Рішення № 63422832, 05.12.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/10167/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 грудня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого судді: Собослой Г.Г.,

суддів: Бондаренка Ю.О., Бисага Т.Ю.

при секретарі Кухта М.В.

з участю представника ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 квітня 2016 року по справі за позовом обслуговуючого кооператива «Райдуга - 3» до ОСОБА_1 про відшкодування експлуатаційних витрат за житлово комунальні послуги,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року обслуговуючий кооператив «Райдуга - 3» звернувся в суд із даним позовом, мотивуючи тим, що згідно їх статуту, зареєстрованого Ужгородським міськвиконкомом від 19.03.1987 р. вони здійснюють утримання будинку розташованого за адресою: м. Ужгород, вул. Міцкевича, буд. 3 та його прибудинкової території, а також сприяє членам кооперативу в отриманні житлово комунальних та інших послуг.

Відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира, яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Міцкевича, 3/23.

Протягом тривалого часу відповідач користувалася послугами ОК «Райдуга - 3» та сплачувала грошові кошти за утримання будинку та прибудинкової території.

Починаючи з листопада 2011 року відповідач не сплачує грошові кошти на користь ОК «Райдуга - 3» за утримання будинку та прибудинкової території, якими фактично користувалася.

Згідно розрахунку за ОСОБА_1 станом на 01 серпня 2015 року рахується заборгованість за період з листопада 2011 року по липень 2015 рік включно на загальну суму 2578 грн. 28 коп.

Судовий наказ № 308/7141/15-ц від 07 липня 2015 року виданий Ужгородським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОК «Райдуга - 3» заборгованість за надані житлово комунальні послуги, було скасовано ухвалою цього ж суду про скасування судового наказу.

Сума простроченої заборгованості складає 2.578.28 грн., розмір інфляційних нарахувань на суму простроченої заборгованості складає 1.641.89 коп., три проценти річних від простроченої суми складає 127 грн. 56 коп., і загальна сума боргу, що підлягає до стягнення з відповідача складає 4.347.73 грн.

Посилаючись на вказані обставини позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 15 квітня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь обслуговуючого кооперативу «Райдуга - 3» заборгованість на утримання будинку в сумі 2.149.54 грн., витрати від інфляційних процесів 543.88 грн., та 3% річних у розмірі 119.24 грн., а всього 2812.66 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь обслуговуючого кооперативу «Райдуга - 3» судові витрати судовий збір за подання позовної заяви в сумі 243 грн. 60 коп.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь обслуговуючого кооперативу «Райдуга - 3» судові витрати, а саме витрати на правову допомогу в розмірі 1.550.00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, не відповідає фактичним обставинам справи і підстав передбачених чинним законодавством для задоволення позовних вимог відсутні.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного висновку.

Встановлено, що на підставі вимог Закону України «Про кооперацію» Примірного статуту житлово будівельного кооперативу створено 19.03.1987 року ЖБК «Райдуга» для задоволення потреб членів кооперативу в житлі, шляхом будівництва багатоквартирного житлового будинку № 3 по вул. Міцкевича в м. Ужгород і подальшої експлуатації та управління цим будинком та 20.11.2011 року створено обслуговуючий кооператив «Райдуга - 3», який являється правонаступником ЖКБ «Райдуга».

ОСОБА_1 є власником квартири, яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Міцкевича, 3/23.

Згідно ст. 323 ЦК України власник зобовязаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 383 ЦК України власникам квартири у дво або багатоквартирному будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

На підставі ч. 2 ст. 32 вищезазначеного Закону розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобовязані брати участь у загальних витратах повязаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частини у майні будинку.

Згідно до ст. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, від 24.01.2006 року № 45 власник зобовязаний оплачувати надані житлово комунальні послуги.

Відповідно до ст. 68 ЖК України власник зобовязаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 20 Закону України «про житлово комунальні послуги» споживач зобовязаний оплачувати житлово комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник у разі прострочення виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму простроченої заборгованості з нарахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Матеріали справи не містять договору між сторонами з надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території.

Встановлено, що обслуговуючий кооператив «Райдуга - 3» надає власникам квартир житлового будинку послуги по утриманню будинку та прибудинкової території, у тому числі і відповідачу, які вона споживає.

Споживач зобовязаний оплатити спожиті житлово - комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними і відсутність письмового договору про надання житлово комунальних послуг не може бути підставною для звільнення відповідача від оплати фактично отриманих комунальних послуг.

Згідно до ст. 526 ЦК УКраїни зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач звернувся в суд із позовом про стягнення нарахованих платежів за утримання будинку та прибудинкової території за період з листопада 2011 року по липень 2015 року в розмірі 2578.28 грн.

Відповідач просив застосувати строки позовної давності, так як загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України) і сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

На підставі заявлених позовних вимог позивач надав суду розрахунки нарахованих платежів за утримання будинку та прибудинкової території за 2012, 2013, 2014 роки, але позивачем не надано розрахунку заборгованості нарахованих платежів за утримання будинку та прибудинкової території за I півріччя 2015 року і суд обґрунтовано відмовив у стягненні суми за цей період.

За період із 17.06.2012 року по 31.12.2014 року заборгованість становить 2.149 грн. 54 коп., а саме: за період із 17.06. по 31.12.2012 року заборгованість становить 257.35 грн. + 500 грн. на ремонт даху (згідно протоколу № 5 проведених зборів ОК «Радуга - 3») і які входять у нараховані платижі за надання послуг, за 2013 р. заборгованість становить 657.52 грн., за 2014 рік заборгованість становить 734 грн. 67 коп.

При постановленні рішення, суд першої інстанції встановивши заборгованість відповідача за вищезазначений період у межах строку позовної давності три роки із посиланням на вимоги ст. 625 ч. 2 ЦК України і виходячи із індексу інфляції із суми 757 грн., що становить 2.28 грн. за 2012 рік, із суми 1.414.87 грн. (657.82 грн. + 757.35 грн., що становить 7.02 грн. за 2013 рік із суми 2149.54 грн. (734.67 грн. + 1.414.87 грн.) становить 534.58 грн. за 2014 рік, а всього за період з 17.06.2012 року по 31.12.2014 року індекс інфляції із суми заборгованості становить 543.88 грн.

Три проценти річних за період із 17.06.2012 року по 31.12.2014 року із заборгованої суми становить 119.24 грн.

Рішення суду першої інстанції в частині визначення суми заборгованості в межах строку позовної давності, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування не має.

Разом з тим, в частині заявлених вимог про стягнення витрат за надання правової допомоги, суд першої інстанції констатував, що між ОСОБА_3 та позивачем укладено договір № 4 від 17.08.2015 року про надання правової допомоги і в п. 3 договору між сторонами погодження суми вартості надання правової допомоги.

Згідно актів приймання передачі надання послуг (за Договором № 4 про надання правової допомоги) вартість послуг виконавця становить 1.500 грн. і оскільки ОСОБА_3, як адвокат, здійснював представництво інтересів позивача, брав участь у написанні позовної заяви, в судових засіданнях і розмір компенсації витрат на правову допомогу, повязаних із розглядом даної цивільної справи підлягають задоволенню у розумному розмірі з урахуванням витраченого часу адвокатом.

Судова колегія не може погодитися із висновком суду першої інстанції і в цій частині із наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається (Т 3, а.с. 87, 88), що згідно заяви ОСОБА_3 про прийняття його на роботу по сумісництву на посаду юрисконсульта з 02.02.2014 року він призначений наказом № 1 позивача на цю посаду і такий перебуває у трудових відносинах із позивачем і за надання юридичних послуг він отримує заробітну плату і відповідно до ст. 84 ЦПК України підстав для стягнення витрат на правову допомогу відсутні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині стягнення 1.500 грн. витрат на правову допомогу із відповідача на користь позивача підлягає скасуванню у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України із ухваленням нового рішення у цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог із вищезазначених підстав, а в решті рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 79, 84, 309, 316 ЦПК України, судова колегія,

РІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 квітня 2016 року в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь обслуговуючого кооперативу «Радуга - 3» судові витрати, а саме витрати на правову допомогу у розмірі 1.550 грн. скасувати і в цій частині позовних вимог обслуговуючого кооперативу «Радуга - 3» відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий (підпис)

Судді (підписи)

Згідно з оригіналом

Суддя: Г.Г. Собослой