Рішення № 63423533, 28.11.2016, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

28.11.2016

Справа № 2/331/1529/2016

335/3501/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2016 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого судді Світлицької В.М., при секретарі Богач А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 банк розвитку» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 банк розвитку» звернулося до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором № ІКІРG3.118681.001 від 05.04.2013 року, відповідно до умов якого відповідач отримала від позивача кредит у вигляді строкового кредиту у розмірі 185500,00 грн. на придбання нерухомості строком до 04.04.2033 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% річних за сплатою комісії за надання фінансового інструменту в розмірі 0,00% від суми кредиту у день укладення кредитного договору та комісії за оцінку фінансового стану позичальника в розмірі 0,00% від суми кредиту у день укладання кредитного договору зі сплатою комісії за надання кредитних ресурсів у розмірі 0,20% від суми кредиту по договору щомісяця в період сплати.

Відповідно до п.п. 6.1.-6.8. даного договору кредиту за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом банк нараховує позичальнику проценти в розмірі 36%, що встановлена від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення. Банк має право нараховувати позичальнику штраф в розмірі 2,0% від суми кредиту, зазначеного в п. 1.2. кредитного договору у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником п.п. 4.2.3.- 4.2.11 кредитного договору за кожний факт порушення. За порушення строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії банк нараховує позичальнику пеню в розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Всупереч умов кредитного договору № ІКІРG3.118681.001 від 05.04.2013 року відповідач ОСОБА_2 не здійснювала у відповідності з графіком своєчасного погашення у повному обсязі сум заборгованості по кредиту та плати відсотків за користування кредитними коштами, чим порушила взяті на себе договірні зобовязання.

Оскільки відповідач допустила однобічну відмову від виконання зобов'язань, чим істотно порушила умови кредитного договору № ІКІРG3.118681.001 від 05.04.2013 року, то станом на 21.03.2016 року заборгованість за даним кредитним договором в загальному розмірі складає 287837 гривень 16 копійок.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № ІКІРG3.118681.001 від 05.04.2013 року станом на 21.03.2016 року в розмірі 287837 гривень 16 копійок.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.05.2016 року позов Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 банк розвитку» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 банк розвитку» заборгованість за кредитним договором № ІКІРG3.118681.001 від 05.04.2013 року станом на 21.03.2016 року, у тому числі: поточну заборгованість за кредитом 182642,01 грн., прострочену заборгованість за кредитом 1691,05 грн., поточну заборгованість за процентами 1645,00 грн., прострочену заборгованість за процентами 52135,50 грн., прострочену заборгованість за комісією по кредиту 8116,47 грн., суму пені та/або штрафу 41607, 13 грн., судові витрати, повязані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача у розмірі 420,00 грн., а разом стягнуто 288257,16 грн. та, крім того, стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 4317, 56 грн.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.08.2016 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.05.2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 банк розвитку» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено: скасовано заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.05.2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 банк розвитку» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.08.2016 року цивільну справу № 335/3501/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 банк розвитку» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості передано на розгляд до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15.09.2016 року цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 банк розвитку» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду.

У судове засідання представник позивача не зявився, але до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не зявилася, але до суду від її представника надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, проти позову заперечував в повному обсязі при цьому надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідач набула статусу внутрішньо переміщеної особи з 15.11.2014 р., а відповідно до розрахунку позивача за період станом на 15.11.2014 р. заборгованість складає: поточна заборгованість за кредитом 183353, 84 грн., прострочена заборгованість за кредитом 979,22 грн., прострочена заборгованість за процентами 14152,50 грн., прострочена заборгованість за комісію по кредиту 2180,47 грн., сума пені та/або штрафу 17602,17 коп. Вважає, що вимоги щодо стягнення заборгованості, яка виникла після статусу внутрішньо переміщеної особи задоволенню не підлягають, як і вимоги щодо стягнення поточної заборгованості за кредитом у сумі 183353,84 грн.

Тому суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідачів, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозвязку, обєктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, взявши до уваги заяви сторін по справі, їх письмові заперечення та пояснення, приходить до наступного.

Судом встановлено такі факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 05.04.2013 року між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 банк розвитку» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ІКІРG3.118681.001 від 05.04.2013 року, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала від Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 банк розвитку» кредит у вигляді строкового кредиту у розмірі 185500,00 грн., що підтверджується заявою про видачу готівки № 166573 від 05.04.2013 року, на придбання нерухомості строком до 04.04.2033 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% річних за сплатою комісії за надання фінансового інструменту в розмірі 0,00% від суми кредиту у день укладення кредитного договору та комісії за оцінку фінансового стану позичальника в розмірі 0,00% від суми кредиту у день укладання кредитного договору зі сплатою комісії за надання кредитних ресурсів у розмірі 0,20% від суми кредиту по договору щомісяця в період сплати (відповідно до п.п. 1.1. -1.9. даного договору кредиту), при цьому ОСОБА_2 зобовязалася здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані проценти та виконувати зобовязання у повному обсязі у строки, передбачені договором (відповідно до п. 4.2.договору кредиту).

Згідно з п. 2.4. кредитного договору № ІКІРG3.118681.001 від 05.04.2013 року встановлено період сплати кредиту, комісії та процентів: з 1-ого числа по 10-те число кожного місяця, починаючи з наступного місяця після дати підписання даного договору. При несплаті кредиту, комісії та процентів у зазначений строк вони вважаються простроченими. Повернення кредиту здійснюється шляхом здійснення платежу на транзитний рахунок № 37393081651199, зазначений у п. 1.8. кредитного договору, згідно з графіком погашення кредиту (додаток № 2), який є невідємною частиною цього договору (п. 2.5. кредитного договору).

Відповідно до п.п. 6.1.-6.8. вищезазначеного договору кредиту за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом банк нараховує позичальнику проценти в розмірі 36%, що встановлена від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення. Банк має право нараховувати позичальнику штраф в розмірі 2,0% від суми кредиту, зазначеного в п. 1.2. кредитного договору у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником п.п. 4.2.3.- 4.2.11 кредитного договору за кожний факт порушення. За порушення строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії банк нараховує позичальнику пеню в розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

У випадку порушення позичальником строків платежів за кожним із грошових зобовязань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 1% від суми позову.

На вимоги про виконання зобовязань боржник не реагує, кредит та проценти за користування кредитом не повертає, чим спричиняє банку збитки, що підтверджується вимогою № 6397 від 07.09.2015 року про погашення заборгованості за кредитним договором.

В якості забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № ІКІРG3.118681.001 від 05.04.2013 року між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 банк розвитку» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний № ZXR019521.118681.002 від 05.04.2013 року, відповідно до умов якого забезпеченням за кредитним договором є однокімнатна квартира, яка розташована за адресою: 98600, Україна, Автономна республіка Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Маратовська, буд. 3-ж, кв. 11, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами, а ст.. 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобовязання або односторонню зміну його умов.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України сторони повинні виконувати свої обовязки належним чином і у встановлені строки відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідач неналежним чином виконувала свої зобовязання, та допустила заборгованість по кредиту, чим порушує умови договору, припинила погашення кредиту та процентів в порядку і строки, передбачені договором, і станом на 21.03.2016 р. утворилася заборгованість за кредитним договором, а тому повинна нести відповідальність, передбачену договором.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь банку суми в розмірі: поточна заборгованість за кредитом 182642,01 грн, прострочена заборгованість за кредитом 1691,05 грн, поточна заборгованість за процентами 1645, 05 грн., прострочена заборгованість за процентами 52135,50 грн., прострочена заборгованість за комісією по кредиту 8116,47 грн. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_2 пені суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це не встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобовязання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Неустойка є грошова сума, яку божник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобовязується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобовязання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

В порушення вимог закону, ОСОБА_2 в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобовязань, в установленні строки заборговані суми не сплатила, чим спричинила банку збитки.

Згідно із п. 1 ч.2 ст. 258, ч. 1 ст. 549, ч. 3 ст. 551 ЦК України неустойкою ( штрафом, пенею ) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України суд має право, оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір у тому випадку, якщо він значно перевищує розмір штрафних санкцій (неустойки) через її не співмірність із розміром основного зобовязання.

Виходячи з загальних положень цивільного законодавства про відповідальність та про забезпечення виконання зобовязання, санкція у вигляді пені спрямована на забезпечення виконання боржником своїх зобовязань по поверненню позики. Розмір санкції в грошовому виразі має бути більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її забезпечення.

Пунктом 27 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року розяснено, що положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через не співмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобовязання).

Положення статті 616 ЦК передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.

Враховуючи зазначені обставини, вочевидь неспівмірність між нарахованою пенею і порушенням зобовязання, а також керуючись засадами розумності, виваженості і справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені необхідно змінити, розмір пеніслід зменшити, а саме стягнути з відповідача пеню нараховану за період з 21.03.2015 року по 21.03.2016 року у розмірі 10260,40 грн., яка є достатньою сумою, яка забезпечить задоволення інтересів кредитора і водночас не порушить баланс між інтересами кредитора та боржника.

Таким чином, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № ІКІРG3.118681.001 від 05.04.2013 року станом на 21.03.2016 року в загальному розмірі становить 256 490 гривень 43 копійки, з них: поточна заборгованість за кредитом 182642 гривні 01 копійка, прострочена заборгованість за кредитом 1691 гривня 05 копійок, поточна заборгованість за процентами 1645 гривень 00 копійок, прострочена заборгованість за процентами 52135 гривень 50 копійок, прострочена заборгованість за комісією по кредиту 8116 гривень 47 копійок, сума пені та/або штрафу 10 260 гривень 40 копійок.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ст. 10 ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обовязків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК України, за якою кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно абзацу 2 п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції» від 12.06.2009 року встановлено, що розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги ст.ст. 58, 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів.

Згідно ч.1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.

Згідно з ч. 1 ст. 179 цього ж Кодексу предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про те, що відповідно до довідки від 19.12.2014 року № НОМЕР_1 вона набула статусу внутрішньо переміщеної особи з 15.11.2014 року. Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» упродовж строку тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим звільняється від обовязку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним, якщо обєктом іпотеки є майно, розташоване (зареєстроване) на території, що після укладення такого іпотечного договору була тимчасово окупована. Таким чином, на думку відповідача по справі, оскільки вона є внутрішньо переміщеною особою, договір іпотеки нерухомого майна укладеного 05.04.2013 року, тобто до тимчасової окупації території Автономної республіки Крим, обєктом іпотеки є квартира, яка розташована на тимчасово окупованій території за адресою: Україна, Автономна республіка Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Маратовська, буд. 3-ж, кв. 11, то вона звільняється від обовязку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним.

В порушення вищезазначених цивільно-правових норм ОСОБА_2 не було надано до суду та не міститься в матеріалах справи довідки № НОМЕР_1 від 19.12.2014 року, що є основним доказом, покладеним в обґрунтування заперечень, а отже її заперечення проти позову не підтверджені належними та допустимими доказами.

При цьому слід зазначити, що з листа Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 банк розвитку» на імя ОСОБА_2 № 1576 від 21.05.2015 року вбачається, що заява останньої була задоволена та прийнято рішення про умови подальшого обслуговування по кредитному договору № ІКІРG3.118681.001 від 05.04.2013 року, а саме: перенесення строку погашення основного боргу, процентів за користування кредитними коштами та щомісячної комісії за даним кредитним договором до 15.05.2015 року без укладення додаткових угод; перенесення сум заборгованості (за основною сумою боргу іпотечного кредиту, нарахованими відсотками за ним та нарахованої щомісячної комісії), які були винесені на рахунки простроченої заборгованості після 15.11.2014 року на відповідні рахунки строкової заборгованості; скасування штрафних санкцій з 15.11.2014 року, нарахованих на суми, які були винесені на рахунки прострочених зобовязань за відсотками та щомісячної комісії з 15.11.2014 року; перерахування процентів, які нараховані на суми, що були віднесені на рахунки простроченої заборгованості з 15.11.2014 року за ставкою 18% річних, при цьому нарахування відсотків та щомісячної комісії за кредитним договором з 15.11.2014 року не припинялося та не скасовувалося, оскільки це не передбачено Законом України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України.

Факт виконання умов листа банку № 1576 від 21.05.2015 року, підтверджується розрахунком заборгованості по кредитному договору № ІКІРG3.118681.001 від 05.04.2013 року, що доданий до матеріалів справи.

Вищезазначеним листом банк повідомив ОСОБА_2, що її подальше звільнення від погашення основної суми іпотечного кредиту, нарахованих відсотків за ним та нарахованої щомісячної комісії можливе у разі перереєстрації строку дії довідки про взяття на облік, як внутрішньо переміщеної особи.

Проте, жодних доказів повторного звернення ОСОБА_2 до банку з відповідною заявою суду надано не було.

У відповідності до довідки № НОМЕР_2 від 24.06.2015 року (а.с.28) ОСОБА_2 набула статуту внутрішньо переміщеної особи з 24.06.2015 року.

Відповідно до п. 6 (Пункт 6 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 352 від 08.06.2016 рок) Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, довідка, видана до 20.06.2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених ст.. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а з вищезазначеної довідки вбачається, що строк її дії встановлено до 24.12.2015 року, крім того, дана довідка не може бути прийнята судом до уваги оскільки не відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 року № 79 зі змінами, що вносяться до «Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції», а саме: довідка не містить печатки міграційної служби.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що на теперішній час ОСОБА_2 має статус внутрішньо переміщеної особи, а строк дії довідки № НОМЕР_2 від 24.06.2015 року продовжено.

Аналізуючи зазначені представником відповідача підстави заперечень проти позову, які не підтверджені належними та допустимими доказами, а навпаки спростовані наданими стороною позивача доказами та встановленими в судовому засіданні фактами, суд приходить до висновку, що вони є не спроможними та до уваги їх не приймаються.

У звязку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, доведеними та вказують на наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 банк розвитку» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ІКІРG3.118681.001 від 05.04.2013 року.

При подачі позовної заяви до суду позивачу по справі ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.04.2015 року у відповідності до ст.. 82 ПЦК України було відстрочено сплату судового збору за подання позовної заяви до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором до ухвалення судового рішення у справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ч. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Таким чином, судовий збір в розмірі 4317 гривень 56 копійок, згідно вимог ст. 88 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 58, 59, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 РОЗВИТКУ» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 РОЗВИТКУ» заборгованість за кредитним договором № ІКІРG3.118681.001 від 05.04.2013 рокустаном на 21.03.2016 року в загальному розмірі 256 490 гривень 43 копійки (двісті пятдесят шість тисяч чотириста девяносто гривень сорок три копійки), з них: поточна заборгованість за кредитом 182642 гривні 01 копійка (сто вісімдесят дві тисячі шістсот сорок дві гривні одна копійка), прострочена заборгованість за кредитом 1691 гривня 05 копійок (одна тисяча шістсот девяносто одна гривня пять копійок), поточна заборгованість за процентами 1645 гривень 00 копійок (одна тисяча шістсот сорок пять гривень нуль-нуль копійок), прострочена заборгованість за процентами 52135 гривень 50 копійок (пятдесят дві тисячі сто тридцять пять гривень пятдесят копійок), прострочена заборгованість за комісією по кредиту 8116 гривень 47 копійок (вісім тисяч сто шістнадцять гривень сорок сім копійок), сума пені та/або штрафу 10260 гривень 40 копійок (десять тисяч двісті шістдесят гривень сорок копійок).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь держави судовий збір в розмірі 4317 гривень 56 копійок (чотири тисячі триста сімнадцять гривень пятдесят шість копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.М. Світлицька