Рішення № 63431206, 13.12.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Одинака О. О.

суддів: Кулянди М.І.. Половінкіної Н,Ю.

секретар Чубрей І.І.

за участю: представника товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на заочне рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 15 липня 2016 року,

встановила:

В червні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду з позовом.

Просило стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість в сумі 2846349 гривень 63 копійки, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 1157652 гривні 49 копійок, заборгованість по відсоткам в сумі 969164 гривні 56 копійок, пені в сумі 719448 гривень 18 копійок.

Посилалося на те, що 11 січня 2007 року ОСОБА_2 та акціонерний комерційний банк «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариства «Сведбанк»,уклали кредитний договір. Відповідно до його умов банк надав боржнику кошти в сумі 55000 доларів США, а останній зобовязався повернути вказані кошти на умовах, що передбачені договором.

Внаслідок неналежного виконання своїх обовязків у ОСОБА_2 станом на 1 червня 2015 року є заборгованість за кредитом в сумі 55000 доларів США, заборгованість по відсотках в сумі 46044,95 доларів США та пені в сумі 105176,37 доларів США.

Внаслідок укладення договорів факторингу від 28 листопада 2012 року відбулася заміна кредитора за кредитним договором від 11 січня 2007 року згідно якими право вимоги заборгованості за вказаним договором перейшло до ТОВ «Кредитні ініціативи».

Заочним рішенням Садгірського районного суду міста Чернівці від 15 липня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором в сумі 2486625 гривень 54 копійки, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 1157652 гривні 49 копійок, заборгованості по відсотках в сумі 969164 гривні 56 копійок та пені в сумі 359724 гривні 9 копійок.

В апеляційній скарзі ТОВ «Кредитні ініціативи» просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 719448 гривень 18 копійок.

Посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Ухвалюючи рішення в частині, що оскаржується, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання своїх обовязків у ОСОБА_2 є заборгованість за кредитним договором в сумі 2 486 625 гривень 54 копійки, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 1 157 652 гривні 49 копійок, заборгованості по відсотках в сумі 969 164 гривні 56 копійок та пені в сумі 719448 гривень 18 копійок.

Розмір пені є значним та враховуючи майновий стан відповідача, принципи розумності та справедливості, відсутності негативних наслідків та шкоди для позивача, він підлягає зменшенню в два рази.

З такими висновками суду першої інстанції повністю погодиться не можна.

Так, за змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 214 ЦПК України суд ухвалюючи рішення повинен вирішити такі питання:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи 11 січня 2007 року акціонерний комерційний банк «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариства «Сведбанк», та ОСОБА_2 уклали кредитний договір. Відповідно до умов вказаного договору відповідач отримав кредит в сумі 50000 доларів США на строк до 10 січня 2017 року та процентною ставкою 14 відсотків річних (а.с.5-6).

11 січня 2007 року сторони уклали додаткову угоду №1 до вказаного вище договору, якою визначили суму наданих банком коштів 55000 доларів США (а.с.9).

Згідно договору факторингу від 28 листопада 2012 року публічне акціонерне товариства «Сведбанк» відступило товариству з обмеженою відповідальністю «Вектор Плюс» своє право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором від 11 січня 2007 року (а.с.14-28).

Згідно договору факторингу від 28 листопада 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вектор Плюс» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» своє право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором від 11 січня 2007 року (а.с.29-37).

Ухвалюючи рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права.

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України ).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Саме таку правову позицію Верховний Суд України зазначив в своїй постанові №3-29гс15 від 1 квітня 2015 року.

Згідно пункту 8.1 кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості.

Ухвалюючи рішення в частині стягнення пені суд першої інстанції не врахував, що розрахунок пені був зроблений позивачем в доларах США та переведений в національну валюту по курсу НБУ станом на 1 червня 2015 року.

Колегія суддів також вважає помилковим висновок суду про те, що розмір пені підлягає зменшенню.

Згідно частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 15 липня 2016 року з відповідача на користь позивача стягнута заборгованість за кредитом в сумі 1157652 гривні 49 копійок, заборгованості по відсотках в сумі 969164 гривні 56 копійок.

З позовної заяви вбачається, що позивач просив стягнути пеню в сумі 719448 гривень 18 копійок (а.с.2).

Сума пені, яку просив стягнути позивач, не перевищує розмір заборгованість, а тому не може бути зменшена судом відповідно до правил частини 3 статті 551 ЦК України.

В ході судового розгляду ТОВ «Кредитні ініціативи» надали до суду розрахунок пені в національній валюті за кожен день прострочення виконання зобовязання відповідно до діючого на такий день курсу НБУ.

Згідно вказаного розрахунку розмір пені за простроченим кредитом за період з 1 червня 2014 року по 31 травня 2015 року складає 425658 гривень 10 копійок. Розмір пені за простроченими відсотками за період з 1 червня 2014 року по 31 травня 2015 року складає 327966 гривень 61 копійка.

Загальний розмір пені, нарахованої за кредитним договором складає 753624 гривні 71 копійка (425658,10+327 699,61=753624,71).

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховучи принцип диспозитивності, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 719448 гривень 18 копійок, яка відповідає сумі, яка заявлена в позові, оскільки вона є меншою, ніж зазначено у вказаному вище розрахунку пені.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції ухвалив рішення в частині, яка оскаржується, з порушенням норм матеріального та процесуального прав, а тому рішення суду частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 359724 гривні 9 копійок скасувати.

Позов ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення пені задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» пеню в сумі 719448 гривень 18 копійок.

Рішення в частині стягненню загальної суми заборговані за кредитним договором від 11 січня 2007 року слід змінити, а саме необхідно змінити загальну суму заборгованості за кредитним договором від 11 січня 2007 року, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» з 2486 625 гривень 54 копійки на 2846264 гривень 23 копійки.

Відповідно до правил статті 88 ЦПК України слід здійснити розподіл судових витрат понесених апелянтом на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подання до суду позовної заяви) (далі - Закону) встановлено розмір судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Підпунктом 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону встановлено судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у звязку з нововиявленими обставинами у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до статті 8 «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28 грудня 2014 року, № 80-VIII установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 гривень.

З мотивувальної частини рішення вбачається, що колегія суддів приходить до висновку про зміну рішення в частині розміру загальної заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, та зміну такої суми з 2486 625 гривень 54 копійки на 2846264 гривень 23 копійки.

З платіжного доручення №20770 від 3 жовтня 2016 року вбачається, що апелянт за подання до суду апеляційної скарги сплатив судовий збір в сумі 4019 гривень 40 копійок.

Отже, з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» слід стягнути 4019 гривень 40 копійок судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити частково.

Рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 15 липня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» пені в сумі 359724 гривні 9 копійок скасувати.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення пені задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» пеню в сумі 719448 (сімсот девятнадцять тисяч чотириста сорок вісім) гривень 18 копійок.

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» загальної суми заборговані за кредитним договором від 11 січня 2007 року змінити.

Змінити загальну суму заборгованості за кредитним договором від 11 січня 2007 року, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» з 2486 625 гривень 54 копійки на 2846264 (два мільйона вісімсот сорок шість тисяч двісті шістдесят чотири) гривень 23 копійки.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» 4 019 гривень 40 копійок судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його вступу в законну силу.

Головуючий

Судді: