Ухвала суду № 63422368, 13.12.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/5575/15-ц Номер провадження 22-ц/775/2046/2016

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Курило В.П.

суддів Санікової О.С., Корчистої О.І.

за участі секретаря Марченко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційними скаргами публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_1, інтереси якого представляє ОСОБА_2, на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2015 року до суду звернулось публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» (надалі Банк, ПАТ «ВіЕйБі Банк») з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 60/2013 від 27 грудня 2013 року. Згідно пунктам 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 кредитного договору відповідачу було надано кредит в розмірі 350 000 гр. для поточних потреб, з встановленням рентної ставки за користування кредитом в розмірі 28 % річних. Проте відповідач належним чином не виконував зобов'язання за кредитним договором, в наслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 16 червня 2015 року становить 495 345 гр. 73 коп., і яка складається з: заборгованості за кредитом - 349 875 гр. 53 коп., відсотків - 62 912 гр. 58 коп. та плати за пропуск платежів - 82 557 гр. 62 коп.

Банк просив стягнути вказані суми.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2016 року позовні вимоги ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 412 788 гр. 11 коп.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Банку. Вважає рішення суду таким, що не відповідає ст. 213 ЦПК України. Суд безпідставно задовольнив позовні вимоги. Банк з ОСОБА_1 уклали договір про заставу майнових прав, договір відступлення права вимоги, додаткову угоду по депозитному договору, відповідно до яких відповідач передавав Банку право списання грошових коштів з депозитного рахунку, в рахунок виконання зобов'язань по спірному кредитному договору. Банк не тільки не виплатив відповідачу суму по депозитному вкладу після його закінчення 8 грудня 2014 року, але і не справив погашення по кредитному договору. Вважає, що Банк не виконав своїх зобов'язань по поверненню грошових коштів по депозитному договору відповідача, і не справив договірне списання коштів в рахунок погашення боргу по кредитному договору, таким чином штучно створив ситуацію по утворенню боргу. Вважає, що даний спір підпадає під дію п.8 ч.2 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Банк в апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення суду в частині спору про стягнення штрафу (пені) за несвоєчасне виконання зобов'язання, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. Вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Банк зазначає, що ухвалення рішення судом першої інстанції про відмову у задоволенні вимог позивача в частині стягнення штрафу (пені) призведе до штучного зменшення ліквідаційної маси, що порушить права Держави, в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, інших кредиторів Банку, спричинить невиправдані видатки з Державного бюджету України, а також збитки держави в особі Фонду гарантування в особливо великих розмірах.

В засіданні апеляційного суду представник Банку апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити. Апеляційну скаргу Банку - відхилити.

Представник Банку просив апеляційну скаргу відповідача - відхилити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 60/2013 від 27 грудня 2013 року. Згідно пунктам 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 кредитного договору відповідачу було надано кредит в розмірі 350 000 гр. для поточних потреб, з встановленням рентної ставки за користування кредитом в розмірі 28 % річних.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти і такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно положень статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

На підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до частини 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Звертаючись в суд з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, Банк посилався на те, що відповідач не виконує свої зобов'язання за цим договором, кошти, отримані в кредит, не повертає і має заборгованість у загальній сумі495 345 гр. 73 коп.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на те, що між банком та відповідачем також були укладені договори застави майнових прав, договір відступлення права вимоги, додаткова угода до кредитного договору. Згідно всіх цих договорів банк має право задовольнити свої кредитні вимоги до відповідача шляхом взаємозаліку та задоволення однорідних вимог шляхом перерахування депозитних коштів в рахунок погашення існуючої кредитної заборгованості, оскільки укладення зазначених договорів було націлене саме на такі обставини. Разом з тим, банк не бажає здійснювати взаємозалік та заявляє вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, хоча має заборгованість перед відповідачем щодо повернення депозитних коштів.

Задовольняючи позовні вимоги Банку частково і, стягуючи на його користь з відповідача суму заборгованості за тілом кредиту і процентах за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що такі позовні вимоги ґрунтуються на законі.

Вказаний висновок суду першої інстанції є правильним.

Судом встановлено, що 27 грудня 2013 року ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 60/2013 (а.с. 4-10, 12).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 350 000 гр. в порядку і на умовах, визначених кредитним договором, з метою задоволення потреб позичальника. Згідно п. 1.2 договору кредитні кошти надаються в користування позичальнику на строк до 3 листопада 2014 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 1.3 договору за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 28 процентів.

Згідно п. 1.4 договору забезпеченням зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів за його користування, комісій, платежів, передбачених цим договором, а також можливих штрафних санкцій є застава майнових прав, а саме: право вимоги на грошові кошти, що розміщені ОСОБА_1 у ПАТ «ВіЕйБі Банк» на підставі договору банківського вкладу «Японський «Постійний» «Дев'яти місячний»» № 580226/2013 (в доларах США) від 8 травня 2013 року, про що укладено договір застави майнових прав від 27 грудня 2013 року.

Відповідно до п. 2.4.1 договору позичальник зобов'язується щомісячно до дати, встановленої в графіку, поповнювати свій транзитний рахунок в валюті кредиту, зазначений в п. 2.1.1.2, шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням, у сумі, не меншій суми чергового погашення частини кредиту, процентів та інших плат, відповідно до умов цього договору. При цьому, незалежно від валюти кредиту, суму комісій та інших плат, які за умовами цього договору мають бути сплачені в гривні, позичальник має перерахувати на транзитний рахунок в гривні, зазначений в п. 2.1.1.2 даного договору.

Згідно п.п. 3.2.4, 3.2.6 договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником/поручителем/майновим поручителем своїх зобов'язань за цим договором та/або договором/ами застави, поруки; звернути позасудове стягнення на предмет застави у разі невиконання позичальником будь-яких боргових зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п.3.3.3 договору позичальник зобов'язаний щомісячно повертати частини кредитних коштів, згідно з умовами, визначеними п. 2.4.1 цього Договору. Не пізніше визначеного п.1.2 цього договору строку, повернути банку всю суму наданих кредитних коштів, сплачувати проценти за користування кредитними коштами, сплачувати кошти, передбачені п. 2.3 цього договору, а також на вимогу банку сплачувати неустойку.

Згідно п. 7.3 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 13, 14 ЦК України цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються і виконуються особою у межах, установлених договором або актами цивільного законодавства.

Також, судом встановлено, що між Банком та відповідачем було укладено договір банківського вкладу «Японський «Постійний» «Дев'яти місячний»» № 580226/2013 (в доларах США) (а.с.97).

Предметом цього договору є розміщення вкладником в банку строкового вкладу на умовах депозитного продукту в доларах США на строк 18 місяців з дня укладення договору з виплатою процентів по закінченні строку дії вкладу.

Відповідно до п. 1.3 договору банківського вкладу сума початкового вкладу становить 70 000 доларів США.

8 травня 2013 року між сторонами був укладений додатковий договір № 2 до договору банківського вкладу «Японський «Постійний» «Дев'яти місячний»» № 580226/2013 (в доларах США), згідно якого розділ 1 «Предмет та основні умови Договору» договору доповнений пунктом 1.9: «Вкладник доручає Банку, а Банк має право на підставі цього доручення здійснювати договірне списання з вкладного рахунку Вкладника № НОМЕР_1 ПАТ «ВіЕйБі Банк», код Банку 380537, грошових коштів в сумі заборгованості за Кредитним договором № 60/2013 від 27 грудня 2013 року, укладеному між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1, зі всіма змінами та доповненнями до нього (надалі - Кредитний договір), враховуючи прострочену заборгованість, в т.ч. по тілу кредиту, процентам, нарахованим комісіям, пені, штрафам та іншим платежам, що мають сплачуватись за цим Кредитним договором, а також Договором застави майнових прав від 27 грудня 2013 року, що укладений між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 зі всіма змінами та доповненнями до нього (надалі - Договір застави) на свою користь та направити зазначені грошові кошти на погашення вищезазначених зобов'язань та витрат. Право на договірне списання виникає у Банка у випадках, передбачених Кредитним договором та/або Договором застави»; інші умови Договору банківського вкладу «Японський «Постійний» «Дев'яти місячний»» № 580226/2013 (в доларах США) від 8 травня 2013 року, які не суперечать цьому Додатковому договору, залишаються в силі, і Сторони підтверджують за ними свої зобов'язання; цей Додатковий договір є невід'ємною частиною Договору банківського вкладу «Японський «Постійний» «Дев'яти місячний»» № 580226/2013 (в доларах США) від 8 травня 2013 року, складений в двох примірниках, які мають рівну юридичну силу, по одному примірнику для кожної із Сторін, та набирають чинності з моменту його підписання Сторонами діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором банківського вкладу «Японський «Постійний» «Дев'яти місячний»» № 580226/2013 (в доларах США) від 8 травня 2013 року» (а.с.98).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 договору застави в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 60/2013, що укладений 27 грудня 2013 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» і ОСОБА_1 (далі - «Позичальник»), з усіма подальшими змінами до нього, в подальшому - «Кредитний договір», згідно з яким ПАТ «ВіЕйБі Банк» надав Позичальнику кредит в сумі 350 000 гр., строком користування до 3 листопада 2014 року, зі сплатою Позичальником на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» 28 процентів річних від суми кредиту, а також в забезпечення всіх інших виплат та штрафних санкцій, визначених в Кредитному договорі та в цьому Договорі застави, Заставодавець надає Заставодержателю в заставу майнові права, які полягають в праві вимоги на грошові кошти в сумі 70 000 доларів США, що еквівалентно 559 510 гр. по курсу НБУ станом на 27.12.2013 року, що знаходяться на вкладному рахунку № НОМЕР_1, відкритому у ПАТ «ВіЕйБі Банк», код банку 380537, та належать Заставодавцю на підставі Договору банківського вкладу «Японський «Постійний» «Дев'яти місячний» № 580226/2013 (в доларах США) від 8 травня 2013 року. На момент укладення цього Договору застави розмір майнового права, що передається в заставу, сторони оцінюють в 70 000 доларів США, що еквівалентно 559 510 гр. по курсу НБУ станом на 27.12.2013 року. Заставодавець свідчить, що майнові права, які є предметом застави, до теперішнього часу нікому не відчужені, не заставлені, окрім оформлення застави в забезпечення виконання вимог за Кредитним договором № 22/2013, що укладений 3 червня 2013 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» і ОСОБА_1, не знаходяться під арештом, не є предметом судового спору та не обтяжені зобов'язаннями з боку третіх осіб, третім особам також не належать права за Договором банківського вкладу.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 договору застави майнових прав заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у повному обсязі (сума основного боргу, проценти, неустойка, витрати по зверненню стягнення на предмет застави) в порядку передбаченому цим Договором застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється на вибір Заставодержателя: за рішенням суду або шляхом позасудового врегулювання відповідно до чинного законодавства України. Визначені цим Договором застави способи звернення стягнення на предмет застави не перешкоджають Заставодержателю застосувати інші способи звернення стягнення на предмет застави, встановлені чинним законодавством України та/або письмовою домовленістю Сторін, в тому числі за Договором відступлення права вимоги. У разі, якщо визначені цим Договором застави та/або чинним законодавством заходи позасудового врегулювання з будь-яких причин не призвели до задоволення вимог Заставодержателя в повному обсязі, Заставодержатель вправі в будь-який час припинити процедуру позасудового врегулювання та звернути стягнення на предмет застави, за рішенням суду. Здійснюючи позасудове звернення стягнення та реалізацію майнових прав, що є предметом застави, Заставодержатель вправі задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави такими способами на свій вибір: звернути стягнення на предмет застави в позасудовому порядку шляхом прийняття у власність відступлених майнових прав в порядку, передбаченому чинним законодавством про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень, цим Договором застави та Договором відступлення права вимоги. У разі відсутності або недостатності у Заставодавця коштів в сумі, необхідній для погашення зобов'язань та витрат, передбачених п.1.1 цього Договору застави, Заставодавець, надаючи Заставодержателю право списання коштів в інших валютах з будь-яких рахунків Заставодавця, також без подання заявки доручає Заставодержателю здійснити продаж/обмін списаних коштів з метою отримання необхідних коштів, у тому числі на Міжбанківському Валютному Ринку України (списання здійснюється Заставодержателем в розмірі, еквівалентному сумі зобов'язань Позичальника за Кредитним договором з врахуванням витрат, пов'язаних з обміном/продажем іноземної валюти) та направити кошти на погашення заборгованості за Кредитним і договором або списати кошти в інших валютах з будь-яких рахунків Заставодавця та зарахувати їх в погашення заборгованості за Кредитним договором за курсом НБУ.

Також судом зазначено, що п.п. 1.1-1.3 договору на момент укладення цього Договору розмір права вимоги, що відступається, складає 70 000 доларів США, що еквівалентно 559 510 гр. На момент укладення цього Договору майнові права, що полягають у праві грошової вимоги суми вкладу по Договору вкладу, зазначеному в п.1.1 цього Договору, передані ОСОБА_1 у заставу відповідно до Договору застави майнових прав від 27 грудня 2013 року. Відкладальною обставиною в розумінні цього Договору є невиконання ОСОБА_1 зобов'язань по Кредитному договору № 60/2013 від 27 грудня 2013 року, укладеному між ПАТ "ВіЕйБі Банк" і ОСОБА_1 та/або Заставодавцем по Договору застави майнових прав від 27 грудня 2013 року. З моменту настання відкладальної обставини, зазначеної в п.1.2 Договору, до банку переходить право вимоги, що належить ОСОБА_1, визначене в п.1.1 цього Договору.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 кредитні кошти не повернув і має заборгованість в сумі: за тілом кредиту 349 875 гр. 53 коп., а також заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 62 912 гр. 58 коп. Вказані суми судом стягнуті у примусовому порядку.

Разом з тим, Банк просив також стягнути з відповідача плату за пропуск платежів у сумі 82 557 гр. 62 коп.

Проте, судом першої інстанції правильно визначено, що плата за пропуск платежів - це штраф(пеня) за порушення відповідачем грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 2 Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2.09.2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку де проводилась антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Національний банк України своїми листами від 13 жовтня 2014 року № 47-411/58939 та 5.11.2014 року № 18-112/64483 наголошував банкам України про неухильне дотримання вимог Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2.09.2014 року щодо не нарахування пені та штрафів за договорами кредиту під час антитерористичної операції.

Як проголошено в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи.

Згідно матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.29).

Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2.12.2015 року № 1275-р с. Володимирівка Артемівського району (назва району з 18.02.2016 року Бахмутський) Донецької області відноситься до населеного пункту, на території якого здійснювалася антитерористична операція.

Отже, враховуючи те, що відповідач є громадянином України, який зареєстрований та постійно проживає в населеному пункті, де проводилась антитерористична операція, на підставі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», він має бути звільненим від сплати штрафних санкцій. Тому суд першої інстанції обгрунтованно відмовив у задоволені позовних вимог Банку в наведеній частині.

Доводи Банку про те, що дії суду не ґрунтуються на законі - безпідставні.

Згідно ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до ч.2 ст. 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Судом з'ясовано, що відповідач не заявляв до позивача свої кредиторські вимоги до формування реєстру кредиторів, не входить до реєстру кредиторів, а тому в розумінні ч.8 ст.49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вони вважаються погашеними.

В свою чергу, відповідно до п. п. 4.1, 4.2 договору застави майнових прав від 27.12.2013 року банк набуває право звернення стягнення на предмет застави у повному обсязі (сума основного боргу, проценти, неустойка, витрати по зверненню стягнення на предмет застави) в порядку передбаченому цим Договором застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Разом з тим, вказаний договір визначає право вибору, а не обов'язок банку на спосіб звернення стягнення на предмет застави, а саме - за рішенням суду або шляхом позасудового врегулювання відповідно до чинного законодавства України.

Судом правильно визначено, що відповідно до п. 3.2.6 Кредитного договору від 27.12.2013 року та договір відступлення права вимоги (з відкладальною обставиною) від 27.12.2013 року також визначає право, а не обов'язок банку звернути позасудове стягнення на предмет застави, тобто депозитні кошти, у разі невиконання відповідачем зобов'язань за цим договором.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 року № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 року № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк".

Разом з тим, суду не надано достовірних доказів та не зазначено про існування доказів звернення відповідача до банку з вимогою виплати коштів за депозитним договором або щодо проведення зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідності до вимог ст. 601 ЦК України в період формування реєстрів кредиторів.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги про те, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам п.8 ч.2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є безпідставними.

Пунктом 8 ч.2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Даний припис не зобов'язує Банк списувати грошові кошти з депозитного рахунку користувача банку на кредитний рахунок, він передбачає договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком. Проте в укладених між відповідачем і позивачем договорах не йдеться про таке списання.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і правильно вирішив спір.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Тому рішення суду є законним і підстав для його скасування не має.

Керуючись ст.ст. 303-315 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_1, інтереси якого представляє ОСОБА_2 , - відхилити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду від 18 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з часу її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Судді: