Рішення № 63410034, 06.12.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 378/764/15-ц Головуючий у І інстанції Василенко О. М.Провадження № 22-ц/780/4656/16 Доповідач у 2 інстанції Гуль В. В.Категорія 22 06.12.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

06 грудня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Гуля В.В.,

суддів: Іванової І.В., Сліпченка О.І.,

при секретарі: Тимошевській С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області на рішення Таращанського районного суду Київської області від 14 червня 2016 року у справі за позовом Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до ОСОБА_2, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа: реєстраційна служба Ставищенського районного управління юстиції про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагенства у Київській області та договору оренди земельної ділянки,-

встановила:

Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що прокуратурою Ставищенського району були встановлені порушення земельного законодавства під час відведення відповідачу ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Розумницької сільської ради Ставищенського району Київської області.

Вказував, що наказом ГУ Держземагенства України у Київській області № 10-7843/15-14-сг від 20.10.2014 року було надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Розумницької сільської ради Ставищенського району Київської області, та у подальшому наказом № 10-10207/15-14-сг від 25.11.2014 року ГУ Держземагенства у Київській області було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо відведення цієї ділянки в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства та укладено договір оренди між ГУ Держземагенства у Київській області та ОСОБА_2, яким останньому надано у користування строком на 21 рік земельну ділянку площею 11,9822 га.

Позивач вважав, що оскаржувані накази були прийняті всупереч вимогам законодавства України та суперечать інтересам держави, оскільки відповідач ОСОБА_2 із заявою про отримання в оренду земельної ділянки державної власності до Ставищенської РДА та Розумницької сільської ради не звертався, а у поданому клопотанні про надання йому дозволу на розробку документації із землеустрою не обґрунтував розмір вищевказаної земельної ділянки з урахуванням можливості її обробітку, необхідність отримання саме такої площі землі та не зазначив при цьому перспективи діяльності свого фермерського господарства. Також позивач вказував, що відповідач ОСОБА_2 на його думку, не має можливості займатися фермерським господарством, оскільки у нього відсутня належна сільськогосподарська техніка для обробітку землі.

Просив суд визнати недійсними та скасувати зазначені накази ГУ Держземагенства у Київській області, договір оренди вищевказаної земельної ділянки, укладеного між ГУ Держземагенства у Київській області та ОСОБА_2, а також скасувати державну реєстрацію права оренди ОСОБА_2 на цю ділянку.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 14 червня 2016 року в задоволенні позову Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, перший заступник прокурора Київської області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 5 Головне управління Держземагентства у Київській області реорганізовано в Головне управління Держгеокадастру у Київській області.

Головним управлінням Держземагентства у Київській області було видано наказ № 10-7843/15-14-сг від 20.10.2014 року про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовним розміром 11,9800 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані на території Розумницької сільської ради Ставищенського району Київської області, та у подальшому наказом № 10-10207/15-14-сг від 25.11.2014 року ГУ Держземагенства у Київській області було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 11,9822 га в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства на території Розумницької сільської ради Ставищенського району Київської області строком на 21 рік.

23.12.2014 року укладено договір оренди між ГУ Держземагенства у Київській області та ОСОБА_2, яким надано останньому у користування строком на 21 рік земельну ділянку площею 11,9822 га для ведення фермерського господарства.

30.12.2014 року зазначений договір був зареєстрований у Реєстраційній службі Ставищенського районного управління юстиції Київської області.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності та необґрунтованості однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.123 Земельного Кодексу України, в редакції яка була чинною на день виникнення спірних правовідносин, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Разом з тим, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не врахував, що при вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства згідно із статтею 7 Закону № 973-IV «Про фермерське господарство» як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України, що вбачається з наступного.

Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України «Про фермерське господарство».

Так, згідно з абзацами 1, 2 частини першої статті 7 цього Закону для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Частинами 2 та 4 статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Отже, спеціальний Закон України «Про фермерське господарство» визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства та кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність.

За змістом статей 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина, створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Таким чином, при вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство» як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

Аналогічна правова позиція щодо застосування положень ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» та ст. 123 Земельного кодексу України викладена в постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 року у справі №6-2902цс15, від 11.05.2016 року у справі № 6-2903цс15 та від 18.05.2016 року у справі № 6-248цс16.

З огляду на викладене, суд першої інстанції у рішенні помилково зазначив, що законодавець не передбачив необхідність обґрунтування розміру земельної ділянки, що відводиться для ведення фермерського господарства з обґрунтуванням перспектив діяльності господарства та урахуванням можливості їх обробітку, оскільки такі вимоги передбачені спеціальним Законом, що визначає правові засади створення, діяльності та припинення фермерських господарств.

Крім того, судом не взято до уваги ті обставини, що ОСОБА_2, крім спірних земельних ділянок, попередньо отримав в оренду для ведення фермерського господарства на території Ставищенського району значну кількість земельних ділянок різної площі, при цьому сільгосптехніки для особистого обробітку таких значних площ землі не має, що свідчить про відсутність у нього можливості займатися фермерським господарством.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону № 973-IV «Про фермерське господарство» земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Суд першої інстанції, застосовуючи зазначену норму, дійшов висновку, що надання земельних ділянок єдиним масивом має місце лише в тому випадку, якщо орган, уповноважений розпоряджатися землями, приймає рішення про надання в оренду громадянину земельних ділянок сільськогосподарського призначення лісового та водного фондів єдиним масивом, а не окремо по кожній категорії земель для ведення фермерського господарства. При цьому суд не дав належної оцінки тому факту, що крім надання ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Ставищенської селищної ради, Бесідської, Сухоярської та Журавлиської сільських рад. Спірні земельні ділянки в порушення вимог ч. 7 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» не складають між собою та з іншими земельними ділянками, наданими ОСОБА_2 в оренду, єдиний масив, не мають спільних (сумісних) меж.

Також по за увагою суду залишилася та обставина, що за даними Розумницької сільської ради Ставищенського району Київської області, ОСОБА_2 до сільської ради із заявою про надання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства упродовж 2013-2015 років, не звертався.

Таким чином, оскільки при постановленні оспорюваних наказів Головним управлінням Держземагентства у Київській області допущено порушення порядку, визначеного Законом України «Про фермерське господарство», який визначає порядок надання земельних ділянок громадянам для ведення фермерського господарства, законними та обґрунтованими є вимоги прокурора про визнання цих наказів недійсними та їх скасування.

Оскільки вищевказані накази, які підлягають скасуванню, були правовою підставою укладення між ОСОБА_2 та Головним управлінням Держземагентства у Київській області договорів оренди землі, ці договори згідно вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а рішення ухвалено судом з порушенням норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування рішення суду на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 14 червня 2016 рокускасувати і ухвалити нове рішення.

Позов Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до ОСОБА_2, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа: реєстраційна служба Ставищенського районного управління юстиції про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагенства у Київській області та договору оренди земельної ділянки задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 20.10.2014 року № 10-7843/15-14-сг про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 на території Розумницької сільської ради Ставищенського району Київської області орієнтовною площею 11,9800 га.

Визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 25.11.2014 року № 10-10207/15-14-сг про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 на території Розумницької сільської ради Ставищенського району Київської області щодо земельної ділянки площею 11,9822 га, кадастровий номер НОМЕР_1 вартість якої складає 255 586 грн. 08 коп.

Визнати недійсним договір оренди землі укладений 23.12.2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 про надання в оренду земельної ділянки площею 11,9822 га, кадастровий номер НОМЕР_1 вартість якої складає 255586 грн. 08 коп., зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна на підставі рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень державного реєстратора реєстраційної служби Ставищенського районного управління юстиції Київської області з індексним номером № 18497374 від 30.12.2014 року.

Скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Ставищенського районного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію інших речових прав - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 від 30.12.2014 року з індексним номером № 18497374.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь прокуратури Київської області (код 02909996, банк платника Держказначейська служба України, код банку 820172, р.р. 35216008015641) судовий збір у розмірі 1405,73 грн. (одну тисячу чотириста п'ять грн. 73 коп.).

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь прокуратури Київської області (код 02909996, банк платника Держказначейська служба України, код банку 820172, р.р. 35216008015641) судовий збір у розмірі 1405,73 грн. (одну тисячу чотириста п'ять грн. 73 коп.).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді