Ухвала суду № 63423835, 05.12.2016, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 05.12.2016

Справа № 320/10476/15ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді: Пономаренко Л.Е.,

при секретарі: Воробйовій В.В.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізінг Україна»про перегляд заочного рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 08.08.2016 по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізінг України» про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євролізінг Україна»звернулося до Мелітопольського міськрайонного суду з заявою про перегляд заочного рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 08.08.2016 по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізінг України» про захист прав споживачів.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 08.08.2016 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області ухвалено заочне рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізінг України» про захист прав споживачів. Вважає, заочне рішення має бути переглянуте та скасоване через наявність поважних причин неявки в судове засідання та порушення норм матеріального та процесуального права при ухваленні заочного рішення. Несвоєчасне отримання відповідачем судових повісток пояснює реєстрацією Відповідача за новою адресою місцезнаходження, а саме: вул. Велика Васильківська, 143/2, м. Київ, 03150.

Стосовно того, що заочне рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права зазначив наступне. Дійсно, між Сторонами було укладено Договір з відповідними додатками до нього, які є його невід'ємною частиною. Відповідно до положень ЦК України (а саме п.1 ст. 202) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, Сторони повинні усвідомлювати, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Тобто сторони, які укладають правочин, повинні насправді прагнути досягнення саме того правового результату, який завжди виникає при укладенні правочину даного виду. Звертаючи увагу на те, що послуга, яка надається за Договором та обрана Лізінгоодержувачем самостійно і свідомо; він ознайомившись із всіма істотними та іншими умовами Договору; підписавши цей Договір, все ж таки звернувся до Суду за захистом порушених, на його думку, прав споживача, які, до речі, не були порушені, оскільки момент виконання Відповідачем своїх зобов'язань згідно п.1,7, Договору щодо придбання Предмету лізингу ще не розпочався, про що Суд в заочному рішенні зовсім не звернув увагу. Вважає, що суд не дослідив той факт, що Позивачем підписано 12 сторінку Договору, де зазначені наступні пункти: (п.17.2.) свідчення факту ознайомлення, розуміння Сторонами та згоди Сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом Договору та Додатків до нього. (п.17.4.) Лізингоодержувач заявляє, що отримав усі коректно викладені пояснення від представника TOB «Євролізинг Україна, що стосуються змісту даного Договору та додатків до нього, проінформований про всі можливі витрати і ризики у зв'язку із укладенням та виконання даного Договору, уважно прочитав та зрозумів Договір та Додатки до нього, ознайомлений з умовами внутрішніх правил Лізингодавця, представником TOB «Євролізинг Україна» надано Лізингоодержувачу повну, необхідну, доступну, достовірну інформацію про положення Договору та Додатків до нього. (п.17.5.) є фактом ознайомлення та згоди з умовами Договору, Лізингоодержувач підтверджує свої права та обов'язки за Договором, підтверджує здатність набувати прав та обов'язків за Договором, умови договору йому зрозумілі та вважає їх справедливими по відношенню до себе. (п.17.6.) засвідчує, що послуга з фінансового лізингу, що надається за цим Договором, обрана ним самостійно, свідомо, без нав'язування з боку Лізингодавця або його представників. Отже, це є достатнім доказом того, що у Позивача на момент підписання Договору не існувало питань щодо обсягу своїх прав та обов'язків, щодо природи правочину, а відсутність обмежень цивільної дієздатності у Позивача підтверджує наявність чіткого волевиявлення на укладення оспорюваного правочину.

Вважає, що суд мав всебічно дослідити, що навіть якщо звернути на положення умови п.9.7. Договору, де зазначено, що «кошти які сплачуються Лізингоодержувачем до моменту отримання предмета лізингу, незалежно від їх призначення яке вказується у квитанції зараховуються по даному договору у наступному порядку: - Адміністративний платіж; -Авансовий платіж; - Комісія за передачу предмета лізингу», то задля отримання Предмету лізингу Лізингоодержувачу все одно необхідно сплатити згідно п.1.7. Договору ще 2 лізингових платежі - Авансовий платіж та Комісію за передачу Предмета лізингу, і у Лізингодавця ще не виникло зобов'язання передати Предмет лізингу протягом 120 робочих днів, тому черговість зарахування Лізингодавцем коштів не змінює або не скасовує зобов'язань Сторін виконувати умови Договору в подальшому.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, невірне застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах, що в свою чергу призвело до поверхового та неправильного вирішення спору. Висновки суду належним чином не мотивовані та суперечать чинному законодавству України.

Крім того, вважає, що суд не врахував того, що між сторонами було укладено цивільно-правовий договір з дотриманням усіх вимог, які ставляться чинним законодавством України. Сторони погодили всі істотні умови договору та вирішили питання по всіх лізингових платежах, доказом щодо цього є факт вчинення Лізингоодержувачем конклюдентних дій (шляхом сплати платежу).

Вважає заочне рішення незаконним, таким яке підлягає обов'язковому скасуванню, на підставі порушення судом в момент ухвалення цього заочного рішення норм матеріального права та норм процесуального права. Як вбачається з тексту оскаржуваного заочного рішення, судом не було належним чином та повно з'ясовано обставин по справі, не було належним чином надано правову оцінку наданим доказам, а умови договору фінансового лізингу не були досліджені.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євролізінг Україна» у судове засідання не зявилося, про причини неявки суд не повідомило.

ОСОБА_1 у судове засідання не зявився, від нього на адресу суду надійшла заява про розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізінг Україна» про перегляд заочного рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 08.08.2016 по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізінг України» про захист прав споживачів за його відсутності. В задоволені вимог про перегляд заочного рішення суду просив відмовити.

В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши доводи, викладені в заяві про перегляд заочного рішення, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно дост.232 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню у тому разі, коли суд встановить, щовідповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Тобто, для скасування заочного рішеннянеобхідна наявність одночасно двох наведених умов.

У своїй заяві про перегляд заочного рішення Товариством з обмеженою відповідальністю «Євролізінг Україна» не наведено та не надано жодного належного доказу, який би свідчивпро те, що вони не з'явилися в судове засідання та не повідомили про причини своєї неявки з поважних причин, що є однією з підстав скасування заочного рішення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ТОВ «Євролізінг Україна» про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого судова повістка про виклик до суду на 08.08.2016 року була вручена відповідачу 05.07.2016 року. (а.с. 47).

В судове засідання, яке відбулося 08.08.2016 о 10.00 годині представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення слухання справи не надав, у звязку з чим суд вирішив згідно вимог ст.169 ЦПК України розглянути справу на підставі наданих суду доказів з постановленням заочного рішення.

Крім цього, при подачі заяви про перегляд заочного рішення відповідачем не зазначено та не надано жодного істотного доказу в заперечення вимог позивача, які відповідач зобовязаний надати саме до заяви про перегляд заочного рішення, а не після його скасування.

Таким чином, залишаючи заяву відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення, суд виходить із того, що підставами перегляду заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача, та наявність істотних доказів по справі в обґрунтування заперечень вимог позивача. За відсутності зазначених обставин у сукупності, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення.

Частиною 4ст.231 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що підстави для скасування заочного рішення суду та призначення справи до розгляду в загальному порядку - відсутні.

Керуючись ст.ст.231-232 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізінг Україна»про перегляд заочного рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 08.08.2016 по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізінг України» про захист прав споживачів - залишити без задоволення.

Роз'яснити заявнику, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленомуЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ: Л. Е. Пономаренко