Постанова № 63426853, 09.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М.КИЄВА

Справа №33/796/1571/2016 Постанова винесена суддею Тарасюк К.Е.

Категорія: ч. 1 ст. 162-1 КУпАП Головуючий суддя в суді апеляційної інстанції Кепкал Л.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2016 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Кепкал Л.І., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 - Зінченка О.В. на постанову Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

за 1 ст. 162-1 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою судді Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 162-1 КУпАП та піддано стягненню у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.

В постанові суд вказав, що матеріали справи містять достатньо доказів, які підтверджують вину ОСОБА_3 в тому, що він обіймаючи посаду генерального директора ТОВ «Імпел Гріффін Груп» (код за ЄДРПОУ 35634872), що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Ш. Руставелі, 38-Б, кім. 12, порушив вимоги щодо здійснення порядку розрахунків в іноземній валюті, які визначені ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме не надходження на рахунок ТОВ «Імпел Гріффін Груп» валютної виручки у розмірі 337 375, 00 рос. руб. (еквів. 121 205, 34 грн.) за контрактом від 23.1 1.2015 № 27/08/1 з компанією ТДВ ЛІК-ПАРК» (Республіка Білорусь), чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162-1 КУпАП.

Не погодившись з прийнятим судом рішенням захисник ОСОБА_3 - Зінченко О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року - скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги ОСОБА_3 та відмовити у нарахуванні штрафних санкцій у розмірі - 17 000 гривень.

В апеляційній скарзі, захисник вказує на те, що 23 листопада 2015 року між ТОВ «Імпел Гріффін Груп» (Україна), в особі генерального директора ОСОБА_3 і ТОВ «ЛІК-ПАРК» (Білорусь), в особі ОСОБА_6 був укладений договір № 27/08/1, про поставку щебня гранітного, виробництва ТОВ «Вирівський Кар'єр».

Відповідно до даного договору ТОВ «Імпел Гріффін Груп» поставив ТОВ «ЛІК-ПАРК» щебінь гранітний на суму 337 375 (триста тридцять сім тисяч триста сімдесят п'ять) російських рублів 00 копійок, однак вказану суму ТОВ «ЛІК-ПАРК» (Білорусь) не сплатив, у зв'язку з чим 25 серпня 2016 року на адресу ТОВ «ЛІК-ПАРК» було відправлено претензію з вимогою сплатити заборгованість.

Також захисник зазначає, що станом на 16 вересня 2016 року на рахунок ТОВ «Імпел Гріффін Груп» зазначена сума не була перерахована, тому ОСОБА_3 має намір звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості, так як ТОВ «ЛІК-ПАРК» не повернув частину документів, виникає проблема стосовного повного збору додатків до позовної заяви.

Далі, 03 червня 2016 року Головним управління державної фіскальної служби України було складено протокол про адміністративне правопорушення на Генерального директор ТОВ «Імпел Гріффін Груп» ОСОБА_3 за те, що він начебто ухилився від повернення виручки в іноземній валюті, яка досі йому не нарахована.

Захисник Зінченко О.В. звертає увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що 29 серпня 2016 року, він був поза межами м. Києва а, тому не міг в судовому засіданні, як про це вказав суддя в постанові, висловлювати процесуальну позицію щодо визнання вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого правопорушення.

В доводах апеляційної скарги, захисник вказує і на невиправданість накладеного на ОСОБА_3 стягнення з урахуванням того, що доходу від поставки щебеню він не отримав.

Особа, яка подала скаргу - адвокат Зінченко О.В. та інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, належним чином повідомлені про день та час апеляційного розгляду, проте, до суду апеляційної інстанції не з'явились, поважності причин неявки суду не повідомили, і лише від Зінченка О.В. до суду апеляційної інстанції надіслані пояснення, в яких він просив розглядати справу в його відсутність. Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка осіб, які беруть участь у провадженні не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції вищенаведені норми права дотримані не були.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААП № 474186 від 03 червня 2016 року вбачається, що головним державним ревізором - інспектором ГУ ДФС у м. Києві - ОСОБА_7 було складено протокол відносно генерального директора ТОВ «Імпел Гріффін Груп» ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 162 КУпАП.

Проте, постановою Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року ОСОБА_3 визнаний винним та притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 162 -2 КУпАП, відповідно з накладенням адміністративного стягнення, передбаченого санкцією вказаного Закону.

При цьому судом першої інстанції не враховано, що згідно вимог КУпАП, розгляд справи проводиться лише в межах складеного відносно особи протоколу про адміністративне правопорушення і вирішення питання про відповідальність за іншою статтею Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніж вказана в протоколі про адміністративне правопорушення, виходить за межі компетенції як суду першої інстанції, так і апеляційного суду, адже перекваліфікація складу адміністративного правопорушення нормами КУпАП не передбачена.

За таких обставин, місцевий суд, у порушення вимог ст. 245 КУпАП, не дослідив всебічно, повно і об'єктивно всі обставини справи, а тому передчасно та безпідставно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_8 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 -2 КУпАП. А тому така постанова підлягає скасуванню, як постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, з прийняттям апеляційним судом, у відповідності до норм ст. 294 КУпАП, нової постанови.

При розгляді протоколу про адміністративне правопорушення по суті, слід вказати наступне.

Підставою для адміністративної відповідальності та найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення, є протокол про адміністративне правопорушення. КУпАП детально регламентує питання, що пов'язані зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки він є офіційним документом, до змісту якого висуваються ряд вимог, закріплених у ст. 256 КУпАП. Саме у вказаній нормі наведено перелік тих даних, які обов'язково повинні бути зазначені в протоколі для того, щоб він мав юридичну силу. Зокрема, в протоколі про адміністративне правопорушення має бути зазначено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 вбачається, що він був складений за ч. 1 ст. 162 КУпАП, але суть адміністративного правопорушення виписана як порушення ст. 1 Закону України від 23.09.1994 № 185/94 - ВР « Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями, а саме, ненадходження валютної виручки у розмірі 337 375, рос. руб.

Об'єктом же правопорушення, передбаченого ст. 162 КУпАП є суспільні відносини у сфері обігу валютних цінностей. Відповідно, скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави із порушенням визначених законодавством України вимог становлять об'єктивну сторону вказаного адміністративного правопорушення.

У той же час, згідно пункту 2 ст.1 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93(далі - Декрет), валютні операції це: операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України.

З пункту 3 Розділу 1 Інструкції про порядок організації та здійснення валютно -обмінних операцій на території України випливає, що до валютно-обмінних операцій належать такі операції: купівля у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові гривні; продаж фізичним особам - резидентам готівкової іноземної валюти за готівкові гривні; зворотний обмін фізичним особам - нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту; конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що складений відносно ОСОБА_3 протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, так як у ньому не зазначено, які саме вимоги чинного законодавства, яке регулює порядок здійснення валютно-обмінних операцій порушив ОСОБА_3, тобто не вказана суть адміністративного правопорушення, що інкримінувалося ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 162 КУпАП, а відтак, такий протокол не відповідає вимогам ст. 245 КУпАП та не може слугувати підставою для притягнення особи до відповідальності.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, провадження у справі підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КУпАП, а судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з встановленням обставин визначених п. 1ст. 247 КУпАП.

На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 - адвоката Зінченка О.В. - задовольнити.

Постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 162-1 КУпАП та піддано стягненню у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 162 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, а саме в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду м. Києва Л.І. Кепкал