Постанова № 63420677, 13.12.2016, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1428/16-а

Провадження №: 2-а/743/160/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року смт. Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області

у складі: головуючого - судді Жовток Є.А.

при секретарі Марченко А.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Шлягуна І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Ріпки справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Ріпкинського об'єднаного управління ПФУ, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про державну службу" та зобов'язати відповідача провести з 01.04.2016 року перерахунок та виплату її пенсії державного службовця, призначеної в розмірі 82 % заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу, за останнім місцем роботи на державній службі, з урахуванням підвищення з 01.12.2015 року, відповідно до Постанови КМУ від 09.12.2015 року № 1013, та довідки відповідача № 843 від 09.11.2016 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що Ріпкинське об'єднане управління ПФУ відмовило їй в проведенні перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розмірів посадових окладів державним службовцям, відповідно до Постанови КМУ від 09.12.2015 року № 1013, з посиланням на ст.90 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 10.12.2015 року та Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала свої вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, додатково пояснивши, що перебуває на обліку у відповідача з 1999 року та отримує пенсію, яка була їй призначена на підставі Закону України "Про державну службу", в редакції 1993 року.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову ОСОБА_1, з тих підстав, що на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, діючим законодавством України не визначено суб'єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про державну службу", а оскільки чинним законодавством України скасовано право на перерахунок раніше призначених пенсій державним службовцям у зв'язку з підвищенням окладів з 01.12.2015 року, а КМУ не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача з 12.05.1999 року та отримує пенсію на підставі Закону України «Про державну службу».

Пенсія позивачеві була призначена на підставі Закону України «Про державну службу», в редакції 1993 року.

З матеріалів справи вбачається, що 07.04.2016 року ОСОБА_1 подала до Ріпкинського ОУПФУ заяву про надання їй довідки про заробітну плату за посадою начальника відділу виконання бюджету, бухгалтерського обліку та контролю за використанням коштів - головного бухгалтера Ріпкинського ОУ ПФУ, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям за формою, чинною на 01.12.2015 року.

15.04.2016 року ОСОБА_1 подала до Ріпкинського ОУПФУ заяву про перерахунок пенсії державного службовця з 01.12.2015 року, з урахуванням збільшення заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, на підставі Закону "Про державну службу" та постанови КМУ від 31.05.2000 року № 865.

Листом начальника Ріпкинського ОУПФУ від 18.04.2016 року, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі довідки про заробітну плату, а листом начальника Ріпкинського ОУПФУ від 20.04.2016 року, ОСОБА_1 було відмовлено у проведенні перерахунку, виходячи з того, що чинна на час звернення позивача, ст.37-1 Закону України «Про державну службу» передбачає, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України, а положеннями Постанови КМУ від 31.05.2000 року № 865, не передбачено порядку перерахунку пенсії державного службовця.

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 13.09.2016 року, у справі №743/967/16-а, яке вступило в законну силу, визнано протиправними дії Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_1 надати довідку про заробітну плату працюючого державного службовця відповідної посади за останнім місцем її роботи на державній службі - в Ріпкинському об'єднаному управлінні ПФУ та зобов'язано відповідача надати ОСОБА_1 довідку, встановленого, на час звернення, зразка, про заробітну плату працюючого державного службовця відповідної посади за останнім місцем її роботи на державній службі.

08.11.2016 року відповідач видав ОСОБА_1 довідку про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям.

17.11.2016 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з письмовою заявою про перерахунок пенсії, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям.

Листом №89/11/С-2 від 22.11.2016 року відповідач відмовив позивачеві в задоволенні заяви, посилаючись на відсутність підстав для перерахунку пенсії.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з того, що статтею 37-1 Закону України "Про державну службу" передбачалось, що в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом, відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Вподальшому законодавство, яке регулює спірні правовідносини, змінилось.

Так, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року, який набрав чинності 01.01.2015 року, було внесено зміни до ст. 37-1 Закону України "Про державну службу", яку викладено в такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України".

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У відповідності до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ч.2 та 5 ст. 37 Закону України «Про державну службу», (яка діяла на момент набуття позивачем права на перерахунок), пенсія державним службовцям призначалась в розмірі 80 % від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 % заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшувалась на один відсоток заробітку, але не більше 90 % заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії.

Така редакція ст.37 Закону України «Про державну службу» існувала після визнання неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 змін, внесених підпунктами «а» та «б» підпункту 2 пункту 37 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року.

Стаття 37-1 Закону України «Про державну службу» передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом, відповідно, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

У зв'язку із прийняттям Закону України від 28.12.2014 року «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», текст статті 37-1 викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України».

З аналізу наведеної норми випливає, що визначення умов та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям делеговано КМУ.

При цьому, Конституційний Суд України в рішенні від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 дійшов висновку, що в аспекті положення ч.2 ст.95, ч.2 ст.124, ч.1 ст.129 Конституції України, п.5 ч.1 ст.4 Бюджетного кодексу України та п.2 ч.1 ст. 9 КАС України, в системному зв'язку з положеннями ст.6, ч.2 ст.19, ч.1 ст.117 Конституції України треба, розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Порядок обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії державного службовця визначався Постановою КМУ від 31.05.2000 року № 865.

Згідно п. 4 Постанови КМУ від 31.05.2000 року №865 (в редакції, чинній до 15.12.2015 року), передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень, після набрання чинності Законом України від 16.01.2003 року «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу», заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку:

- пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію: на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

- іншим пенсіонерам: на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

У відповідності до п. 5 Постанови КМУ від 31.05.2000 року №865 (в редакції, чинній до 15.12.2015 року), перерахунок пенсій провадився з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України.

Постановою КМУ від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» було внесено зміни до Постанови КМУ від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», які застосовувались з 01.12.2015 року, а саме виключено пункт 4, та пункт 5 викладено в новій редакції: «Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики».

Положеннями Постанови КМУ від 31.05.2000 року №865, на час звернення позивачки до відповідача із заявою про перерахунок пенсії не передбачено порядку перерахунку пенсії державного службовця.

Таким чином, Кабінетом Міністрів України, на даний час, не лише не визначено порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям, на виконання ст. 37-1 Закону України «Про державну службу», але й фактично своїми діями виключено положення Постанови КМУ від 31.05.2000 року №865.

Відсутність затверджених КМУ порядку та умов перерахунку призначених пенсій державним службовцям, тобто відмова держави здійснити певні дії та виключення положень Постанови КМУ від 31.05.2000 року №865, які визначали порядок обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії державного службовця, на думку суду, не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії з огляду на ст. 22 Конституції України та є невиправданим втручанням в право позивачки, передбачене ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Враховуючи наведене те, що 01.12.2015 року Постановою КМУ від 09.12.2015 року № 1013 була збільшена заробітна плата, зокрема, по посаді, яку займала ОСОБА_1, на думку суду, наявні всі підстави для перерахунку пенсії.

Щодо посилань на факт набрання чинності Законом України від 10.12.2015 року «Про державну службу» та втрату чинності Законом від 16.12.1993 року «Про державну службу», суд враховує, що Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09.02.1999 року №1-рп/99 щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В постанові Пленуму ВСУ «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 року №9 зазначено, що відповідно до ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Конституційним Судом України у рішеннях від 06.07.1999 року №8-рп/99, від 20.03.2002 року №5-рп/2002 та від 11.10.2005 року №8-рп/2005 сформовано чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

У рішенні від 20.03.2002 року №5-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

У рішенні від 22.05.2008 року №10-рп/2008 Конституційним Судом України зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року N 5-рп/2005 наведено тлумачення поняття «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в ч. 3 ст. 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Таким чином, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

За таких обставин, скасування законодавчого акту, який передбачав наявність права на перерахунок пенсії, звужує зміст та обсяг конституційних соціальних гарантій державних службовців.

Щодо посилань сторін на практику Європейську суд з прав людини, то суд враховує таке.

В ухвалі Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 року, про визнання заяви № 43331/12 Валентина Ніканорівна Великода проти України неприйнятною міститься висновок, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, Суд не вважає, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю. Суд також не може дійти висновку, що передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв у порушення якихось положень Конвенції.

При цьому, вказана справа стосувалася механізму виплати пенсії та її розміру, однак, в ній не йдеться про повне позбавлення особи права, яке вона вже набула одного разу.

Натомість, право на перерахунок пенсії позивач набула у 2008 році і, на думку суду, з огляду на принцип верховенства права, яким має керуватися суд при ухваленні судового рішення, це право є непорушним.

В п. 54 рішення Європейського суду з прав людини від 26.06.2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» вказано, що: «Вперіод з квітня по грудень 2006 року Кабінет Міністрів України мав визначити розмір надбавки до пенсії, право на яку було встановлено законом (ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»), яка підлягала виплаті заявникам, але жодного рішення з цього питання не було прийнято.

В даному випадку Законом України від 28.12.2014 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" скасовано таке право (на перерахунок вже призначених пенсій державних службовців).

Щодо дотримання позивачкою строків звернення до суду.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позивач звернулась до суду 24.11.2016 року і не навела поважних причин пропуску строку звернення до суду та не просила його поновити.

За таких обставин, враховуючи положення ст.ст. 99, 100 КАС України, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 з 01.04.2016 року, необхідно залишити без розгляду, а позовні вимоги про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині вимог з 24.05.2016 року - задовольнити.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КАС України судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 6-11, 104, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в частині вимог з 01.04.2016 року по 23.05.2016 року - залишити без розгляду.

Позов ОСОБА_1 до Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в частині вимог з 24.05.2016 року - задовольнити.

Визнати протиправними дії Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов'язати Ріпкинське об'єднане управління Пенсійного фонду України провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 82 % заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з врахуванням підвищення з 01.12.2015 року, відповідно до Постанови КМУ від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» та довідки Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 09.11.2016 року № 843, починаючи з 24.05.2016 року, за виключенням виплат здійснених за вказаний період.

Стягнути з Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (Код ЄДРПОУ 40378544) за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) 551 грн. 20 коп. в рахунок сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляція на постанову може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду, через Ріпкинський районний суд, протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 14.12.2016 року.

Суддя Є.А. Жовток