Рішення № 6342725, 30.06.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

30 червня 2009 р. Справа 7/83-09

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Сведбанк", м. Київ.

до: І - Фізичної особи підприємця ОСОБА_1,м. Вінниця.

ІІ - Товариства з обмеженою відповідальністю "Краса Поділля", м. Вінниця.

про стягнення 145570,44 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : Незговоров В.Ю. - довіреність б/н від 08.05.2009 року.

відповідача 1 : не з'явився.

відповідача 2 : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення солідарно з ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Краса Поділля" 145570,44 грн., в тому рахунку 95000,00 грн. основного боргу, 16193,65 грн. пені за порушення строків здійснення платежів на погашення кредиту, 30080,58 грн. відсотків за період з 06.07.2007 року по 19.03.2009 року включно, 4296,21 грн. пені за порушення строків здійснення платежів на погашення відсотків за користування кредитом в зв'язку з порушенням відповідачами умов кредитного договору № 32/К/06-07-07 від 06.07.2007 року та договору поруки від 06.07.2007 року.

Ухвалою від 16.04.2009 року порушено провадження у справі № 7/83-09, призначено судове засідання на 26.05.2009 року та зобов'язано позивача та відповідача забезпечити явку в судове засідання представників сторін з доказами про повноваження та надати необхідні докази для вирішення спору.

26.05.2009 року розгляд справи було відкладено на 10.06.2009 року у звязку з неявкою в судове засідання представників сторін та ненаданням сторонами витребуваних доказів.

В судове засідання 10.06.2009 року відповідачі не зявились та не виконали вимог ухвал суду від 16.04.2009 року та від 26.05.2009 року. Позивач також не виконав вимог вказаних ухвал, з урахуванням чого в судовому засіданні оголошувались перерви до 10.06.2009 року, до 11.06.2009 року та до 15.06.2009 року.

Однак відповідачі в судове засідання не зявились та не надали витребувані судом документи. В зв'язку з неявкою в судове засідання відповідачів, ненаданням сторонами витребуваних доказів та необхідністю у витребуванні нових доказів розгляд справи було відкладено до 30.06.2009 року.

Відкладаючи розгляд справи на 30.06.2009 року суд скористався можливістю продовження строку розгляду справи на 1 місяць керівництвом суду в порядку встановленому ч.3 ст.69 ГПК України.

В судове засідання призначене на 30.06.2009 року відповідачі в черговий раз не з'явились та не виконали вимог ухвал суду щодо надання доказів. При цьому суд констатує, що про час та місце судового засідання відповідачі були повідомлені належним чином, оскільки ухвали у справі відповідачам надсилались рекомендованою кореспонденцією за адресами вказаними в позовній заяві: ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 21000) та ТОВ "Краса Поділля" (вул. Леніна, с. Пултівці, Вінницький район, Вінницька область, 23116). При цьому згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АА № 298842 місцем проживання ФОП ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1, 2100, а згідно довідки Головного управління статистики у Вінницькій області № 18/4/1219 від 05.06.2009 року місцем знаходження ТОВ "Краса Поділля" значиться: вул. Леніна, с. Пултівці, Вінницький район, Вінницька область, 23116, що є ідентичним тим адресам, що зазначені в позовній заяві і по яким надсилались ухвали про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи.

При черговій неявці відповідачів в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи, а відповідно до ч.2 ст.45 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено особисто на фізичну особу-підприємця.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 16.04.2009 року про порушення провадження у справі та ухвал про відкладення розгляду справи від 26.05.2009 року, від 15.06.2009 року які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідачів належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачі не подали жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні своїх представників тощо.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.ч.1, 3 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні 30.06.2009 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, яку мотивував тим, що при звернені до суду він невірно застосував норми чинного законодавства стосовно терміну нарахування штрафних санкцій за невиконання умов Кредитного договору в зв'язку з чим просить стягнути з відповідачів 95000,00 грн. основного боргу, 11633,65 грн. пені за порушення строків здійснення платежів на погашення кредиту, 30080,58 грн. відсотків та 1578,40 грн. пені за порушення строків здіснення платежів на погашення відсотків за користування кредитом.

Розглянувши дану заяву суд розцінює її як заяву про зменшення позовних вимог та приймає її до розгляду, як таку що не суперечать вимогам ст.22 ГПК України відповідно до якої позивач має право до прийняття рішення у справі, крім іншого, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

06.07.2007 року між ФОП ОСОБА_1 (Позичальник) та Вінницьким відділенням АКБ "ТАС-Комерцбанк" (Банк) було укладено кредитний договір № 32/К/06-07-07 про надання першому кредиту у розмірі 100000,00 грн..

Відповідно до п.1.1 Договору Банк має право надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі, на строк та на умовах, передбачених у цьому Договорі, а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим Договором.

В п.п. 1.3, 1.4 Договору сторони встановили строк користування кредитом з 06.07.2007 року до 05.07.2008 року та плату за користування кредитом у вигляді процентів у розмірі 18 % річних.

Проценти за користування кредитною лінією сплачуються щомісячно, до 5-го числа за попередній місяць і на дату повернення кредитної лінії (п. 3.3 договору).

В п. 4.1 договору сторони встановили, що позичальник зобов'язаний здійснювати погашення заборгованості за кредитною лінією по 05.07.2008 року.

Відповідно в додатку № 1 до договору № 32/К/06-07-07 сторони затвердили графік зменшення розміру заборгованості по кредиту.

На виконання умов п. 5.1 Кредитного договору, 06.07.2007 року з ФОП ОСОБА_1 було укладено договір застави № 32/К/06-07-07-Z-1, засвідчений Курановою О.О., приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, в реєстрі за № 4212, згідно якого позичальником передано в заставу банку належне йому майно (сільськогосподарська техніка) вартістю 154466,00 грн..

Крім того 06.07.2007 року на забезпечення виконання Позичальником зобов'язань по кредитному договору від 06.07.2007 року № 32/К/06-07-07 між АКБ "ТАС-Комерцбанк" (Банк), ФОП ОСОБА_1 (Позичальник) та ТОВ "Краса Поділля" (Поручитель) було укладено договір поруки, за яким поручителем ФОП ОСОБА_1 виступило ТОВ "Краса Поділля".

В п. 1 Договору поруки сторони встановили, що Поручитель зобов'язується перед Банком відповідати за виконання Позичальником зобов'язання щодо повернення коштів наданих банком у вигляді кредиту згідно кредитного договору № 32/К/06-07-07 від 06.07.2007 року.

Згідно п.п.2, 3 Договору поруки Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Банком за виконання Позичальником умов основного зобов'язання усім належним йому майном та грошовими коштами. При цьому відповідальність Поручителя обмежується за цим Договором обмежується сумою коштів, фактично наданих в рахунок кредиту, згідно основного зобов'язання, нарахованими процентами, пенями, комісіями та іншими платежами, передбаченими основним зобов'язанням.

Згідно п.12 Договору поруки строком припинення поруки, встановленої цим договором, є повне виконання Позичальником або Поручителем своїх обов'язків, передбачених основним зобов'язанням.

Позивач на виконання договору про надання кредиту перерахував відповідачу кошти у розмірі 100000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами № F21 609-1 від 09.07.2007 року на суму 60000,00 грн. та № F21 609-2 від 06.07.2007 року на суму 40000,00 грн..

В свою чергу на виконання вимог Кредитного договору Відповідач-1 частково, за період часу з серпня 2008 року по листопад 2008 року включно, сплатив заборгованість за кредитом в сумі 5000.00 грн. (меморіальний ордер № F21 639-11 від 27.08.2008 року) та заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 4982.59 грн. (меморіальні ордера № 606 від 01.10.2007 року, № 22 від 05.11.2007 року, № F21 6060166 від 07.08.2008 року та № F21 608-141).

Як результат утворилася заборгованість у розмірі 95000,00 грн. по кредитному договору в частині кредиту та 300080,58 грн. в частині процентів за користування кредитом за період з 06.07.2007 року по 19.03.2009 року включно.

В зв'язку з порушенням умов Договору Позичальником 17.03.2008 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. було вчинено виконавчий напис згідно якого звернуто стягнення на предмет застави згідно договору застави № 32/К/06-07-07-Z-1 від 06.07.2007 року.

За посиланням позивача заставного майна при проведенні виконавчих дій виявлено не було, що спонукало звернутись останнього з позовом до суду про стягнення солідарно з Позичальника та Поручителя грошових коштів.

На підтвердження вказаних вище обставин позивач надав суду постанову старшого державного виконавця Замостянського ВДВС ВМУЮ про повернення виконавчого документа від 30.06.2009 року в якій зазначається про те, що боржник за адресою: м.Вінниця, вул.Талаліхіна, 3/80 не проживає протягом 3-х років, а місцезнаходження заставного майна невідоме.

Також судом встановлено, що в грудні 2007 року згідно рішення Позачергових Загальних зборів акціонерів АКБ "ТАС-Комерцбанк" від 15.10.2007 року, протокол № 26, акціонерний комерційний банк "ТАС-Комерцбанк" змінив своє найменування на відкрите акціонерне товариство "Сведбанк", яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях АКБ "ТАС-Комерцбанк".

Враховуючи такі обставини суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення).

Стаття 59 ГК України визначає, що реорганізація може проводитися шляхом: злиття; приєднання; поділу; перетворення.

В п. 1.1 нової редакції статуту ВАТ "Сведбанк" зазначено, що Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів від 15.10.2007 року АКБ "ТАС-Комерцбанк", змінив своє найменування на ВАТ "Сведбанк", який виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях АКБ "ТАС-Комерцбанк".

Беручи до уваги встановлені обставини суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

З урахуванням наведеного позовні вимоги про стягнення з відповідачів 95000,00 грн. основного боргу, 30080,58 грн. відсотків за період часу з 06.07.2007 року по 19.03.2009 року підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за порушення строків здійснення платежів на погашення кредиту у розмірі 11633,65 грн. та 1578,40 грн. пені за порушення строків здійснення платежів на погашення відсотків за користування кредитом з урахуванням поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В п. 6.1 кредитного договору від 06.07.2007 року № 32/К/06-07-07 сторони встановили, що у випадку ненадходження на рахунок Банку суми кредиту та процентів в строки визначені у п.п.1.3, 3.3, 3.4, 4.1, 7.5, 7.6, 8.1, 8.2 цього Договору, Позичальник незалежно від наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань за цим Договором сплачує Банку пеню в розмірі подвійної ставки рефінансування НБУ, що діє на момент прострочення відповідного платежу, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення. При цьому кількість днів року приймається рівною фактичній кількості днів у році.

Таким чином заявлення позивачем вимог про стягнення пені є правомірним та обґрунтованим, оскільки відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору.

Перевіркою розрахунку суми пені за порушення строків здійснення платежів на погашення кредиту, в розмірі 11633,65 грн., яка обраховувалась за період 06.07.2008 року по 05.01.2009 року та 1578,40 грн. пені за порушення строків здійснення платежів на погашення відсотків за користування кредитом встановлено правильність їх нарахування, а тому суд дійшов висновку про стягнення зазначених сум пені з відповідача.

При цьому суд враховує, що нарахування та заявлення до стягнення пені проведено в межах строку позовної давності встановленої п.1 ч.2 ст.258 ЦК України та ч.6 ст.232 ГК України.

Також судом було встановлено, що відносно Позичальника господарським судом Вінницької області розглянуто справу № 8/110-08 про визнання його банкрутом. Ухвалою від 13.01.2009 року було затверджено звіт ліквідатора, провадження у справі припинено тощо.

Разом з тим, відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АА № 298842 останньою реєстраційною дією відносно ОСОБА_1 є внесення судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця. Тобто, на момент розгляду справи ОСОБА_1 не втратив статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Стосовно розглянутої справи про банкрутство ФОП ОСОБА_1 суд враховує наступне.

Відповідно до абз.2, 3 ч.3 ст.49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом за заявою кредитора протягом п'яти років після завершення розрахунків з кредиторами такий громадянин-підприємець не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів. Не задоволені вимоги кредиторів можуть бути заявлені в порядку, встановленому цивільним законодавством України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду від 16.04.2009 року, 26.05.2009 року, 15.06.2009 року відповідачі не подали до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, відсотків за користування кредитом, пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги судом також враховано норми матеріального права, зокрема ч.ч. 1, 2 ст.543 ЦК України згідно яких у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. В частині 2 названої статті встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З огляду на вказане суд дійшов висновку про солідарне стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та ТОВ "Краса Поділля" боргу у розмірі 95000,00 грн., 30080,58 грн. відсотків за користування кредитом, 11633,65 грн. пені за порушення строків здійснення платежів на погашення кредиту та 1578,40 грн. пені за порушення строків здійснення платежів на погашення відсотків за користування кредитом.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідачів відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Крім того суд звертає увагу на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року " в яких наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

За письмовим клопотанням позивача 30.06.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, ч.ч. 1 ст.530, ч.ч.1, 2 ст. 543, ч.1 ст. 546, ст.549, ч. 1 ст.550, ч.1 ст.553, ч.ч.1, 2 ст.554, ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст. 625, 627, 628, 629, 1046, ч.1 ст.1048, ч.1 ст.1049, ч.1 ст.1050 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ч.2 ст.217, ст.230 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 5 ст. 49, ст.ст.75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Фізичної особи Підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 21000 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - НОМЕР_1, р/р - НОМЕР_2 в ВАТ "Сведбанк", МФО - 300164) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Краса Поділля", вул. Леніна, с. Пултівці, Вінницький район, Вінницька область, 23116 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 33623282, р/р - 26003000001731 в Вінницькій філії "Брокбізнесбанк", МФО - 302719) на користь Відкритого акціонерного товариства "Сведбанк", вул. Комінтерну, 30, м. Київ, - (інформація про реквізити - к/р 37399001220101 - в АКБ "Светбанк", МФО-300164, ідентифікаційний код - 19356840) - 95000 грн. 00 коп. основного боргу, 11633 грн. 65 коп. пені за порушення строків здійснення платежів на погашення кредиту, 30080 грн. 58 коп. відсотків за користування кредитом, 1578 грн. 40 коп. пені за порушення строків здійснення платежів на погашення відсотків за користування кредитом, 1382 грн. 92 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 118 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 06 липня 2009 р.

віддрук.4 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - пр-т. Коцюбинського, 76, м. Вінниця, 21009.

4 - відповідачу 1 - ФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_1.

5 - відповідачу 2 - ТОВ "Краса Поділля", вул. Леніна, с. Пултівці, Вінницький район, Вінницька область,

23116.