Ухвала суду № 63410080, 08.12.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 382/1118/16-ц Головуючий у І інстанції Литвин Л. І.Провадження № 22-ц/780/5882/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 56 08.12.2016

УХВАЛА

Іменем України

08 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 03 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом, який обґрунтовував тим, що 16 травня 2016 року між ним та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» було укладено договір фінансового лізингу № 003756, за умовами якого товариство зобовязалось передати на умовах фінансового лізингу в користування предмет лізингу (трактор МТЗ-892, модель Фотон 504), а лізингоодержувачзобовязався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі згідно з умовами цього договору.

Того ж дня позивач здійснив платіж у розмірі 40000 грн. на рахунок товариства. Однак, після підписання договору він дізнався, що запропонована модель та комплектація трактора його не влаштовує за своїми технічними характеристиками та витратами пального, крім того, сплачені ним кошти виявилися адміністративним платежем, який він вважав авансом у рахунок вартості транспортного засобу.

18 травня 2016 року він звернувся до відповідача із заявою про розірвання договору з моменту отримання відповідачем цієї заяви та просив повернути сплачені товариству кошти в розмірі 40 тис. грн., однак отримав відповідь про відмову у поверненні цих коштів.

Посилаючись на те, що умови договору фінансового лізингу не відповідають чинному законодавству, є несправедливими та порушують його права як споживача, позивач просив визнати зазначений договір фінансового лізингу недійсним та стягнути з відповідача 40000 грн. та судові витрати.

Заочним рішенням Яготинського районного суду Київської області від 03 серпня 2016 року позов було задоволено, визнано недійсним договір фінансового лізингу № 003756 від 16 травня 2016 року, укладений між ТОВ «ЛК «ВАШ АВТО» та ОСОБА_2 та стягнуто з товариства на користь позивача 40000 грн. сплачених ним коштів та 551, 20 грн. судових витрат.

Не погоджуючись із цим рішенням, ТОВ «ЛК «ВАШ АВТО» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне зясування судом усіх обставин справи.

У обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував того, що сторони у добровільному порядку домовилися щодо викладених умов договору, на виконання яких позивач дав свою згоду, а обовязковість дотримання нотаріальної форми при укладенні договору лізингу, на його думку, не передбачено законодавством.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний договір фінансового лізингу містить несправедливі умови, крім того, його не було нотаріально посвідчено, через що такий договір необхідно визнати недійсним та стягнути з відповідача на користь позивача суму сплачених ним коштів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 травня 2016 року між позивачем та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» було укладено договір фінансового лізингу № 003756 з додатками, згідно якого предметом лізингу є трактор "ИТС-892" модель Фотон 504 потужністю 50 к. с. На виконання умов договору фінансового лізингу ОСОБА_2 сплачено авансовий платіж у розмірі 40 000 гривень (а. с. 8-16). Предмет лізингу ОСОБА_2 не передавався, акт приймання-передачі не підписувався. Крім того, вказаний договір не був нотаріально посвідчений.

Відповідно до умов вищевказаного договору, лізингодавець зобовязався придбати та передати на умовах фінансового лізингу в користування майно (предмет лізингу), а лізингоодержувач зобовязався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 1.3 договору).

Предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: Адміністративного платежу; Авансового платежу; Комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.4. ст. 9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.6. ст. 9 даного договору.

Крім того, у разі зміни вартості предмета лізингу з моменту укладання даного Договору та з метою виплати Лізингоодержувачем не менше 50% від вартості Предмета лізингу на момент купівлі Предмета лізингу та його передачі , Лізингоодержувач зобовязаний єдиноразово доплатити різницю такої вартості до вже сплачених авансових платежів до моменту підписання Додатку № 3 до даного Договору та до моменту купівлі Предмета лізингу та передачі його Лізингоодержувачу. У такому випадку сплата різниці проводиться Лізингоодержувачем на підставі наданої Лізингодавцем квитанції або рахунку. В такому випадку остаточна вартість Предмета лізингу та подальші лізингові та інші обовязкові платежі будуть визначені у Додатку № 3 до даного Договору, який сторони зобовязані підписати та який є його невідємною частиною.

Лізингоодержувач має право в останньому місяці сплати авансового внеску та/або до купівлі предмета лізингу для Лізингоодержувача з письмовою заявою про надання йому будь-якої іншої марки та/або моделі та/або модифікації транспортного засобу, що відрізняється від марки та/або моделі та/або модифікації транспортного засобу, яка зазначена в Договорі та специфікації. В цьому випадку Лізингодавець залишає за собою право прийняти або відхилити таку заяву в залежності від можливостей Лізингодавця та/або Продавця. В разі задоволення заяви Лізингоодержувача та з метою виплати Лізингоодержувачем не менше 50% вартості вже новообраного Предмета лізингу на момент купівлі новообраного Предмета лізингу та його передачі, Лізингоодержувач зобовязаний одноразово доплатити різницю такої вартості, до вже сплачених авансових платежів, до моменту підписання Додатку № 3 до даного Договору та до моменту купівлі новообраного Предмета лізингу та передачі його Лізингоодержувачу.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст.628 ЦК України.

Згідно зі ст.. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини пятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобовязань, включаючи умови про взаємозалік, зобовязання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортногозасобу укладається у письмовій формі;договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Така ж правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України № 6-2766цс15 від 16 грудня 2015 року, № 6-65цс16 від 11 травня 2016 рокута 6-1551цс16, які відповідно до положень ч. 1 ст. 360-7ЦПК України, є обовязковими для всіх судів України.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно визначив предмет доказування у справі, повно та всебічно дослідив обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень,перевірив їх наданими доказами, які оцінив у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, тадійшов до обґрунтованого висновку про те, що укладений між сторонами договір фінансового лізингу, у порушення вимог ст. ст. 203, 215 ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів», містить у собі несправедливі відносно споживача умови, та крім того у порушення ст. 799 ЦК України не був нотаріально посвідчений, через що дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про визнання оскаржуваного договору недійсним та стягнення з відповідача на його користь сплачених ним коштів.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права при його ухваленні, які передбачені ст. 309 ЦПК України як підстави для скасування судового рішення та зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновком суду щодо їх оцінки.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» відхилити.

Заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 03 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: