Ухвала суду № 63411142, 14.12.2016, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 14.12.2016 Справа № 554/1566/16-к

Провадження № 1-кс/554/8826/2016

УХВАЛА

Іменем України

14 грудня 2016 року м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

слідчого судді Кулешової Л.В.,

при секретарі судового засідання Ткаченко А.К.,

за участю слідчого Руденка С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві клопотання слідчого СУ ГУ НП в Полтавській області Руденка С.І., винесене у кримінальному провадженні №12015170090000644 від 19.02.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190, ч. 1 ст.358 КК України, і погоджене прокурором відділу прокуратури Полтавської області Савченком О.І., про арешт майна,-

В С Т А Н О В И В :

Слідчий звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з клопотанням, погодженим із прокурором відділу прокуратури Полтавської області, у якому просить накласти арешт на об'єкт нерухомого майна шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування будівлею виробничого швейного цеху та будівлю гаражів загальною площею 1216,8 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 4053000 грн. (чотири мільйони п'ятдесят три тисячі гривень), що належить на праві приватної власності ТОВ «Алвіга» (код ЄДРПОУ 38252457).

В обґрунтування клопотання про арешт майна слідчий вказує, що в ході досудового розслідування установлено факт внесення невстановленою особою завідомо недостовірних даних до гарантійного листа від 12.03.2012, підписаного ОСОБА_2 - стосовно того, що через касу підприємства (ТОВ ВКФ «Горизонт»), отримано від ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, суму в розмірі 4 000 000,0 грн. за продажу Будівлі виробничого корпусу швейного цеху та будівель гаражів по АДРЕСА_1 (прибутковий ордер б/н від 12.03.2012) та ТОВ ВКФ «Горизонт» зобов'язується переоформити об'єкт у нотаріуса до 01.06.2014 на ім'я ОСОБА_3.

Відповідно до почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис котрий виконано в графі «Директор ТОВ ВКФ «Горизонт» в гарантійному листі ТОВ ВКФ «Горизонт» від 12.03.2012 виконано не громадянином ОСОБА_2, а іншою особою з унаслідуванням підпису ОСОБА_2 та судово-економічної експертизи № 416 від 03.06.2016 встановлено, що за період з 01.03.12-30.04.2012 надходження до каси ТОВ ВКФ «Горизонт» грошових коштів в сумі 4000000,00 грн. відповідно до квитанції до прибуткового ордеру б/н від 12.03.2012 з зазначеною підставою внесення грошових коштів: «Договір про отримання авансу за будівлю виробничого корпусу швейного цеху та будівлі гаражів» документально не підтверджується.

11.06.2014 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений Договір про відступлення права вимоги. Відповідно до акту прийому-передачі документів, підписаного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 встановлення, що ОСОБА_4 отримав документи: гарантійний лист б/н від 12.03.2012, виданий ТОВ ВКФ «Горизонт» на ім'я ОСОБА_3; квитанцію до прибуткового ордеру б/н від 12.03.2012; вимогу про оплату боргу від 11.06.2014 та поштову квитанцію про її направлення ТОВ ВКФ «Горизонт» від 11.06.2014; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи А00№128640 від 26.03.1992; копія паспорту НОМЕР_1, виданого Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області від 06.11.1999 року на ім'я ОСОБА_2.

Згідно акту зведеного виконавчого провадження № 32352247 державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 26.01.2016, встановлено, що звернуто стягнення на належне боржнику майно - будівлю виробничого корпусу швейного цеху та будівлю гаражів загальною площею 1216,8 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_1. Арештоване майно передавалося на реалізацію за стартовою ціною лоту та за ціною після проведення уцінок. Торги, які проводилися Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України не відбулися у зв'язку з відсутністю купівельного попиту та зареєстрованих учасників.

Єдиним стягувачем, який погодився отримати нереалізоване майно виявився ОСОБА_4, який заявою вх. № 57/0429/7 від 06.01.2015 погодився отримати нереалізоване майно, як погашення боргу згідно виконавчого листа Автозаводсьткого районного суду м. Кременчука Полтавської області № 524/7766/14-ц від 28.10.2014 про стягнення коштів з ТОВ ВКФ «Горизонт» в сумі 4 104 579,56 грн. Відповідно до постанови ВП 45303236 від 26.01.2016, будівлю виробничого корпусу швейного цеху та будівлю гаражів загальною площею 1216,8 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_1 передано у власність ОСОБА_4 (стягувач).

29.01.2016 року приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_6 в супереч накладеного арешту на все майно ТОВ ВКФ «Горизонт» в тому числі і будівлю виробничого корпусу швейного цеху та будівлю гаражів загальною площею 1216,8 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_1 здійснено реєстрацію права власності вищезазначеного майна за ОСОБА_4 Саме ж звільнення майна боржника з під арешту працівниками відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Полтавській області відбулося 04.02.2016.

29.01.2016 року ОСОБА_4 на підставі акту прийому-передачі нерухомого майна передав Будівлю виробничого корпусу швейного цеху та будівлі гаражів за адресою: АДРЕСА_1 до статутного фонду ТОВ «АЛВІГА». Відповідно до даного акту майно за ТОВ «АЛВІГА» по довіреності отримав ОСОБА_7

Цього ж самого дня, 29.01.2016 року ТОВ «Алвіга» передало в іпотеку вказане нерухому майно у забезпечення свого грошового зобов'язання перед фізичною особою ОСОБА_8 на загальну суму 7650000,00 грн.

Окрім цього на даний час представники ТОВ «Алвіга» користуються даним майном, здають його в оренду, та виставили його на продаж. Тобто на даний час наявні ризики пошкодження, псування, знищення, перетворення даного майна.

Слідчий також вказує, що майно, а саме будівля виробничого корпусу швейного цеху та будівлі гаражів за адресою: Полтавська область, вул. Київська, 5 є речовими доказами, а саме матеріальним об'єктом, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, оскільки воно є предметом кримінально протиправних дій, та набуте кримінально протиправним шляхом і отримано юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідає критеріям ст.ст. 98, 170 КПК України.

Беручи до уваги викладене, з метою повного, всебічного та неупередженого розслідування кримінального провадження, слідчий вважав необхідним накласти арешт на вищевказане майно та задовольнити дане клопотання.

Крім цього, відповідно до ч.2 ст. 172 КПК України слідчий просить розглядати клопотання про арешт майна без повідомлення власника майна, так як воно не було тимчасово вилучене, та у зв'язку з необхідністю забезпечення арешту майна.

Клопотання про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду питання слідчим суддею від учасників процесуальної дії не надійшло, за ініціативою суду не здійснюється, що відповідає положенням ст.107 КПК України.

У судовому засіданні слідчий підтримав подане клопотання, просив його задовольнити.

Враховуючи, що сторона обвинувачення довела наявність достатніх підстав вважати, що майно, яке не було тимчасово вилучене, може бути відчужене іншими особами, а тому, з метою забезпечення арешту майна дане клопотання розглядається в порядку ч. 2 ст. 172 КПК України.

Слідчий суддя, вислухавши думку слідчого та дослідивши надані докази, встановив наступне.

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

У судовому засіданні встановлено, що 19.02.2015 року до ЄРДР внесені відомості за №12015170090000644 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190, ч. 1 ст.358 КК України та згідно витягу зазначені дані про внесення невстановленою особою завідомо недостовірної інформації до гарантійного листа нібито підписаного ОСОБА_2, в результаті чого будівля виробничого корпусу швацького цеху та будівлі гаражів за адресою: АДРЕСА_1, були неправомірно переоформлені на ім'я ОСОБА_3 Крім того вказаними діями ТОВ ВКФ «Горизонт» в особі ОСОБА_2 завдані збитки в особливо великих розмірах.

Разом з клопотанням надано копію висновку почеркознавчої експертизи №511 від 12.06.2015 встановлено, що підпис, котрий виконано в графі «Директор ТОВ ВКФ «Горизонт»» в гарантійному листі ТОВ ВКФ «Горизонт» від 12.03.2012 виконано не громадянином ОСОБА_2, а іншою особою з унаслідуванням підпису ОСОБА_2

Так, з наданих до суду матеріалів слідує, що фактично відбулось відчуження майнового комплексу за вказаною адресою. Але згідно пояснень допитаного в якості свідка ОСОБА_9 вбачається, що останнім особисто було передано приватному нотаріусу ОСОБА_6 бланк ТОВ «ВКФ «Горизонт», на якому був підпис ОСОБА_2 та відтиск печатки вказаного підприємства. Згідно копії протоколу допиту потерпілого ОСОБА_2 від 25.02.2016 останній пояснив, що майном ТОВ «ВКФ «Горизонт» намагаються заволодіти шляхом обману та підробки документів наступні особи: ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_10 та ОСОБА_7, яких потерпілий вважає причетними до кримінального правопорушення. Також зазначив, що підпис на гарантійному листі йому не належить, а грошові кошти на рахунок підприємства у розмірі 4 млн. грн.ніколи не надходило, пояснив і щодо обставин розгляду судової справи про стягнення за рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 11.09.2014 року грошових коштів з ТОВ «ВКФ «Горизонт».

Зазначені у клопотанні доводи підтверджуються наданими слідчим до суду матеріалами клопотання та кримінального провадження.

Як вбачається з копії ухвали слідчого судді Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 16.02.2016 року, накладено арешт на будівлю виробничого корпусу цеху та будівлі гаражів за адресою: АДРЕСА_1, як належать на праві приватної власності ТОВ «Алвіга».

Ухвалою суду від 04.03.2016 року у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна, винесеного у кримінальному провадженні №12015170090000644 від 19.02.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190, ч.1 ст.358 КК України відмовлено.

Крім того, згідно ухвали апеляційного суду Полтавської області від 28 квітня 2016 року по справі №524/4043/15-к, колегією суддів зазначено, що слідчим суддею правильно встановлено, що майно, про яке йдеться в клопотанні слідчого, - будівля виробничого корпусу швацького цеху та будівлі гаражів за адресою: АДРЕСА_1, є предметом кримінального правопорушення, а отже воно відповідає критеріям ст.170 КПК України. Також наявність можливості знищення, перетворення та відчуження цього майна, а тому для запобігання вказаним ризикам слідчим суддею було ухвалено судове рішення про накладення арешту на майно.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 13.12.2016 року клопотання ТОВ «Алвіга» про скасування арешту майна задоволено; скасовано арешт, накладений згідно ухвали Автозаводського районного суду м.Кременчука від 16.02.2016 року.

У судовому засіданні встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015170090000644 від 19.02.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190, ч. 1 ст.358 КК України триває, про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень будь-якій особі не повідомлено, ризики знищення, перетворення та відчуження вищевказаного майна, яке є предметом кримінального правопорушення, не змінились та на теперішній час продовжують існувати, і подальшому можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Нерухоме майно, а саме - будівля виробничого швейного цеху та будівлі гаражів загальною площею 1216,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до положень п.1 ч.2 та ч.3 ст.170 КПК України відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, тобто є об'єктом кримінально протиправних дій.

Згідно копії постанови слідчого від 01.06.2016 року будівлю виробничого корпусу швейного цеху та будівлі гаражів загальною площею 1216,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 визнано речовим доказом по кримінальному провадженні №12015170090000644 від 19.02.2015 року.

Таким чином, вказане майно підлягає арешту, оскільки незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню.

Відповідно до інформації з реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційної служби Полтавського МУЮ Полтавської області, індексний номер документа: 53959435 від 25.02.2016, встановлено, що будівля виробничого корпусу швейного цеху та будівлі гаражів загальною площею 1216,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована на праві приватної власності за ТОВ «Алвіга» (код ЄДРПОУ 38252457).

На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України слідчий довів слідчому судді необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав до арешту майна, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУ НП в Полтавській області Руденка С.І. про арешт майна у кримінальному провадженню №12015170090000644 від 19.02.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190, ч. 1 ст.358 КК України, задовольнити.

Накласти арешт на об'єкт нерухомого майна - будівлю виробничого швейного цеху та будівлі гаражів загальною площею 1216,8 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 4053000 грн. (чотири мільйони п'ятдесят три тисячі гривень), що належать на праві приватної власності ТОВ «Алвіга» (код ЄДРПОУ 38252457), шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Полтавської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя Л.В. Кулешова