Ухвала суду № 63429420, 14.12.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12088/16-ц

Провадження № 22-ц/779/2402/2016

Категорія 50

Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Бойчука І.В. Горейко М.Д.

за участю секретаря: Шемрай Н.Б.

сторін: представника позивачки ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення алміентів на утримання неповнолітньої дитини та аліментів на утримання дружини, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду від 04 жовтня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

11.11.2015 ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 05 жовтня 2011 року був зареєстрований шлюб з відповідачем ОСОБА_4. За час спільного проживання у сторін народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом із позивачем та перебуває на її утриманні. Між позивачем та відповідачем постійно виникають конфлікти, суперечки, неприязні стосунки призвели до втрати взаєморозуміння. Позивач не працює, оскільки доглядає дитину до досягнення нею трирічного віку, не має необхідних коштів для існування. Відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, проте, на її погляд, може надавати їй матеріальну допомогу, але самоусунувся від надання такої допомоги. За таких обставин позивач просить шлюб розірвати, визначити місце проживання дитини з матірю, стягнути з відповідача аліменти на свою користь на утримання сина у твердій грошовій сумі у розмірі 800,00 грн. щомісячно до досягнення сином повноліття.

01 грудня 2015 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить шлюб розірвати, визначити місце проживання дитини з матірю, стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 800,00 грн. щомісячно до досягнення сином повноліття, а також аліменти на своє утримання у розмірі 500,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною трьох років.

Ухвалою від 19 вересня 2016 року розєднані позовні вимоги та виділені у два самостійні провадження: за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів.

28 вересня 2016 року позивачем надана заява, в якій позивач вказує, що відповідач офіційно працевлаштований, тому просить стягувати з відповідача на свою користь аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісяця, починаючи з дати подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, та аліменти на своє утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з дати подання позову до суду до досягнення дитиною трьох років.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 04.10.2016 року позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі ? частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дружини 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів), до досягнення дитиною трьох років та стягнуто судовий збір.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що воно постановлене з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Вказав, що він працює фрезерувальником в Івано-Франківській механічній майстерні Львівської залізниці і його середньомісячна заробітна плата, з врахуванням утримань, становить 3700 грн. Таким чином, за оскаржуваним рішенням суду аліменти, які підлягатимуть стягненню з нього на утримання сина складатиме 925 грн., а на утримання ОСОБА_2 616 грн. Всього 1541 грн. або 41,6 % від його заробітної плати. Для прожиття йому залишиться 2 158 грн.

Судом не враховано, що крім зарплати у нього інших доходів немає, також повинен матеріально допомагати і престарілому батькові. Призначені судом аліменти істотно погіршать його матеріальний стан. Мотиви призначення аліментів у таких розмірах суд не навів.

Просить змінити рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким зменшити частки призначених до стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання ОСОБА_2

Колегія суддів, вислухавши доповідача, відповідача та представника позивачки, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 05 жовтня 2011 року (а.с. 5).

Батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є відповідач ОСОБА_4 (а.с. 6).

Відповідач працює фрезерувальником у Виробничому структурному підрозділі «Івано-Франківські механічні майстерні «Регіональна філія «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (а.с. 11).

Син проживає з позивачем, що не оспорюється відповідачем.

Відповідно до статті 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідач свого обов'язку щодо утримання дитини не виконує належним чином, не надає матеріальну допомогу на сина, яка є необхідною для нормального утримання.

Згідно частини третьої статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Стаття 182 Сімейного кодексу України передбачає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

У відповідності з положеннями частини першої статті 184 Сімейного кодексу України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Одним із різновидів майнових прав та обов'язків подружжя є права та обов'язки, пов'язані із взаємним утриманням, тобто матеріальною підтримкою один одного.

Право одного з подружжя за наявності певних обставин на утримання за рахунок іншого також визначено на законодавчому рівні, а саме: в нормах Сімейного кодексу України.

Так, відповідно до частини другої статті 84 цього Кодексу, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

При цьому дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка, незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Згідно з частиною другою статті 80 Сімейного кодексу України, розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Стягуючи аліменти та визначаючи їх розмір, суд врахував стан здоров'я відповідача, те, що у нього на утриманні, крім сина ОСОБА_6, інших дітей немає, рівень забезпеченості та розмір доходів відповідача, а також те, що відповідач належної необхідної допомоги на утримання дитини не надає, проте зобовязаний надавати матеріальну допомогу. У зв'язку з наведеним, є необхідним та можливим стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття.

Вирішуючи вимогу про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, суд враховав те, що позивач не працює, доглядає дитину до досягнення нею трирічного віку, не має необхідних коштів для існування. Відповідач офіційно працевлаштований, спроможний сплачувати аліменти на утримання дружини.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов правильного висновку, що слід стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дружини у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів), починаючи з 11 листопада 2015 року до досягнення дитиною трьох років, оскільки відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання позивача саме у такому розмірі.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р. в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Враховуючи вищенаведене, величину прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, а також положення ст. 180 СК України про те, що обовязок утримувати дитину є рівною мірою обовязком як матері, так і батька, колегія суддів приходить до висновку про правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову.

Відповідно до вимог ч.2, ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі

переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для

зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах позовної заяви та в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 04 жовтня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: П.І. Проскурніцький

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_7