Рішення № 63422858, 05.12.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/1870/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 грудня 2016 року м. Ужгород

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Собослоя Г.Г.,

суддів Боднар О.В., Леска В.В.,

секретарі Терпай С.М.,

з участю: представника ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - ОСОБА_1,

представника ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ ОТП «Факторинг Україна» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 грудня 2014 року у справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося в суд із даним позовом мотивуючи тим, що 12 червня 2007 року між ОСОБА_4 та ЗАТ «ОТП Банк» був укладений кредитний договір №CNL800/070/2007 і 24 лютого 2012 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю про відступлення права вимоги.

Згідно кредитного договору, а також на підставі кредитної заяви ОСОБА_4 від 12 червня 2007 року банк надав останньому кредит у сумі 40000,00 доларів США.

На забезпечення виконання умов кредитного договору між банком та ОСОБА_5 був укладений договір поруки № SR-800/136/2007 від 12.06.2007 року, відповідно до якого вона прийняла на себе зобовязання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_4 зобовязання перед позивачем за кредитним договором в повному обсязі.

З метою додаткового забезпечення виконання ОСОБА_4 його зобовязання за кредитним договором 12 червня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки № PCNL-800/070/2007 (майнова порука) і предметом іпотеки є трикімнатна квартира №53, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Достоєвського,2.

У порушення умов кредитного договору ОСОБА_4 зобовязання за вищезазначеним договором належним чином не виконував і станом на 28.12.2012 року загальна заборгованість становить 1353046,57 грн.

01 липня 2014 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог через зміну офіційного курсу гривні до долара США і збільшено розмір вимог по залишку заборгованості за кредитом з 285773,72 грн. до 420455,28 грн., заборгованість по відсоткам з 58807,93 грн. до 86523,37 грн. а суму простроченої пені не змінено.

Посилаючись на вказані обставини позивач просив постановити рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1353046,57 грн. та 3441,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Позивач також просив у рахунок погашення заборгованості по кредитному договору звернути стягнення на предмет іпотеки згідно Договору іпотеки PCNL-800/070/2007 (майнова порука) від 12.06.2007 року, а саме: на трикімнатну квартиру під №53 загальною площею 65,00 кв.м., житловою площею 39,60 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Достоєвського,2/53 та належить на праві власності ОСОБА_6, шляхом надання права ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на продаж від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу предмету іпотеки в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною встановленою Договором іпотеки PCNL-800/070/2007 (майнова порука) від 12.06.2007 року у розмірі 296485,00 грн., або на підставі оцінки майна незалежним субєктом оціночної діяльності та надання права на отримання дублікату правовстановлюючого документу, витягу з реєстрів прав власності для відчуження та всіх необхідних документів для оформлення продажу.

Виселити ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також інших мешканців з трикімнатної квартири під №53, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Достоєвського,2/53

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 29 грудня 2014 року уточнений позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором у розмірі 630355,57 грн. та 3441,00 витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подало апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалити нове рішення, яким зодоволити позов до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором із врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 01.07.2014 року та заяви про залишення позовних вимог без розгляду від 26.09.2014 року, як таке, що постановлено з порушенням норм процесуального та матеріального права, не відповідає фактичним обставинам справи і підстав для часткового задоволення позовних вимог передбачених чинним законодавством відсутні.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 21 березня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна»задоволено частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 грудня 2014 року змінено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором у розмірі 706978,67 грн., в тому числі: 420455 грн. 28 коп. тіло кредиту, 86523,37 грн. відсотки, 200000 грн. пені.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 21 березня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в частині вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 грудня 2014 року в частині відмови у задоволенні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення скасовано.

Позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу та звернення на предмет іпотеки в частині звернення стягнення на трикімнатну квартиру загальною площею 65,00 кв.м., житловою площею 39,60 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Достоєвського,2/53 та належить на праві власності ОСОБА_6 та виселення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також інших мешканців з даної квартири, залишено без розгляду.

Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 21 березня 2016 року набрало законної сили.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2016 року за касаційною скаргою ОСОБА_4 поданою представником ОСОБА_3 ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 21 березня 2016 року скасовано, а справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Предметом розгляду апеляційної інстанції є апеляційна скарга ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 грудня 2014 року в частині відмови у задоволенні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про звернення стягнення на предмет іпотеки з посиланням на вимоги ст.ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку», Закону України від 03.06.2014 року №1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав чинності 07.06.2014 року констатував, що предмет іпотеки не може бути примусово відчужений без згоди власника, так як відповідає усім сукупним вимогам Закону та підпадає під дію мораторію, оскільки вказаний предмет іпотеки житлова квартира, переданий як забезпечення зобовязання за кредитом наданого кредитною установою в іноземній валюті ОСОБА_4, який є громадянином України, квартира використовується як місце його постійного проживання і в нього немає іншого нерухомого житлового майна.

Із даним висновком суду першої інстанції, судова колегія погодитися не може із наступних підстав.

Встановлено, що 12.06.2007 року між ОСОБА_4 та ЗАТ «ОТП Банк» був укладений кредитний договір №CNL800/070/2007.

24.02.2012 року між АТ «ОТП Банк» та ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю №б/н про відступлення права вимоги.

Згідно кредитного договору, а також на підставі кредитної заяви ОСОБА_4 від 12.06.2007 року банк надав ОСОБА_4 кредит у сумі 40000,00 доларів США.

На забезпечення виконання вищезазначеного кредитного договору між банком та ОСОБА_5 був укладений Договір поруки № SR-800/136/2007 від 12.06.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_5 прийняла на себе зобовязання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_4 його зобовязань перед позивачем за кредитним договором в повному обсязі таких зобовязань.

12 червня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки № PCNL-800/070/2007 (майнова порука) і предметом іпотеки є трикімнатна квартира №53, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Достоєвського,2.

В порушення умов кредитного договору ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 зобовязання за вказаним договором належним чином не виконували.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека це вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим договором.

Статтями 12, 33 Закону України «Про іпотеку» та ст. 589 ЦК України передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Так, звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) здійснюється на підставі рішення суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 590 ЦК України, ч. 4 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та /або предметом іпотеки згідно зі ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобовязань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті та за умов, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника (майнового поручителя) або є обєктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

Загальна площа такого нерухомого житлового майна (обєкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

З матеріалів справи вбачається, що нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, а саме: квартира №53, загальною площею 65,00 кв.м., житловою площею 39,60 кв.м., яка розташована за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Достоєвського, буд. 2 належить майновому поручителю ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА №117242 від 02.06.2005 року, зареєстрованого в КП «Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації» згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно№741890 від 03.06.2005 року є її місцем реєстрації та місцем проживання.

Предмет іпотеки не може бути примусово стягнутий (відчуження без згоди власника), так як відповідає усім сукупним вимогам вищезазначеного Закону України від 03.06.2014 року №1304-VIIта підлягає під дію мораторію, так як предмет іпотеки житлова квартира, переданий як забезпечення зобовязання за кредитом наданим кредитною установою в іноземній валюті ОСОБА_4, який є громадянином України, дана квартира використовується як місце його постійного проживання і в нього немає іншого нерухомого житлового майна.

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобовязання (п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України).

Таким чином, встановлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпеченням кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобовязань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з п. 4 Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпеченням кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки, вищезазначений Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобовязань, то не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень, на період чинності цього закону.

Враховуючи вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпеченням кредитів в іноземній валюті» судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, проте на час дії вказаного закону виконання даного рішення слід відстрочити.

Позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про виселення відповідачів із займаного ними житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, то в цій частині заявлених позовних вимог слід відмовити із наступних підстав.

За змістом ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК України після прийняття рішень про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЖК України громадянам, яких висиляють із житлових приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при звернення стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку висиляють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» застосовується, як положення ст. 40 цього закону, так і норма ст. 109 ЖК України.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 вересня 2015 року №6-1049цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для судів.

Таким чином, заявлені позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в частині виселення відповідачів, оскільки предмет іпотеки був придбаний не за кредитні кошті, слід відмовити.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині відмови у звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення у цій частині, у відповідності до п.п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, яким позовні вимоги позивача слід задовольнити частково із вищезазначених підстав.

Разом з тим, залишення позову без розгляду з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, є лише повноваженням суду першої інстанції, який не вирішив в установленому законом порядку заяву позивача, а постанови з цього приводу судове рішення і суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу в частині вирішення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, а тому твердження представника ОСОБА_4 ОСОБА_3, що при розгляді апеляційної скарги позивача, суд апеляційної інстанції вийшов за межі розгляду доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у ній, не може бути взято до уваги.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, ст.ст. 1, 12, 33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України, Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпеченням кредитів в іноземній валюті», судова колегія,

РІШИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 грудня 2014 року в частині відмови в позовних вимогах ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення скасувати і постановити нове рішення в цій частині.

В рахунок погашення боргу звернути стягнення на предмет іпотеки згідно Договору іпотеки № PCNL-800/070/2007 від 12 червня 2007 року, а саме на трикімнатну квартиру №53, загальною площею 65,00 кв.м., житловою площею 39,60 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Достоєвського, буд. 2/53 та належить на праві власності ОСОБА_7, шляхом надання права ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на продаж від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу предмету іпотеки в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною встановлених Договором іпотеки № PCNL-800/070/2007 (майнова порука) від 12 червня 2007 року у розмірі 706978,67 грн. або на підставі оцінки майна незалежним субєктом оціночної діяльності та надання права на отримання дублікату правовстановлюючого документу, витягу з реєстру прав власності для відчуження та всіх необхідних документів для оформлення продажу.

Відстрочити виконання рішення суду на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпеченням кредитів в іноземній валюті».

У частині позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про виселення відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий (підпис)

Судді: (підписи)

З оригіналом вірно

Суддя: Г.Г. Собослой