Ухвала суду № 63428857, 13.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/2401/16 Справа № 175/2884/16-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Крот С.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Крот С.І.,

суддів Живоглядової І.К., Джерелейко О.Є.,

за участю секретаря Дьоміної А.А.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016040440001061, щодо

ОСОБА_2, 1979 року, травня місяця,

04 дня народження, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянки України, яка проживає за адресою:

АДРЕСА_1,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю прокурора Крижановського О.С.

обвинуваченої ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційний скарзі та доповненні обвинувачена ОСОБА_2А просить змінити вирок суду першої інстанції, ухвалити новий вирок, застосувавши до неї положення ст. 69 КК України, та на підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати їй в строк відбування покарання строк попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, а саме з 9 червня 2016 року. Вважає, що суд призначив покарання, яке за свою суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Посилається на те, що суд не врахував, що вона повністю визнала свою вину, розкаялась в скоєному злочині, активно сприяла слідству, за місцем проживання характеризується позитивно, що на її утриманні знаходиться неповнолітній син та мати. Також судом не враховано, що вона хворіє на СНІД та гепатит С. Зазначає, що вона на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працює, але має постійний дохід. Вказує на те, що представник потерпілого цивільний позов не заявляв, у звязку з тим, що нею в повному обсязі погашено суму завданої шкоди.

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2016 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2015 року і остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки вісім місяців.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_2 у строк відбуття покарання строк попереднього увязнення із розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, а саме з 09 липня по 30 серпня 2016 року.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Згідно з вироком суду 22 квітня 2016 року приблизно о 09.30 год. ОСОБА_2, перебуваючи в ТРЦ «Караван» по вул. Нижньодніпровській, 17 у смт. Слобожанське Дніпропетровського району Дніпропетровської області, таємно викрала із торгівельного залу ТОВ«Торгівельно-будівельний дім «ОЛДІ»майно цього Товариства на загальну суму 232 гривень 76 копійок, яке сховала у свою шкіряну сумку, пройшла повз лінію кас і, не сплативши грошові кошти за вказаний товар, намагалася залишити місце вчинення злочину, однак довести свій злочинний умисел до кінця не змогла з причин, що не залежали від її волі, оскільки за лінією касової зони на відстані близько 10-15 м від виходу була затримана охоронцями ТОВ«Торгівельно-будівельний дім «ОЛДІ».

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченої ОСОБА_2, яка підтримала свою апеляційну скаргу, думку прокурора Крижановського О.С. із запереченнями проти апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_2, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд першої інстанції встановив, що обвинувачена ОСОБА_2 повністю визнала свою вину в інкримінованому їй органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, кваліфікованому за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, в звязку з чим, керуючись ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів на підтвердження винуватості обвинуваченої за інкримінованим їй кримінальним правопорушенням, на яких ні сторона обвинувачення, ні обвинувачена ОСОБА_2 не наполягали.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення та правильність кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України в апеляційній скарзі обвинуваченої не оспорюється.

Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченої про надмірно суворе покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, то, на думку колегії суддів, вони не заслуговують на увагу.

При призначенні ОСОБА_2 покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, дані про її особу-раніше неодноразово притягалася до кримінальної відповідальності за умисні злочини та має ряд не знятих і непогашених судимостей, задовільно характеризується за місцем проживання, офіційно не працює, перебуває на диспансерному обліку в Дніпропетровському міському центрі профілактики та боротьби зі СНІДом з 24 березня 2014 року з діагнозом: «ВІЛ-інфекція, II клінічна стадія. Вірусний гепатит», на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Суд також зазначив, що визнав обставиною, як такою, що помякшує покарання, щире каяття обвинуваченої.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав рецидив злочину.

Доводи обвинуваченої в апеляційній скарзі про те, що вона повністю визнала свою вину, розкаялась у вчиненому злочині, перебуває на диспансерному обліку в Дніпропетровському міському центрі профілактики та боротьби зі СНІДом з 24 березня 2014 року з діагнозом: «ВІЛ-інфекція, II клінічна стадія. Вірусний гепатит», на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває мають місце, але при цьому вони були враховані судом першої інстанції при ухваленні вироку.

З огляду на матеріали кримінального провадження ОСОБА_2 офіційно не працює, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, вчинила кримінальне правопорушення середньої тяжкості, не відбувши покарання у виді 3-х років 6-ти місяців позбавлення волі за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2015 року під час іспитового строку, у звязку з тим суд правильно призначив обвинуваченій покарання за правилами, передбаченими ст. 71 КК України.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що до неї не заявлений цивільний позов представником потерпілого та вона має на утриманні неповнолітнього сина та мати не є достатніми підставами для пом'якшення призначеного покарання.

З огляду на фактичні обставини провадження, положення кримінального закону, мету покарання, призначене судом покарання ОСОБА_2 за своїм видом та розміром є обґрунтованим та необхідним.

Підстав для пом'якшення призначеного покарання ОСОБА_2 з мотивів, про які йдеться в апеляційній скарзі обвинуваченого, колегія суддів не вбачає.

З огляду на це, наведені в апеляційній скарзі обвинуваченої ОСОБА_2 доводи про те, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і за своїм видом є явно несправедливим внаслідок суворості, не впливають на відповідність призначеного покарання і не містять достатніх даних для призначення їй більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, із застосуванням ст. 69 КК України, про що наполягає в своїй апеляційній скарзі обвинувачена.

Доводи апеляційної скарги і матеріали кримінального провадження не містять вказівок на порушення вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для зміни або скасування вироку, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що не має підстав вважати призначене обвинуваченій покарання несправедливим.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк покарання ОСОБА_2 строк попереднього ув'язнення з 09 липня 2016 року по 13 грудня 2016 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення.

На судові рішення першої та апеляційної інстанції щодо ОСОБА_2 може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженою ОСОБА_2, яка тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення їй копії судового рішення.

Судді

______ _______ ______

ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6