Рішення № 63426800, 12.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.СуддівСлободянюк С.В., Махлай Л.Д.при секретаріГоін В.С.за участю: представника позивача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області Перченка Сергія Олександровича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 березня 2016 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_7 про звернення стягнення на майно, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 16 березня 2016 року позов задоволено частково. /т.1 а.с. 241-247/

Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині відмови у виселенні, представник ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області Перченко С.О. подав апеляційну скаргу на рішення суду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції не вірно застосовано норма матеріального права, зокрема ч. 3 ст. 109 ЖК УРСР передбачено, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, жодних застережень щодо надання іншого житлового приміщення стаття не передбачає. Також судом першої інстанції, на виконання вимог ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не враховано наявність на праві приватної власності у ОСОБА_7 також іншого нерухомого майна - квартири у АДРЕСА_1.

З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виселення з квартири, переданої в іпотеку, та постановити нове в цій частині про задоволення вказаної вимоги.

ОСОБА_7 в судове засідання вкотре не з'явились, повідомлення про розгляд справи не отримує, за місцем реєстрації не проживає, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за її відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

№ справи 759/4621/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/6842 /2016Головуючий у суді першої інстанції:Лукяненко Л.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, який з'явився у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення скасуванню в частині відмови у виселенні ОСОБА_7 з ухваленням нового рішення в цій частині про її виселення, ухваленням відмови в частині зняття з реєстраційного обліку з інших підстав, та виключенням посилання в резолютивній частині рішення на ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, на підставі наступного.

Судом встановлено, що 19 вересня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області та ОСОБА_7 було укладено Договір відновлюваної кредитної лінії № 723. Згідно з пунктом 1.1. Договору відновлюваної кредитної лінії № 723 від 19.09.2007 року Банк зобов'язався надати грошові кошти в сумі 44 000,00 (сорок чотири тисячі ) доларів США, а Позичальник зобов'язався отримати, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 14% відсотків річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені Кредитним договором. Згідно з пунктом 1.6. Кредитного договору загальний термін користування кредитом складає 10 років, при цьому дата остаточного погашення Кредиту не пізніше 19 вересня 2017 року. /а.с. 15-16/

В забезпечення виконання зобов'язань за Договором відновлюваної кредитної лінії № 723 від 19.09.2007 року між Банком та Позичальницею було укладено Іпотечний договір №1415 від 19.09.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосевим В.В., за реєстрованим в реєстрі за № 2397. /а.с.17-19/

Відповідно до вказаного договору ОСОБА_7 передала в іпотеку, а Банк прийняв в порядку і на умовах визначених в Іпотечному договорі, нерухоме майно - однокімнатну квартиру АДРЕСА_2.

ОСОБА_7 станом на 02.03.2015 року має заборгованість за Договором відновлюваної кредитної лінії № 723 від 19.09.2007 року в сумі 19 229 ( дев'ятнадцять тисяч двісті двадцять дев'ять) дол. США 78 центів, що за офіційним курсом НБУ в гривневому еквіваленті складає 516 475 (п'ятсот шістнадцять тисяч чотириста сімдесят п'ять) грн. 62 коп.

Відповідно до довідки Форма №3, в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_15. / т. 1 а.с. 42/

Задовольняючи позовні вимоги, а саме звертаючи стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах та відмовляючи у виселенні зі зняттям з реєстраційного обліку, суд першої інстанції керувався вимогами частини другої статті 109 ЖК УРСР про те, що громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Встановивши, що в іпотеку передано квартиру, яка була придбана не за рахунок отриманих кредитних коштів, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність передбачених законом підстав для виселення мешканців із зазначеної квартири без надання їм іншого постійного житла, аналогічний висновок також міститься в правовій позиції Верховного Суду України, викладену в постанові від 18 березня 2015 року по справі №6-39цс15.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно вимог ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року, згідно з яким протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Судом першої інстанції не було враховано, що крім переданої в іпотеку квартири АДРЕСА_2, ОСОБА_7 на праві приватної власності належить також однокімнатна квартира АДРЕСА_1 / т. 1 а.с.82-84/, за даними акту начальника ЖЕД-2 Фокіна В.О. від 20.10.2016 р., наданими на запит апеляційного суду, у спірній квартирі проживають квартиранти, а не зареєстрована ОСОБА_7, у зв'язку з чим суд першої інстанції помилково застосував ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а вимоги про виселення ОСОБА_7 підлягають задоволенню.

В частині, що стосується виселення членів сім'ї ОСОБА_7, які зареєстровані у квартирі, то вказаний довод апеляційної скарги колегією суддів не приймається до уваги, оскільки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 не приймали участі у справі та не були залучені в якості сторін. З тих самих підстав колегія суддів вважає необхідним виключити з резолютивної частини рішення суду першої інстанції посилання на ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

В частині, що стосується вимог про зняття з реєстраційного обліку, рішення суду першої інстанції скасовується та ухвалюється відмова у задоволенні таких вимог: в частині зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_7 з підстав передчасності вимог, з якими ПАТ «Державний ощадний банк України» не звертався до відповідних органів, а не підстав відмови у виселенні, як вказано судом першої інстанції, в частині ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 як вимоги, що заявлені до осіб, не залучених до участі у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області Перченка СергіяОлександровича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 березня 2016 року - задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 березня 2016 року -скасувати в частині відмови у виселенні ОСОБА_7 та постановити в цій частині нове рішення наступного змісту.

Виселити з квартири АДРЕСА_2 зареєстровану ОСОБА_7 / ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Миронівським РВГУ МВС України у Київській області 14.08.2002 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_2/.

В частині вимог про зняття з реєстраційного обліку - відмовити.

Виключити з резолютивної частини рішення посилання на ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_7 /ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Миронівським РВГУ МВС України у Київській області 14.08.2002 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_2/ на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області /р/р 35194016 в ОПЕРУ філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», МФО 322669, код ЄДРПОУ 09322277/ судовий збір за розгляд справи в апеляційній інстанції у розмірі 5 427 гривень 40 копійок.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: