Ухвала суду № 63410032, 13.12.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/5070/15-ц Головуючий у І інстанції Потабенко Л. В.Провадження № 22-ц/780/6491/16 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко О. І.Категорія 40 13.12.2016

УХВАЛА

Іменем України

13 грудня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Сліпченка О.І.,

суддів: Гуля В.В., Іванова І.В.,

за участю секретаря: Тимошевської Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації і стягнення моральної шкоди,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У грудні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернулась вказаним позовом, який обґрунтовувала тим, що у судових засіданнях відповідачі поширили щодо неї інформацію про її нібито протиправну поведінку з метою отримання неправосудного (незаконного) рішення, а саме говорили про «неправомірний тиск на суд… з боку позивача», ображали словами, що принижують її честь і гідність, а саме ОСОБА_4 називав позивача «алчная» та «цинічная», а ОСОБА_3 називав «брехливою». ОСОБА_3 також говорив і про зловживання позивачем алкогольними напоями, а сини позивача є наркоманами та алкоголіками. Такі вислови на адресу та ствердження про наявності між позивачем та зокрема суддею ОСОБА_6 якихось «відносин», чи наявності у позивача незаконного впливу на суд для прийняття «вигідних» для позивача рішень. Ці обставини та спроби нав'язати позивачу антисуспільні риси та поширення цих відомостей в суді з метою створити у суддів та третіх осіб хибного враження про позивача через необізнаність та відсутність знайомства з позивачем, свідчить про протиправність дій відповідачів

Внаслідок розповсюдження неправдивої інформації позивачу завдана моральна шкода, яка виражається у душевних стражданнях, в зв'язку з протиправною поведінкою відповідачів по відношенню до позивача, душевних стражданнях у зв'язку з приниженням честі, гідності, а також її ділової репутації позивача.

Просила визнати інформацію, що поширена відповідачами, а саме: слова «алчная», «цинічная», «брехлива», «особа, що здійснює неправомірний тиск на суд…», поширення відомостей про злочинну діяльність позивача у вигляді «змови» з суддею ОСОБА_6 для отримання незаконного рішення, стосовно позивача не відповідають дійсності, шкодить діловій репутації позивача, зачіпають честь і гідність позивача та наносить шкоду інтересам позивача, зобов'язати відповідачів протягом 10 календарних днів з моменту набрання даним рішенням законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом надання спростування в усній і у письмовій формі щодо вищевказаних висловів, які ображають честь та гідність позивача, та шкодять діловій репутації, у наступний спосіб: в усній формі - шляхом виступу перед ОСОБА_2 та запрошеними нею особами та зачитуванням кожним із відповідачів тексту спростування «Я поширюючи інформацію про ОСОБА_2, шляхом вживання на її адресу образливих слів «алчная», «цинічная», «брехлива», висловлював свою суб»єктивну думку щодо неї. Крім того, не відповідає дійсності поширена мною інформація про змову ОСОБА_2 з суддею ОСОБА_6., з метою отримання неправосудного рішення та поширена мною інформація про тиск ОСОБА_2 на суддю ОСОБА_6. з метою прийняття рішення на її користь. Такі висловлювання є моїм припущенням. Дата. Підписи»,зобов'язати відповідачів передати ОСОБА_2 письмові заяви за їхніми підписами з текстом спростування.

Стягнути з ОСОБА_3 компенсацію за моральну шкоду в розмірі 50 000 грн., стягнути з ОСОБА_4 компенсацію за моральну шкоду в розмірі 50 000 грн., стягнути з відповідачів судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 5 000 грн., та витрати на оплату судового збору.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02 листопада 2016 рокувідмовлено в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише з формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що висловлювання відповідачів є оціночними судженнями і ця думка висловлена у формі, яку не має підстав вважати такою, що принижує честь гідність чи ділову репутацію позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.05.2015 року до Обухівського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у розпорядженні та користуванні належним на праві власності нерухомим майном, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом вселення, яка перебувала в провадженні судді ОСОБА_6..

24.09.2015 року представником відповідача ОСОБА_4, в межах розгляду вищевказаної цивільної справи № 372/2238/15-ц, в судовому засіданні було подано заяву про відвід судді Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_6., в зв'язку з тим, що суддя є близьким приятелем родини позивача та відповідача спілкується з сторонами і це дає підстави відповідачу для припущень, що суддя ОСОБА_6. перебуває у змові або під неправомірним тиском з боку позивача, що дозволяє з великою ймовірністю припустити прийняття неправосудного рішення у справі. В задоволенні заяви про відвід судді ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 24.09.2015 року було відмовлено.

Крім того судом встановлено, що під час судового засідання яке відбулось 24.09.2015 року по вищевказаній цивільній справі представником відповідача ОСОБА_4 під час дачі пояснень було зазначено що це позов «алчної» та «цинічної» людини.

24.09.2015 року Обухівським районним судом Київської області було прийнято рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, та вирішено позбавити ОСОБА_3 права користування житловим приміщенням, а саме: будинком за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зняття його з обліку реєстрації місця проживання, та вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 243,60 гривень. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 29.09.2016 року, рішення Обухівського районного суду Київської області від 24.09.2015 року, скасовано, та ухвалено нове яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у розпорядженні та користуванні належним на праві власності нерухомим майном, відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом вселення відмовлено.

03.11.2015 року ОСОБА_4, в межах розгляду цивільної справи № 372/3191/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка, що не перебувають у шлюбі та поділ спільного майна було подано заяву представником відповідача ОСОБА_4 про відвід судді Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_6., з підстав перебування судді у дружніх стосунках зі сторонами та спілкування з ними, з підстав порушення ним законодавства при розгляді попередньої справи, з підстав на думку відповідача результатів неправомірного тиску на суд здійснюваного безпосередньо ОСОБА_2 близьким приятелем судді ОСОБА_6. з яким позивачка святкувала спільні торжества, та проводила відпочинок.

В задоволенні заяви про відвід судді ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 03.11.2015 року було відмовлено, та прийнято самовідвід судді ОСОБА_6.

Відповідно до довідки № 355482 Київської міської наркологічної клінічної лікарні від 07.12.2015 року, ОСОБА_5 за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває.

Відповідно до довідки № 355481 Київської міської наркологічної клінічної лікарні від 07.12.2015 року, ОСОБА_2 за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває.

Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34). Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно з ч.1 ст.277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Як роз'яснено у п. п.18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених в п.п.15, 16 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27 лютого 2009 року, при розгляді справ зазначеної категорії (позови про захист честі та гідності) суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи. Проте судам необхідно враховувати, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Згідно з ч.1 ст.302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень.

Відповідно до п 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що непідлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів. Вказана вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі. Якщо ж недостовірну інформацію було поширено в ході розгляду іншої справи зазначеними вище учасниками процесу відносно інших осіб, які не були учасниками процесу, то ці особи, якщо вони вважають, що така інформація порушує їх особисті немайнові права, вправі звернутися до суду за захистом своїх прав у порядку, передбаченому процесуальними кодексами.

Також, - Пленум Верховного Суду України в п.19 постанови від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснив судам, що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч.2 ст.47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири.

Таким чином, відповідно до ст.277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедент ній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилання в судовому рішенні на ч.2 ст.47-1 Закону України «Про інформацію», яку апелянт вважав, як на неіснуючу норму та підставу для визнання оскаржуваного рішення незаконним, колегія суддів до уваги не бере, оскільки дане посилання є дослівним цитування п. п 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що висловлювання відповідачів є оціночними судженнями і ця думка висловлена у формі, яку не має підстав вважати такою, що принижує честь гідність чи ділову репутацію позивача та оскільки не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, які неможливо перевірити на предмет їх відповідності дійсності - відмовив у задоволенні позову.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та вимоги про судові витрати, то вони не підлягають задоволенню, оскільки дана частина позовних вимог є похідною від вимог про захист честі, гідності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи і нормам матеріального та процесуального права.

Доводів, які спростовували б законність і обґрунтованість постановленого судом рішення апеляційна скарга в собі не містить.

При таких обставинах судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, доказам дана належна правова оцінка, а постановлене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 листопада 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: