Ухвала суду № 63409972, 01.12.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/2105/16-ц Головуючий у І інстанції Білик Г. О.Провадження № 22-ц/780/4868/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 01.12.2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Івановій І.В., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря Топольського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантье» на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантье» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ТОВ «Факторингова компанія «Рантье» звернулося до суду із вказаним позовом, який мотивувало наступним:

16 березня 2015 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № L01.188.34752, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кошти у розмірі 26 753,00 грн. зі сплатою 7,9 % річних за користування кредитом строком на 82 місяці. В подальшому право вимоги за вказаним кредитом було набуте ТОВ «Факторингова компанія «Рантье» відповідно до укладеного ним 31 грудня 2015 року з ПАТ «Ідея Банк» договору факторингу №31/12-2.

Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконувала, чергові платежі не сплачувала, у зв'язку з чим станом на 21 березня 2016 року за кредитом утворилася заборгованість у розмірі 30 713,80 грн., з яких: 26753,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 3960,80 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками та комісіями.

Зважаючи на наведене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 30713,80 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Заочним рішеннямБроварського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2016 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Факторингова компанія «Рантье» відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. Обґрунтував скаргу тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наявним доказам у справі. Зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про необхідність додаткового оформлення відступлення права грошової вимоги та передчасність його вимог. За таких умов вважає, що є усі правові підстави для задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

У відповідності до положень ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. При цьому не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в ході розгляду справи не було представлено доказів отримання відповідачем повідомлення про зміну кредитора у зобовязанні, право фактора на стягнення в судовому порядку спірного боргу не виникло, відтак позов є передчасним. Такі свої висновки суд першої інстанції ґрунтував на положеннях ст. 1082 ЦК України.

З наведеними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитися не може.

У відповідності до положень ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

З аналізу положень вищевказаної статті ЦК України вбачається, що суть даної норми полягає в регламентації права боржника виконувати своє зобовязання на користь первісного кредитора до моменту отримання ним відповідного повідомлення про зміну кредитора у зобовязанні на підставі укладеного між первісним та новим кредитором договору факторингу (або до отримання відповідних підтверджуючих документів у разі висунення відповідної вимоги боржника). До зазначеного моменту усі здійснені боржником на користь первісного кредитора платежі будуть вважатися належним виконанням зобовязання й для нового кредитора. Таким чином дана норма жодним чином не повязує момент виникнення права вимоги у фактора з часом отримання боржником відповідного повідомлення про заміну кредитора у зобовязанні, як на те посилався суд першої інстанції.

З наведеного вбачається, що судом першої інстанції при вирішенні справи норми матеріального права були витлумачені невірно. В той же час колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції, виходячи з невірних передумов, тим не менш прийшов до вірних по суті висновків, а саме про недоведеність позивачем в ході розгляду справи наявності у нього права вимоги до відповідача.

Ст. 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Аналогічна норма міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами.

Наявність у нього права на звернення до суду з даними вимогами позивач обґрунтовував укладеним між ним та ПАТ «Ідея Банк» договором факторингу№ 31/12-2 від 31 грудня 2015 року, відповідно до якого (за твердженнями позивача) він отримав від банку право вимоги до відповідача за кредитним договором №L01.188.34752 від 16.03.2015 року.

З тексту представленої до суду копії вищезгаданого договору факторингу вбачається, що згідно його умов клієнт передав, а фактор отримав право вимоги за рядом виданих банком кредитів. В той же час, належних доказів щодо того, що серед переданих фактору прав було й право вимоги до відповідача, до суду представлено не було. Не може вважатися належним доказом з цього приводу поданий позивачем витяг з додатку № 2 до договору факторингу, адже вказаний документ виданий та посвідчений лише ТОВ «Факторингова компанія «Рантье» та не містить ні підпису, ні відтиску печатки іншої сторони договору - банку. Фактично такий документ був виданий позивачам самим собі, що унеможливлює його прийняття в якості допустимого доказу по справі. Інших належних доказів з цього приводу до суду представлено не було.

Зважає колегія суддів й на те, що відповідно до положень п. 4.3. наявного у справі договору факторингу, права вимоги до боржників банку переходять до фактора після підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі прав вимоги. В той же час такого акту приймання-передачі до суду також представлено не було.

З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про недоведеність позивачем наявності у нього права вимоги за кредитним договором №L01.188.34752, укладеним 16 березня 2015 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2, відтак вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантье» відхилити.

Заочне рішенняБроварського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: І.В. Іванова

ОСОБА_3