Ухвала суду № 63426170, 12.12.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/4964/15 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.

Провадження № 22-ц/783/635/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Л. Б.

Категорія: 46

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого судді - Струс Л.Б.

суддів: Шандри М.М., Шумської Н.Л.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю:ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові заяву ОСОБА_2 про розяснення рішення Апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи Галицького районного відділу у м. Львові Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, знаття з реєстрації, виселення та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання факту проживання однією сімєю, визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю, усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 29 жовтня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2. Знято ОСОБА_3 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_3. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 162,40 грн. В решті позовуОСОБА_2 - відмовлено. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2016 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи Галицького районного відділу у м. Львові Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, знаття з реєстрації, виселення відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Вселено ОСОБА_3 в квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2.

В решті рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2016 року рішення Апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2016 року залишено без змін.

07 листопада 2016 року ОСОБА_2 подала до Апеляційного суду Львівської області заяву, у якій просить розяснити резолютивну частину рішення Апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2016 року в частині того, як вона має виконати рішення суду за умови відсутності у її квартирі вільної житлової площі для проживання ОСОБА_3, наявності зобовязань, щодо забезпечення малолітнім ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 безпечних умов проживання, необхідності виконання рекомендацій лікарів щодо усунення психотравматичної ситуації для дітей, зумовленої перебуванням в одному приміщенні з ОСОБА_3 Володимировчем.

Представник Галицького районного відділу у м. Львові Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в судове засідання не зявився, хоча про розгляд справи було повідомлено належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т.2 а.с. 53), про причини неявки суд не повідомили та з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталися, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_2, ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 221 ЦПК України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій розяснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року, передбачено, що роз'яснення рішення суду, можливе тоді, коли вононемістить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.

Таким чином, законодавець вказує на те, що суд може роз'яснити своє рішення, якщо воно містить в собі незрозумілості або ускладнює його реалізацію, при цьому, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

За змістом зазначеної статті незрозумілим є рішення суду, в якому припускається кілька варіантів тлумачення; роз'яснюються не висновки, яких дійшов суд, а ухвалене судове рішення; підставою для роз'яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.

Зрозумілість судового рішення полягає у тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки судове рішення викладено повно і чітко, резолютивна частина викладена конкретно, а в поданій заяві обставин, що підтверджують наявність труднощів його розуміння не наведено, то посилання заявника фактично на розяснення мотивів ухваленого рішення та порядку його виконання не стверджують про наявність недоліків рішення, що підлягають усуненню в порядку, визначеному ст.221 ЦПК України.

Окрім того колегією суддів встановлено, що відповідно до акту державного виконавця Галицького ВДВС м. Львів ОСОБА_6 від 30.11.2016 року, ключі від АДРЕСА_4, передано стягувачу ОСОБА_3 чим фактично виконано рішення суду.

В звязку з викладеним колегія суддів вважає, що підстав для розяснення рішення немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 221, 304, 313-313, 317, 319 ЦПК України,

УХВАЛИЛА:

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про розяснення рішення Апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2016 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Б. Струс

Судді М.М. Шандра

ОСОБА_7