Постанова № 63419388, 14.12.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №580/1574/16-п Головуючий у суді 1-ї інстанції - Номер провадження 33/788/229/16 Суддя-доповідач Матус В. В. Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року суддя Апеляційного суду Сумської області Матус В. В. ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 14 листопада 2016 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця м. Лебедин, Сумської області,

визнано винним у скоєному та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 10 200 грн. та позбавлено права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 275 грн. 60 коп.,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 18 вересня 2016 року близько 06 год. 50 хв. рухаючись по пров. Верстатників в м. Лебедин, Сумської області, керував автомобілем марки «DAEWOO Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (почервоніння очей, тремтіння пальців рук, різких запах з порожнини рота), від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

Відповідно поданої апеляційної скарги, ОСОБА_2 вважає постанову суду необґрунтованою, оскільки висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи. Так після зупинки автомобіля та повідомлення інспектора поліції про наявність підозри про перебування його в стані алкогольного сп'яніння, останній поросив провести медичний огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціального засобу, на що почув відмову та необхідність проведення такого огляду в закладі охорони здоров'я. Надані пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судом були перекручені. У зв'язку з відсутністю іншого способу довести про відсутність алкогольного сп'яніння, ОСОБА_2 звернувся до Лебединської центральної районної лікарні для проходження обстеження на стан алкогольного сп'яніння. За результати проведеного обстеження вміст етилового спирту становив 0,3 %. Причини проведення лабораторного дослідження не 18.09.2016 року, а 19.09.2016 року ОСОБА_2 не відомі та не вказують на недостовірність їх результату, до того ж спростовують наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно просить скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_2, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, в судове засідання не зявився, просить справу розглянути без його участі, що не суперечить вимогам КУпАП.

Дослідивши матеріали справи та піддавши аналізу доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього рухуУкраїни, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Тобто, ОСОБА_2 інкримінується відмова від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння.

Під час розгляду адміністративного матеріалу судом першої інстанції, ОСОБА_2 підтвердив факт відмови проходження огляду на стан алкогольного спяніння.

Однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, за зазначених у постанові обставинах, ґрунтується на зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні доказах, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення від 18.09.2016 року серії АП 2 № 187004, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які вказали, що водій ОСОБА_2 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння у їх присутності.

Не заслуговує на увагу, як доказ невинності ОСОБА_2, висновок медичного огляду № 111 від 18.09.2016 року, в якому вказано, що ОСОБА_2 18.09.2016 року не перебував у стані алкогольного сп'яніння, оскільки протокол складений про вчинення адміністративного правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а не перебування в такому стані.

Таким чином, доводи, що наведені в апеляційній скарзі про необґрунтованість визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, спростовуються матеріалами справи та зібраними доказами.

Враховуючи вищенаведене та те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами, вважаю, що суд, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов до вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, а тому підстави для скасування постанови суду відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 14 листопада 2016 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП залишити без зміни, а його апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду Сумської областіМатус В. В.