Ухвала суду № 63424429, 12.12.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 333/2316/16 Головуючий у 1 інстанції: Боровікова А.І.

Провадження № 22-ц/778/5167/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Маловічко С.В., суддів Дашковської О.В., Кочеткової І.В.

при секретарі: Бєловій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2016 року про застосування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на 1/2 частку майна, що є спільною сумісною власністю подружжя,

В С Т А Н О В И Л А:

10.05.2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на 1/2 частку майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Ухвалою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11.05.2016р. відкрито провадження у справі за вищезазначеним позовом.

28.10.2016р. представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій посилається на те, що ОСОБА_2 шляхом обману заволоділа часткою ОСОБА_3 у спільному майні подружжя. Зазначає, що ОСОБА_2, діючи з метою унеможливити чи ускладнити повернення майна у спільну власність та поділити його між колишнім подружжям, може безперешкодно здійснити відчуження майна, що є предметом поділу, оскільки все спірне майно зареєстроване за нею. Тому в порядку забезпечення позову представник позивача просить суд накласти арешт із забороною проводити відчуження будь-яким способом, здавати в оренду чи вчиняти інші дії щодо спірного майна.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2016 року заяву представника позивача ОСОБА_4 про забезпечення вищезазначеного позову задоволено частково.

Накладено арешт на наступне майно: на приміщення № 55, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 102; на квартиру № 4 житловою площею 42,7 м2, загальною площею 71,04 м2, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Вороніна, буд.13; на автомобіль легковий (універсал) марки Mitsubishi Outlander, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; на автомобіль вантажний (фургон) марки ЗАЗ модель TF55YO ЗНГ, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2; на садовий будинок загальною площею 117,4 м2 разом з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Василівський район, с/рада Верхньокриничанська, «Таврія» садівниче товариство, будинок 3; на 17/100 часток нерухомого майна, літ. 3, а саме: склад № 1 площею 17 м2, що складає 2/25 частини літ.3, склад № 1-А площею 19,1 м2, що складає 9/100 частини літ. 3, що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Брянська, буд.15. В іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що вони з позивачем вже здійснили поділ майна в добровільному порядку, уклавши нотаріально посвідчений договір, тому відсутній спір між ними щодо вказаного в позові майна, а відтак, не можуть бути застосовані і заходи забезпечення безпідставно заявленого позову. Крім того, стороною позивача не надано ніяких доказів, які б свідчили про її намір здійснити відчуження майна. Тому просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та передати питання на новий розгляд до Комунарського районного суду м. Запоріжжя.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, вивчивши матеріали справи, суд першої інстанції визнав її обґрунтованою, тому вжив заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, яке зареєстроване на праві власності за відповідачем. Суд вважав, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів з огляду на таке.

Відповідно до ст. 312 ЦПК суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо судом першої інстанції ухвалу прийнято з додержанням вимог закону.

З матеріалів справи вбачається, що у цій справі розглядається спір щодо поділу спільного майна, набутого сторонами за час зареєстрованого шлюбу.

З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову (ст.151 ЦПК).

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантуються за його позовом про присудження, реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Отже, заходи забезпечення позову за своїм правовим змістом є гарантією забезпечення інтересів позивача у майбутньому при реалізації судового рішення.

Вжиті заходи забезпечення позову в цивільному процесі мають тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання судового рішення.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності має бути враховано, що суд вправі вжити заходів до забезпечення позову в усякій стадії справи, якщо їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У своєму зверненні до суду з питання забезпечення позову позивач покликав суд накласти арешт на спірне майно, яке на цей час знаходиться у володінні відповідача та зареєстровано за нею.

Згідно з ст.60 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.

Аргументи клопотання пояснюються наявністю спору щодо майна, яке сторони набули під час шлюбу, але яке на тепер знаходиться у відповідача. Також з матеріалів справи вбачається, що мається одночасно інший спір щодо визнання недійсним договору про розподіл майна, за яким право власності на все спірне майно перейшло до відповідача, що свідчить про те, що між сторонами дійсно мається спір з приводу зазначеного в позові майна.

Цивільно-процесуальним законодавством передбачено право суду забезпечити позов (ст.151 ЦПК), який може бути забезпечений, зокрема, арештом майна (ст.152 ЦПК).

Суд наголошує, що адекватність (співмірність) заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу) про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

За змістом ст.ст. 57, 179, 214 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 41, 64 Конституції України надається право громадянину володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю. Конституційні права не можуть бути обмежені.

У ст. 8 ЦК зазначено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України. Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до Цивільно-процесуального Кодексу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції наведене врахував й забезпечив захист інтересів зацікавленої особи - позивача, який є учасником процесу у заявленому спорі.

В такому разі, оскаржувана ухвала прийнята у відповідності до процесуального закону, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Дашковська О.В.

ОСОБА_5