Рішення № 63426723, 07.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Волошиної В.М., Котули Л.Г.

при секретарі: Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 лютого 2016 року

в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності.

Зазначала, що 17 лютого 2015 року між сторонами укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 17052015-1, відповідно до умов якого відповідачка відступила позивачці право вимоги за договором № 005-28618-020215 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США від 02 лютого 2015 року, укладеного між відповідачкою та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (надалі - ПАТ «Дельта Банк»), зі всіма додатками, змінами та доповненнями до нього.

Між тим, відповідачем не виконано умови договору та станом на 15 червня 2015 року ОСОБА_3 не визнала право власності позивачки на вклади та рахунки, про що нею письмово було повідомлено позивачку.

Просила визнати за собою право власності на грошові кошти на вкладах та рахунках в розмірі 149002 грн. 20 коп., які ОСОБА_2 набула відповідно до договору № 005-28618-020215 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США від 02 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Дельта Банк», зі всіма додатками, змінами та доповненнями до нього з набуттям ОСОБА_2 за вказаними договорами банківського вкладу та рахунків на суму 149002 грн. 20 коп., статусу вкладника у зазначенні п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 лютого 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Дельта Банк», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення районного суду зазначеним нормам процесуального права не відповідає.

Як убачається з матеріалів справи, 17 лютого 2015 року між сторонами укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 17052015-1, відповідно до умов якого відповідачка відступила позивачці право вимоги за договором № 005-28618-020215 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США від 02 лютого 2015 року, укладеного між відповідачкою та ПАТ «Дельта Банк», зі всіма додатками, змінами та доповненнями до нього (а.с.5-7).

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 звернулась до АТ «Дельта банк» із заявою від 29 квітня 2016 року про включення її вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів, яка надіслана 23 травня 2016 року, надійшла до адресата 25 травня 2016 року (а.с.111-114).

Окрім цього, також ОСОБА_3 подано до банку заяву про визнання її кредитором АТ «Дельта банк» за коштами розміщеними на її рахунках (а.с.115-117).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Задовольняючи позов районний суд виходив з беззаперечності визнання відповідачем заявлених позовних вимог в поданій до суду письмовій заяві, що, як зазначено в рішенні, не суперечить та не порушує права, свободи і інтереси інших осіб, за умов відсутності інших обставин, які мають істотне значення.

Між тим, при винесення зазначеного рішення, судом першої інстанції не було враховано наступних обставин.

Відповідно до положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 10 ЦПК України встановлено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі Постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 № 150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_4 - уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» (а.с.104-110).

Згідно з рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08 квітня 2015року № 71 про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» запроваджено строком на шість місяців з 03 березня 2015 року до 02 вересня 2015 року включно, а рішенням від 03 серпня 2015 року № 147 тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» продовжено до 02 жовтня 2015 року.

На виконання постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Фондом гарантуванням вкладів фізичних осіб прийнято Рішення від 02 жовтня 2015 року № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» згідно з якими відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» строком з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_4.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452) цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з пп. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Законууповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Положеннями ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено черговість, у якій кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, кошти, отримані під час виконання уповноваженою особою Фонду заходів, спрямовуються у визначеній чинним законодавством черговості.

Враховуючи, що з 02 березня 2015 року Фонд запровадив тимчасову адміністрацію та розпочав процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку, а на момент ухвалення рішення судом першої інстанції (19 лютого 2016 року) постановою Національного банку України від 02 жовтня 2015 року в банку вже було відкликано ліцензію та прийнято рішення про його ліквідацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж у відповідності до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції такими, що ґрунтуються на неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, ухвалене по справі рішення підлягає скасуванню, а по справі слід ухвалити рішення нового змісту про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 лютого 2016 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішенням, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності відмовити.

Рішення набирає чинності негайно, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Справа № 752/12118/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/11704/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Сальникова Н.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.