Рішення № 63417712, 13.12.2016, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/5571/16-ц

Провадження № 2/500/3022/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Адамова А.С.,

при секретарі - Хачатрян А.Т.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

21.10.2016 року представник позивача звернувся до суду з позовними вимогами, якими просить суд визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітами після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, мотивуючи тим, що приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Єфімовою Т.І. відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітами, у зв'язку з тим, що Договір купівлі-продажу нерухомого майна № 1140, зареєстрований Одеською товарною біржею 06.05.1996 року, нотаріально не був посвідчений; документ, який підтверджує право власності спадкодавця на спадкове майно, відсутній. Вважає, що вказана угода є дійсною, з огляду на те, що сторонами у відповідній формі була досягнута згода з усіх істотних умов та згідно із вимогами законодавства така угода не підлягає нотаріальному посвідченню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, якою позовні вимоги ОСОБА_2 визнає та не заперечує проти задоволення позову; та просить суд розглядати справу за його відсутністю.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна № 1140, посвідченого Одеською товарною біржею, від 06.05.1996 року, укладеного між ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5, ОСОБА_4, власниками житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, є ОСОБА_5, ОСОБА_4, які повністю розрахувалися з продавцем, про що свідчить п. 5 укладеного Договору, крім того, на виконання умов укладеного договору ними проведено реєстрацію договору та переоформлення технічної документації на придбане нерухоме майно, про що свідчить запис, проведений органами КП МБТІ в техдокументації.

Правові підстави для реєстрації вказаної угоди підтверджені також довідкою, виданою КП «Ізмаїльське МБТІ» від 01.12.2016 року за № 1842.

На теперішній час вказаний договір не оскаржений та не скасований, а одна із сторін за договором ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ст.ст. 128, 224, 227 ЦК УРСР (1963 рік), діючого на час виникнення правовідносин, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання речі, якщо інше не передбачено законом або договором. За договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього визначену грошову суму.

Згідно ст.ст. 328, 334, 655, 657 ЦК України, діючого на час розгляду справи, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності визнається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

Згідно ст.15 Закону України "Про товарну біржу" угоди, зареєстровані на товарній біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.4., 1.7., 1.9 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету України з житлово-комунального господарства від 09.06.98 року № 121, Інструкція визначала порядок здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в Україні. Державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об'єкти нерухомості, розташовані на всій території України. Реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюється на підставі правовстановлюючих документів за рахунок коштів власників нерухомого майна. Пунктом 2 Інструкції визначений порядок здійснення державної реєстрації, підпунктом 2.1.д) якого зазначено, що на оригіналі правовстановлюючого документу робиться реєстраційний напис.

Додатком 1 до вказаної Інструкції визначений перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна. Відповідно до пункту 9 Переліку зазначено: «Договори купівлі-продажу, обміну, зареєстровані біржею».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що реєстрація за ОСОБА_5 права власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та за ОСОБА_4 права власності на 1/2 вказаного житлового будинку здійснена відповідно до діючого на той час законодавства.

З оглядом на вищевказане, враховуючи, що сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне виконання договору, суд вважає, що вищевказаний договір дійсним. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення договорів не вимагається.

Право власності таким чином за померлими ОСОБА_4, ОСОБА_5 встановлюється відповідно ст.328 ЦК України.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 18.09.2015 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після смерті ОСОБА_4 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить 1/2 частина житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до заповіту, посвідченого 23.12.2008 року приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Апреленко Р.І., ОСОБА_4 усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, що на день смерті, і на що він матиме право, заповів ОСОБА_2.

Вказаний заповіт є чинним, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 42959922 від 16.02.2016 року.

Осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту після смерті ОСОБА_4, відповідно до ст. 1241 ЦК України, немає.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 08.10.2015 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після смерті ОСОБА_5 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить 1/2 частина житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до заповіту, посвідченого 23.12.2008 року приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Апреленко Р.І., ОСОБА_5 усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, що на день смерті, і на що він матиме право, заповіла ОСОБА_2.

Вказаний заповіт є чинним, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 43630584 від 19.04.2016 року.

Осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту після смерті ОСОБА_5, відповідно до ст. 1241 ЦК України, немає.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Частиною 1 ст. 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Частиною 1 статті 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Згідно ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Судом встановлено, що позивач спадщину після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийняла, оскільки в установлений законом шестимісячний строк звернулася до приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Єфимової Т.І. з заявами про прийняття спадщини, що підтверджується копіями відповідних заяв, наявних у матеріалах справи.

На звернення позивача до приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Єфимової Т.І. з заявами про отримання свідоцтв про спадщину за заповітами, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом листами за №223/02-14 та за №224/02-14 від 19.04.2016 року, у зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу будинку, який успадковується, посвідчений Одеською товарною біржею 06.05.1996 року за №1140, на цей будинок не зареєстровано право власності в установленому на той час законом порядку.

Відповідно до п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів. Спадкоємець повинен надати нотаріусу правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно інформації КП «Ізмаїльське МБТІ» за № 1842 від 01.12.2016р. , відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи на об'єкт нерухомості АДРЕСА_1 власниками є ОСОБА_5 (1/2 частина) ОСОБА_4 (1/2 частина), на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна № 1140, посвідченого Одеською товарною біржею, від 06.05.1996 року. Остання технічна інвентаризація проводилась станом на 25.08.2016р. Об'єкти самочинного будівництва відсутні.

Згідно п. 3.2. Інструкції «Про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 р. № 127, індивідуальні (садибні) будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05.08.1992 року не належать до самочинного будівництва. Враховуючи, що об'єкт нерухомості по АДРЕСА_2 побудований у 1968 році, то він не підлягає здачі в експлуатацію та є завершеним будівництвом.

Згідно зі ст.220 ч.2 ЦК України якщо сторони домовились відносно всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне чи часткове виконання договору, проте одна зі сторін ухиляється від нотаріального його посвідчення, суд може визнати цей договір дійсним. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення договору не потрібне.

При укладенні договору всі вимоги, передбачені ст. 15 ЗУ «Про товарні біржі», між сторонами виконано належним чином, про що свідчить сам договір. З огляду на смерть однієї зі сторін посвідчити вказаний договір нотаріально неможливо.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до роз'яснень п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Стаття 57 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, у тому числі, з огляду на те, що відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 61 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 213-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітами після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.12.2016р.

Суддя: А.С.Адамов