Рішення № 63428818, 23.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5799/16 Справа № 201/3406/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Баранніка О.П., Максюти Ж.І.,

при секретарі Гулієву М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Дніпропетровської міської ради на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива Інвестмент» про визнання рішень та договору оренди землі недійсними,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що позивач є власником квартири №14, розташованої по вул. Дзержинського, буд. 35-П у м. Дніпропетровську. 17 жовтня 2008 року між Дніпропетровською міською радою та ТОВ «Перспектива Інвестмент» був укладений договір оренди землі, посвідчений 17 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №3779, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,4709 га, яка знаходиться за адресою: вул. Дзержинського, 35-Т, 35-Л, 35-П. Позивач вважає вказаний договір укладеним неправомірно, оскільки законодавством України не передбачено надання в користування земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, будь-якій особі без визначення співвласниками порядку користування земельної ділянки, а також будь-якому одному із співвласників, оскільки це призводить до порушення прав інших співвласників на користування цією земельною ділянкою. Також прийнятими Дніпропетровською міською радою рішеннями від 19.09.2008 №114/36 та від 06.08.2008 №39/35 порушуються права позивача та всіх інших співвласників багатоквартирного житлового будинку №35-П по вул. Дзержинського у м. Дніпропетровську щодо володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою. Тому, уточнивши позовні вимоги, позивач просив визнати недійсним рішення Дніпропетровської міської ради від 19.09.08 р. №114/36; визнати недійсним рішення Дніпропетровської міської ради від 06.08.08 р. №39/35; визнати недійсним договір оренди землі від 17 жовтня 2008 року (кадастровий номер 1210100000:03:328:0211), укладений між Дніпропетровською міською радою та ТОВ «Перспектива Інвестмент», посвідчений 17 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №3779; судові витрати покласти на відповідачів (а.с.34-37).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2016 року, у якому виправлено описку ухвалою того ж суду від 25.05.2016 року (а.с. 53), позов задоволено, визнано недійсними рішення Дніпропетровської міської ради від 19.09.2008 №114/36 та від 06.08.2008 №39/35; визнано недійсним договір оренди землі від 17 жовтня 2008 року (кадастровий номер 1210100000:03:328:0211), укладений між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перспектива Інвестмент», посвідчений 17 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №3779 (а.с.49-51). Додатковим рішенням того ж суду від 04 липня 2016 року стягнуто з Дніпропетровської міської ради на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 551,20 грн.(а.с.70).

В апеляційній скарзі Дніпропетровська міська рада, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.55-59).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що рішенням сесії V скликання Дніпропетровської міської ради від 06.08.2008 року №39/35 вирішено, зокрема, внести зміни до рішень міської ради щодо передачі земельних ділянок в оренду, стосовно яких договори оренди знаходяться в процесі оформлення та не пройшли державну реєстрацію, встановивши річну орендну плату за користування ділянками у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України «Про оренду землі», незалежно від мети використання (п.1); продовжити строк укладення договорів оренди землі та звернення до відповідних установ для забезпечення державної реєстрації договорів відповідно до рішень міської ради (п.1 цього рішення) на три місяці з моменту прийняття цього рішення (п. 2) (а.с.12).

Також, сесією V скликання Дніпропетровської міської ради було прийняте рішення №114/36 від 19.09.2008 року, яким, зокрема, вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, розроблену МКП «Земле град», і передати земельну ділянку, площею 2,4709 га (кадастровий номер 1210100000:03:328:0211), в оренду строком на пятнадцять років ТОВ «Перспектива Інвестмент» по фактичному розміщенню першої, другої, третьої черг житлового комплексу «Амфітеатр» містобудівного ансамблю «Крутогірний», житлових будинків по вул. Дзержинського, 35-Т, 35-Л, 35-П, код цільового використання землі (УКЦВЗ) 1.9 (житлові, житлово-будівельні, гаражно- і дачно-будівельні кооперативи); визначити річну орендну плату за користування цією земельною ділянкою у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України «Про оренду землі» (п.1 рішення, а.с.9-10).

Між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перспектива Інвестмент» 17 жовтня 2008 року був укладений договір оренди землі, посвідчений того ж дня приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №3779, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,4709 га, яка знаходиться за адресою: вул. Дзержинського, 35-Т, 35-Л, 35-П (кадастровий номер 1210100000:03:328:0211) (а.с.13-18).

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 19.09.2008 №114/36 та від 06.08.2008 №39/35.

Відповідно до пункту 3.1 зазначеного вище договору оренди землі, договір укладено на п'ятнадцять років.

Згідно з пунктом 5.1 договору, земельна ділянка передається в оренду: по фактичному розміщенню першої, другої, третьої черг житлового комплексу «Амфітеатр» містобудівного ансамблю «Крутогірний», житлових будинків.

Відповідно до статуту ТОВ «Перспектива Інвестмент» (нова редакція), затвердженого протоколом загальних зборів №01/08 від 17.03.2008 року, предметом діяльності товариства є, зокрема, надання в оренду і продаж житла і приміщень нежитлового призначення; надання послуг по утриманню, експлуатації та обслуговуванню житлових та адміністративних комплексів; надання комунальних послуг (а.с.168-173).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач є власником квартири №14, розташованої по вул. Дзержинського, 35-П у м. Дніпро (м. Дніпропетровську) на підставі свідоцтва про право власності (серія та номер 26425152/САЕ №843531), виданого 05.09.2014 року Реєстраційною службою Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.43, 86-87). Вказаний багатоквартирний житловий будинок № 35-П по вул. Дзержинського розташований на земельній ділянці, що передана в оренду за оспорюваним договором.

Відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права.

Отже, позовні вимоги про визнання недійсними рішень Дніпропетровської міської ради від 19.09.2008 №114/36 та від 06.08.2008 №39/35 не підлягають задоволенню, оскільки такий спосіб захисту не передбачений діючим законодавством України.

Крім того, позивачем не доведено факту порушення його прав чи законних інтересів вищевказаними рішеннями міськради.

Колегія також звертає увагу, що рішення міської ради від 06.08.2008 року №39/35 стосується не лише оспорюваного договору оренди земельної ділянки, отже, задовольнивши позовну вимогу про визнання вказаного рішення недійсним, місцевий суд грубо порушив права інших орендарів, чиї правовідносини також врегульовані зазначеним рішенням міськради.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 1, 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, де закріплено, що зміст правочину не має суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей; недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Частиною третьою ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

В абзаці 1 пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз»яснено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; приймаючи до уваги, що, згідно змісту позовної заяви (а.с. 34 37), підставою позову позивачем визначено наявність у нього права власності на квартиру в будинку 35-П по вул. Дзержинського у м. Дніпро, - колегія дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 17 жовтня 2008 року між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перспектива Інвестмент», зважаючи на наступне.

На час укладення оспорюваного договору позивач не був власником квартири у вищевказаному будинку (право власності відповідача зареєстроване у відповідному державному реєстрі 07.08.2014 року (а.с. 43)), який знаходиться на орендованій відповідачем земельній ділянці, що свідчить про безпідставність доводів позивача щодо неправомірності оспорюваної угоди через відсутність його, позивача, згоди на укладення у 2008 році договору оренди землі.

Крім того, позивач не є стороною оспорюваного договору та судом не встановлено факту порушення вказаною угодою прав чи законних інтересів позивача на час укладення цієї угоди.

Посилання позивача на порушення прав власників інших квартир у будинку 35-П по вул. Дзержинського у м. Дніпро не можуть бут прийняті до уваги судом, оскільки позивач, на час пред»явлення позову та на час ухвалення оскаржуваного рішення місцевим судом, не був наділений повноваженнями на представництво інтересів власників інших квартир.

Колегія наголошує, що в силу положень статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Однак, позивачем не доведено наявність підстав недійсності договору оренди саме на час його укладення.

На викладені вище обставини місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини справи не встановив, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія звертає увагу, що позивач не позбавлений можливості звернення до суду за захистом своїх прав чи законних інтересів з іншими позовними вимогами.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива Інвестмент» про визнання рішень та договору оренди землі недійсними відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку.

Головуючий

Судді