Ухвала суду № 63422999, 12.12.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/2302/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

12 грудня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого: Павліченка С.В.

суддів: Собослоя Г.Г., Ігнатюка Б.Ю.

при секретарі: Сочка І.І.

розглянувши в судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства Центральна районна аптека №4 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 11 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Центральна районна аптека №4 про стягнення заробітної плати за вимушений прогул ,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства Центральна районна аптека №4 про стягнення заробітної плати за вимушений прогул.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона (ОСОБА_1) працює в системі обласного виробничого об'єднання "Фармація" з1968 року. З 1977 року - завідуюча аптечним пунктом № 1 КП Центральної районної аптеки №4.

Так, у 1977 році, вона організувала при поліклінічному відділенні Мукачівської ЦРЛ, згідно вимог МОЗ аптечний пункт, як державне підприємство підрозділу КП ЦРА №4 ОВО "Фармація", який діяв до цього часу. 05 січня 2015 року ОСОБА_2 протизаконно звільнила її з роботи, де вона відпрацювала 37 років. 05 березня 2015 року, вона рішенням суду поновлена на роботі, але ОСОБА_2 не виконує вимоги Закону і Конституцію України, трудове законодавство та рішення судів, а навпаки, фальсифікує документи, безпідставно апелюють рішення судів та не виконують такі.

Звертає увагу на те, що Наказу про переведення її на 30 годинний робочий тиждень не має і на такий не підписувалась. В ЦРА №4 є табеля обліку робочого часу, які вона здавала, де робочий час визначений як 7 годин 12 хвилин. Так, на даний час згідно довідки Державної виконавчої служби № 13-957 від 07 квітня 2016 року, вона (ОСОБА_1) на роботі не поновлена, а стаття 95 Кодексу законів про працю гарантує виплату з/п не менше мінімальної, а згідно штатного розпису ЦРА №4 м.Мукачево від 03 січня 2015 року мінімальна заробітна плата зав. аптечним пунктом №1, фармацевта = 1 218 грн.

Тому на підставі вищенаведеного звертається до суду та просить стягнути з КП ЦРА №4 м.Мукачево на її користь мінімальну заробітну плату за вимушений прогул з 07 грудня 2015 року по 07 травня 2016 року в сумі 4 872 грн.

11 травня 2016 року в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 подала суду клопотання про збільшення позовних вимог і просить стягнути з КП ЦРА №4 м. Мукачево на її користь мінімальну заробітну плату за вимушений прогул з 07 грудня 2015 року по 07 травня 2016 року в сумі 6 090 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн..

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 11 травня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства Центральна районна Аптека №4 (89600, м.Мукачево, пл.Миру, буд.№35, Закарпатської області), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, мешканки АДРЕСА_1, мінімальну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 07 грудня 2015 року по 07 травня 2016 року, в сумі 6090 (шість тисяч дев'яносто) гривень 00 копійок. В задоволенні решти збільшених позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Комунального підприємства Центральна районна Аптека №4 (89600, м.Мукачево, пл.Миру, буд.№35, Закарпатської області), на користь Мукачівського УДКСУ Закарпатської області (код 37958089, банк ГУДКСУ у Закарпатській області, МФО 812016, р/р 31215206700003, код класифікації 22030001) - 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок судового збору.

В апеляційній скарзі Комунального підприємства Центральна районна аптека №4 ставить питання про скасування даного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні даного позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне в її задоволенні відмовити з наступних підстав.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 11 березня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства Центральна районна аптека №4, ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, Мукачівським міськрайонним судом видано виконавчий лист про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді завідуючої аптечним пунктом № 1 комунального підприємства Центральна районна аптека № 4 при міській поліклініці м.Мукачево. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства Центральна районна аптека №4, ОСОБА_2, про поновлення на роботі допустити до негайного виконання" (а.с.9).

Відповідно до копії листа начальника міського відділу Державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції в Закарпатській області Медвідь І.М. за № 13-957 від 07 квітня 2016 року, станом на 22 лютого 2016 року у відділі знаходиться виконавче провадження № 46884456 відкрите на виконання виконавчого листа №2/303/613/15 виданого 11 березня 2015 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді завідуючої аптечним пунктом №1 комунального підприємства Центральна районна аптека №4 при міській поліклініці м.Мукачево. Вищевказане виконавче провадження перебуває у стадії примусового виконання та станом на 07 квітня 2016 року не закінчене (а.с.3).

З копії штатного розпису КП Центральна районна аптека №4 вбачається, що мінімальна заробітна плата у Завідувача аптечним пунктом №1 м.Мукачево фармацевт, складає 1218 грн. (а.с.7).

З виконавчого провадження №531/13 внесеного в ЄДРВП за № 46884456, яке перебуває на виконанні у міському відділі державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області вбачається, що виконавчий лист за № 2/303/613/15 виданий 11 березня 2015 року Мукачівським міськрайонним судом про поновлення ОСОБА_1 на роботі, де боржник Комунальне підприємство Центральна районна аптека №4 м.Мукачево Закарпатського обласного виробничого об'єднання "Фармація" на даний час не виконаний, знаходиться в стадії примусового виконання та не закінчено.

Так, право громадянина на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією (ст. 55 Конституції України), яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку на захист порушеного або оспореного права чи охоронюваного законом інтересу (ст.ст. 3, 4 ЦПК України) та можливістю використати передбачені законом процесуальні засоби для здійснення своїх процесуальних прав (ст. ст. 27, 31 ЦПК України).

У статті 5-1 Кодексу законів про працю України зазначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до норми частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік, якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При цьому в розумінні статті 235 Кодексу законів про працю України вимушеним прогулом є час з дня незаконного звільнення працівника (переведення на іншу роботу (посаду)) до дня ухвалення судом рішення про поновлення працівника на попередній роботі (посаді).

У той же час, частина 1 статті 235 Кодексу законів про працю України, передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина 7 статті 235 Кодексу законів про працю України).

З пункту 34 Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" за №9 від 06 листопада 1992 року,вбачається, що стосовно до правил статті 24 Кодексу законів про працю України, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Згідно із частини 4 пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" оплата середнього заробітку за весь час понад один рік провадиться за вимушений прогул і за умови, що заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року і в цьому не було вини працівника. Висновок суду про наявність вини працівника (не з'являвся на виклик суду, вчиняв інші дії по зволіканню розгляду справи) або її відсутність, про межі зменшення розміру виплати має бути мотивованим.

У свою чергу у статті 236 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі відповідними змінами)роз'яснено, що відповідно до ст. 237 - 1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

В пункті 5 Листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм трудового права» за № 10-1389/0/4-12 від 27 вересня 2012 року вказано, що захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України). Ураховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин справи, висновок суду про стягнення грошового еквівалента моральної шкоди є правильним.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових прав, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення (постанова від 25 квітня 2012 р. № 6-23цс12).

Суд першої інстанції повно й всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про те, що збільшені позовні вимоги ОСОБА_1 про виплату мінімальної заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, підлягають до часткового задоволення.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального закону й не може бути скасованим з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області , -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Центральна районна аптека №4 - відхилити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 11 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді