Ухвала суду № 63413910, 14.12.2016, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/312/16-ц

Провадження №2/148/825/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі: судді Штифурко Л.А.,

секретаря Лавренюк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчин заяву ОСОБА_1 про компенсацію витрат, повязаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд з вказаною вище заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь 7165 грн. 60 коп. компенсації витрат внаслідок необґрунтованих дій позивача, повязаних з розглядом цивільної справи. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 послалася на те, що протягом березня травня 2016 року Тульчинським районним судом Вінницької області розглядалася цивільна справа №148/312/16-ц за позовом ОСОБА_2 до неї про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

11 травня 2016 року позов ОСОБА_3 за письмовою заявою останьої залишено без розгляду.

Для надання правової допомоги та представництва інтересів в судових засіданнях у вказаній цивільній справі між заявником та адвокатом ОСОБА_4 була укладена угода про надання правової допомоги. Адвокатом ОСОБА_4 було підготовлено та подано до суду письмове заперечення на позовну заяву, він представляв інтереси заявника в судових засіданнях: 03.03.2016 року, 22.03.2016 року, 05.04.2016 року, 21.04.2016 року та 11.05.2016 року. За надання правової допомоги вона заплатила адвокату згідно угоди гонорар у розмірі 7165 грн. 60 коп.

ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_2 вимушена була звернутися до суду із заявою про залишення її позову без розгляду, оскільки зрозуміла безпідставність своїх позовних вимог, так як вона діяла в інтересах свого сина, її звернення із заявами до директора НВК ЗШ І-ІІІ ст. № 3 гімназії м. Тульчина, начальника відділу освіти Тульчинської РДА, Міністра освіти і науки України не були поширенням інформації. Вважає, що звернення ОСОБА_2 до суду із позовом до неї про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди було нічим іншим як намаганням позбавити її конституційного права на звернення до посадових осіб органів державної влади.

У звязку з викладеним, посилаючись на норми ч. 3 ст. 89 ЦПК України ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь понесені нею витрати на оплату правової допомоги в сумі 7165, 60 грн. внаслідок необґрунтованих дій позивача.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 заяву підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в ній. Пояснили, що ОСОБА_2 мала право на звернення до суду, однак її позов про захист честі та гідності був необґрунтований, бо ніякої неправдивої інформації про неї ОСОБА_1 не поширювала. Вважають, що із заявою про залишення позову без розгляду ОСОБА_2 звернулась через відсутність у неї доказів для доведення обґрунтованості своїх вимог. Крім того, зазначили, що звернення до суду ОСОБА_2 з позовом про захист честі та гідності мало на меті ущемлення прав та інтересів ОСОБА_1, а саме позбавити останню права звертатися до органів державної влади з метою захисту прав свого сина. Просили заяву задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 заперечила проти заяви ОСОБА_1, зазначивши, що при зверненні до суду з позовом про захист честі та гідності, вона діяла правомірно, оскільки вважала, що порушено її права, заплямовано її ділову репутацію, які вона бажала захистити в судовому порядку. Як і кожний громадянин вона вважала, що має право на звернення до суду і скористалася ним. Вона була переконана в тому, що в зверненнях ОСОБА_1 до директора НВК ЗШ І-ІІІ ст. № 3 гімназії м. Тульчина, начальника відділу освіти Тульчинської РДА, Міністра освіти і науки України містилася неправдива інформація про неї як вчителя, а тому вона бажала її спростування. Ці звернення призвели до погіршення її авторитету як вчителя, негативно відображазилися на її житті. Однією із причин залишення позову без розгляду стало те, що свідки, які за її клопотанням викликались в судові засідання, відмовились зявитися до суду та дати свої пояснення саме після того, як вже в ході розгляду справи ОСОБА_1 зверталася в різні ЗМІ. Також зазначила, що тепер нею знову подано аналогічний позов в суд до ОСОБА_1 В задоволенні заяви просила відмовити.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали цивільної справи № 148/312/16-ц, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини.

Тульчинським районним судом Вінницької області протягом березня-травня 2016 року розглядалася цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

11 травня 2016 року ухвалою суду за заявою позивача ОСОБА_2 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України вказаний вище позов залишено без розгляду (а.с. 158).

З матеріалів справи вбачається, що при розгляді вказаної справи вимога про компенсацію понесених витрат ОСОБА_1 не заявлялась, докази здійснення витрат на правову допомогу відповідачем не подавались. Не були подані такі докази із заявою про стягнення витрат внаслідок необґрунтованих дій позивача. Квитанція про сплату відповідачем ОСОБА_1 гонорару представникові ОСОБА_4 додана до заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, з якою вона зверталась до суду 10.08.2016 року. Згідно вказаної квитанції за оплату правової допомоги ОСОБА_1 сплачено 7165 грн. 60 коп. (а.с. 168).

Нормою частини третьої ст. 89 ЦПК України, на яку відповідач посилається як на підставу стягнення судових витрат з позивача, передбачено право відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, повязаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Тобто відповідачу необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійсненні.

Така ж позиція висловлена у п. 38 постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», а саме, що в разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, повязаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі предявлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів заявника ОСОБА_1 та її представника про те, що звернення ОСОБА_2 до суду з заявою про залишення позову про захист честі, гідності та ділової репутації без розгляду свідчить про безпідставність та необґрунтованість її позову.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача це форма закінчення справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України, при цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не може бути розцінено як необґрунтовані дії позивача, так як це його право, передбачене нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Так, статтею 11 ЦПК України визначено, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а положеннями ст. 207 ЦПК України визначено право позивача на подачу заяви про залишення позову без розгляду. Крім того, звернення до суду з позовом є субєктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Необґрунтованими, на думку суду, є також доводи ОСОБА_1 та її представника про те, що звернення ОСОБА_2 до суду з позовом мало за собою протиправну мету, а саме позбавити її права на звернення до державних органів, оскільки суду не доведено, яким саме чином остання була позбавлена такого права. Крім того, в судовому засіданні позивачем ОСОБА_2 стверджено, а відповідачем ОСОБА_1 не спростовано, що в ході розгляду цивільної справи остання звертатися з заявами до директора навчального закладу, де працює ОСОБА_5, а також до різних ЗМІ з приводу висвітлення ситуації, що склалась між ними.

Інших необґрунтованих дій з боку позивача, як то систематичне протидіяння позивача правильному та швидкому вирішенню спору, умисність дій позивача та його вини суду заявником та її представником не доведено, з огляду на що суд не вбачає підстав для компенсації здійснених відповідачем витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 89, 209, 210 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про компенсацію витрат, повязаних з роглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом 5 днів з дня її проголошення.

Суддя Л.А.Штифурко