ «Лако Сервіс», ТОВ «АмніІнвест», ТОВ «Дормен», ТОВ «Бітехпром», ТОВ «Ріффмастер» суд встановив наступні обставини у справі та зробив відповідні висновки.

Так, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що в періоді, який був предметом перевірки, між позивачем та вказаними вище по тексту суб'єктами господарювання виникли господарські правовідносини на підставі укладеними з ними угод про поставки товару (метал та металеві вироби), зокрема:

- з ТОВ «Штріхмед» договір поставки від 25.05.2015 року № 25/05 (т.1 а.с.158-159);

- з ТОВ «Вест інформ груп» договір поставки від 12.03.2015 року № 12032015 (т.1 а.с.160-162);

- з ТОВ «Гольфстрим ТМ» договір поставки від 08.06.2015 року № 08/06 (т.1 а.с.163-165);

- з ТОВ «Магнат ПК» договір поставки від 02.03.2015 року № 020315 (т.1 а.с. 166-168);

- з ТОВ «Вірмакс плюс» договір поставки від 29.10.2015 року № 291015 (т. 1 а.с.169-171);

- з ТОВ «Акрукс-південь» договір поставки від 01.07.2015 року № 150701 (т.1 а.с. 172-174);

- з ТОВ «Гошпром» договір поставки від 11.01.2016 № ГП 0000003 (т.1 а.с.175-177);

- з ТОВ «ПАК ФА» договір поставки від 18.02.2015 року № 18/02 (т.1 а.с. 180-182);

- з ТОВ «Майдан центр інвест» договір поставки від 03.04.2015 року № 03/04/15 (т.1 а.с.183-185);

- з ТОВ «АсетДівелопмент» договір поставки від 01.04.2015 р. №010415 (т.1 а.с.186-188);

- з ТОВ «Катан» договір поставки від 06.08.2015 р. № 05/08 (т.1 а.с.189-191);

- з ТОВ «Лако Сервіс» договір поставки від 08.07.2015 року № 708/02 (т.1 а.с. 192-193);

- з ТОВ «АмніІнвест» договір поставки від 01.09.2015 року. № 01/092015 (т.1 а.с.194-196);

- з ТОВ «Дормен» договір поставки від 07.08.2015 року № 07-08 (т.1 а.с. 197-199);

- з ТОВ «Бітехпром» договір поставки від 11.01.2016 року № БТ-0000028 (т.1 а.с.203-205);

- зТОВ «Ріффмастер» договір поставки від 15.07.2015 року № 150715 (т.1 а.с. 200-202).

Факт укладення та виконання зобов'язань в повному обсязі за даними договорами позивача з його контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, наявними в матеріалах справи а саме : видаткові накладні, відомості по партіях товарів на складах (управлінський облік) за січень 2015 року по березень 2016 року, накладні вимоги, специфікація номенклатури, витяги з єдиного реєстру податкових накладних.

Вказані первинні документи мають всі необхідні обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа, код форми і місце складання, зміст господарської операції, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні норми права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - Податковий кодекс України).

Відповідно до п.п.75.1.2. п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України , документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 85.2 ст.85 ПКУ встановлено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зауважує, що згідно з актом перевірки позивач надав всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, оскільки акт перевірки не містить відомостей про складання акту про ненадання позивачем будь-яких витребуваних під час перевірки документів.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача в акті перевірки, що укладені договори з постачальниками не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед замовником, а лише для збільшення витрат та податкового кредиту ТОВ «Велес-Агро ЛТД» та документи виписані на продаж товару на адресу позивача не можуть розглядатись в якості належного підтвердженого податкового кредиту.

Крім того, наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагента позивача не може бути безумовною підставою для визначення податкових зобов'язань позивачу, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Жодна норма законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11

В рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначено, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Проте це не може бути підставою для відмови заявнику у відшкодуванні ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань. В рішенні від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. Такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Правовими наслідками укладання правочину, зокрема договору поставки є виникнення у сторін такого договору взаємних прав та обов'язків з їх подальшою реалізацією. Якщо договір було укладено сторонами, скріплено печатками та підписами, сторонами виконані обов'язки за цим договорами (сплачені кошти, поставлений товар), то відповідно такий договір не може бути визнаний недійсним.

Суд зауважує, що ПК України або ж іншим нормативно - правовим актом не встановлено обов'язку для ТОВ «Велес-Агро ЛТД» здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентам по всьому ланцюгу поставок. Закон не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від того, який податковий облік (стан) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. До того ж на момент здійснення господарських операцій всі підприємства були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та перебували на обліку в податковому органі та є платниками ПДВ. У період здійснення господарських правовідносин будь-яких записів щодо відсутності зазначених підприємств за їх місцезнаходженням до ЄДР не вносилось.

Щодо посилань в акті перевірки на відсутність товарно - транспортних накладних суд зазначає, що дотримання затвердженого Наказом Міністерства транспорту «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» № 363 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (із змінами та доповненнями), зокрема, вимоги наявності ТТН під час перевезення вантажу є обов'язковим для перевізників та підставою для розрахунків з організаціями-перевізниками. ТОВ «Велес-Агро ЛТД.» не був замовником транспортної послуги, не заключав договори з транспортними організаціями, а значить окрема послуга по перевезенню не надавалась, поставка ТМЦ відбувалась за рахунок постачальників позивача.

Відсутність оформлених товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платника податків. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Суд встановив, що вказані операції були належним чином відображені позивачем в своєму бухгалтерському та податковому обліку на підставі належним чином оформлених документів у відповідності до вимог чинного законодавства. Суми податку на додану вартість за податковими накладними включені до складу податкового кредиту, відповідних звітних періодів, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних.

Крім того, впродовж судового розгляду справи суд встановив, що ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД» є виробником ґрунтообробної, посівної техніки та запчастин до неї (виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства) (т.2 а.с.154) , має власні та орендовані виробничі приміщення. Згідно з штатним розкладом станом на 01.11.2016 року на підприємстві працює 242 особи Позивач має власні та орендовані транспортні засоби.В матеріалах справи міститься каталог продукції позивача як виробника сільськогосподарської техніки та запасних частин (т.2 а.с.235-251).

З огляду на те, що відповідно до змісту укладених договорів з контрагентами, позивач придбавав верстати, металеві вироби, запчастини (труби, шестигранники, круги, металеві листи інш), суд робить висновок про те, що дані господарські операції є реально пов'язаними з його господарською діяльністю.

Іншими словами, на думку суду, придбання перелічених товарів позивачем за договорами укладеним з ТОВ «Штріхмед», ТОВ «Вест інформ груп», ТОВ «Гольфстрим ТМ», ТОВ «Магнат ПК», ТОВ «Вірмакс плюс», ТОВ «Акрукс-південь», ТОВ «Гошпром», ТОВ «АрунаТрейд», ТОВ «ПАК ФА», ТОВ «Майдан центр інвест», ТОВ «АсетДівелопмент», ТОВ «Катан», ТОВ «Лако Сервіс», ТОВ «АмніІнвест», ТОВ «Дормен», ТОВ «Бітехпром», ТОВ «Ріффмастер» , повністю узгоджується, є логічним та відповідає тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.

Також, суд встановив, що за отримання зазначених вище товарів позивач з своїм контрагентами розрахувався, тобто сторони договору зазнали змін майнового стану. Даний факт підтверджується реєстрами податкових накладних.

На підставі викладених обставин, суд вважає, що витрати за договором укладеними з вказаними вище контрагентами позивач правомірно включив до складу витрат.Адже відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України: «Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)».

По-третє, суд не погоджується з висновком відповідача в акті перевірки про те, що у періоді з 01.01.2015 року по 31.03.2016 рік позивач здійснював діяльність, що підпадає під контрольовані операції та відповідно у нього виник обов'язок подання до податкового органу звіту, з наступних підстав.

Суд встановив, що у періоді з 01.01.2015 року по 31.03.2016 рік позивач уклав контракт з Михул 2009 ЕООД (Болгарія). Обсяг операцій з даним контрагентом за вказаний період складає 13164,6 тис.грн.

З урахуванням змін, внесених Законом № 609 від 15.07.2015 року (набрав чинності з 13.08.2015 року), згідно з п.п. 39.2.1.7 ст. 39 ПК України для визнання господарських операцій контрольованими, необхідним є одночасне виконання наступних умов:

-річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

-обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Відповідно до п.39.2.1.1 ст. 39 ПК України для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є:

а) господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами;

б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу товарів через комісіонерів - нерезидентів.

Позивач за 2015 рік жодних господарських опреацій з пов'язаними особами-нерезидентакми та комісіонерами - нерезидентами не мав.

Згідно з п.п. 39.2.1.2 ст. 39 ПК України для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з дати включення держави (території) до такого переліку.

Під час визначення переліку держав (територій) Кабінет Міністрів України враховує такі критерії:

держави (території), у яких загальна ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні;

держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією.

Затверджений Кабінетом Міністрів України перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, оприлюднює щороку в офіційних друкованих виданнях та на своєму офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток підприємств (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок оприлюднюється протягом трьох місяців з дати їх зміни.

З урахуванням положень п.п.39.2.1.2 п.п.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПК , для визнання господарських операцій платника податків з контрагентами-нерезидентами контрольованими, застосовується затверджений Кабінетом Міністрів України перелік держав (територій) , чинний на час здійснення таких операцій за умови дотримання вартісного критерію, встановленого п.п39.2.1.7 п.п.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПК

Таким чином, для платника податків річний дохід якого від будь-якої діяльності визначений за правилами бухгалтерського обліку, в цілому за 2015 рік перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків), контрольованими операціями згідно з п.п.39.2.1.2 та п.п.39.2.1 п.39.2 ст. 39 ПК України будуть визнаватись виключно господарські операції, здійснені з нерезидентом в період, коли відповідна держава (територія) була включена до вищезазначених переліків, за умови, що обсяг таких операцій перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків). Інформація про ці контрольовані операції має бути відображена у звіті про контрольовані операції.

Так, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 977-р, загальний обсяг контрольованих операцій з контрагентом позивача Михул 2009 ЕООД, складає менше 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків). Тому для позивача не є обов'язковим подання відповідного звіту про контрольовані операції.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши всі наявні докази в даній адміністративній справі, суд дійшов висновку, що відповідач не довів нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами, відповідно не довів правомірність прийнятих ним рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених фактів, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача належать до задоволення шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,7,8, 9, 11, 86, 128, 159-164 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС України в Одеській області № 0005791402, 0005771402, 0005781402 від 03 серпня 2016 року та № 0009812200 від 03 листопада 2016 р.

3.Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Агро ЛТД» (код ЄДРПОУ 31427962 м. Одеса вул. Миколаївська дорога, 253, р/р26002002362401 відкритий в ПАТ «ОТП БАНК» м. Одеси, МФО 300528) судовий збір у розмірі 175 741 (сто сімдесят п'ять тисяч сімсот сорок одна),50 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст постанови виготовлений 13 грудня 2016 року.

Суддя О.Я. Бойко

.