Постанова № 63422984, 14.12.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/5454/16-п

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2016 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Марчука О.П., розглянув у відкритому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Мукачівського міськрайонного суду від 03.11.2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КпАП України

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, непрацюючого.

Даною постановою ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 04.09.2016 року о 05:55 годині в м. Мукачеві по вул.. Садовій керував транспортним засобом марки "Skoda Superb", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, в порушення вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху України в стані алкогольного сп'яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КпАП України.

Постановлено накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КпАП України у виді штрафу в розмірі 10200 грн. ( десять тисяч двісті гривень) з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 ( один) рік та стягнути судовий збір на користь держави в розмірі 275,60 грн. ( двісті сімдесят п'ят гривень 60 копійок).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Мукачівського міськрайонного суду від 03.11.2016 року щодо нього та постановити нове рішення суду. Вказує на те, що жодних повідомлень про розгляд справи не отримував, а лише 03.11.2016 року йому зателефонували з Мукачівського міськрайонного суду та повідомили про розгляд справи, однак він не зміг з'явитись в судове засідання так як перебував у м. Берегові. Зазначає, що наступного робочого дня прийшов до суду дізнатись про наступну дату розгляду справи, однак отримав вже копію постанови від 03.11.2016 року щодо нього. Вважає, що був позбавлений можливості реалізувати свої права, передбачені ст.. 268 КпАП України, зокрема, надавати пояснення, заявляти клопотання, скористатись правом на захист. Крім цього, вважає, що судом не дотримано вимог п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року №14 щодо недопустимості спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення. На думку апелянта накладене на нього адміністративне стягнення не відповідає вимогам закону, а постанова суду підлягає скасуванню.

Суд, перевіривши матеріали справи, доводи апелянта, прийшов до висновку, що апеляція ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

За правилами ч. 2 ст. 266 КпАП України, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.

Вказані вимоги законодавства поліцейськими дотримано в повному обсязі про що свідчить акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Відповідно до даного акту огляд громадянина ОСОБА_1 проведено з використанням приладу "Drager Alcotest 6810", яким виявлено позитивну пробу - 0,88 % проміле, свідками проведеного огляду стали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( а. с. 1-6 ).

Відповідно до ч.3 ст. 266 КпАП України у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.

Так, ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення серії АП2 №092294 від 04.09.2016 року в якому вказані результати проведеного огляду не виклав своїх зауважень щодо нього. Матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_1 не погоджувався з результатами проведеного огляду на стан алкогольного сп'яніння чи порушував питання про проведення огляду у закладах охорони здоров'я.

Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 року ( далі "Інструкція"), перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Отже, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КпАП України, оскільки така підтверджена протоколом про адміністративне правопорушення серії АП2 №092294 від 04.09.2016 року, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, роздруківкою результату проведеного тестування на приладі "Drager Alcotest 6810", поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 04.09.2016 року, рапортом інспектора роти №6 ОСОБА_4

Апеляційний суд критично оцінює доводи апелянта про те, що його не повідомляли про розгляд справи, чим порушили його права, передбачені ст.. 268 КпАП України. Так, в матеріалах справи є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу та довідка про доставку sms - повідомлення про виклик в судове засідання, що свідчить про те, що суд різними способами вживав заходи щодо повідомлення ОСОБА_1. Крім того, ОСОБА_1 вказує на те, що 03.11.2016 року йому телефонували з Мукачівського міськрайонного суду та повідомляли про розгляд справи однак, як видно з матеріалів справи про причини неявки в судове засідання суд першої інстанції ОСОБА_1 не повідомляв ні електронною поштою ні засобами факсимільного зв'язку, а тому, за відсутності повідомлення про причини неявки в судове засідання, підстав для відкладення розгляду справи в черговий раз в суду першої інстанції не було.

Апеляційний суд визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо необґрунтованості накладеного адміністративного стягнення в частині позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до вимог ст.23, ст. 33 КпАП України при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність та враховується мета адміністративного стягнення, яке застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Суд першої інстанції вказаних вимог законодавства частково дотримався.

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. ( десять тисяч двісті гривень ) суд першої інстанції врахував вимоги ст. ст.. 23, 33 КпАП України та наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст. 130 КпАп України, яка є безальтернативною та передбачає накладення на винну у вчиненні такого діяння особу накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. (десять тисяч двісті гривень ) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Разом з тим, при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами за санкцією ч.1 ст. 130 КпАП України суд першої інстанції не врахував дані про особу порушника, який згідно довідки начальника відділу АП ОСОБА_5 посвідчення водія відповідної категорії на право керування транспортним засобом не отримував ( а. с. 9).

Так відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" суди не вправі застосовувати адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Таким чином, суд першої інстанції наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, яке не підлягало застосуванню, оскільки позбавив права керування транспортним засобом особу, яка такого права не мала.

Отже, суд першої інстанції дотримався вимог законодавства при встановленні фактичних обставин справи та обґрунтовано прийшов до висновку про наявність в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КпАП України. Разом з тим, при накладенні адміністративного стягнення судом не було враховано всіх даних про особу порушника та застосовано адміністративне стягнення, яке не підлягало застосуванню.

Керуючись ст. 294 КпАП України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Мукачівського міськрайонного суду від 03.11.2016 року щодо ОСОБА_1 в частині накладеного стягнення - змінити, наклавши на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. ( десять тисяч двісті гривень ).

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: