Рішення № 63408092, 07.12.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/11399/16-ц Головуючий у 1-й інст. Зосименко О. М.

Категорія 49 Доповідач Шевчук А. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Микитюк О.Ю., Кочетова Л.Г.,

з участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та на утримання подружжя, з ким проживає дитина-інвалід,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 жовтня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 Враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, просила розірвати шлюб з відповідачем та стягувати щомісячно до досягнення дитиною повноліття аліменти на утримання малолітньої дитини-інваліда в розмірі 1/3 частки з усіх видів доходів відповідача, а також аліменти на її утримання (позивача), як матері, яка проживає з дитиною-інвалідом, у розмірі ? частки з усіх видів доходів відповідача, дитину залишити проживати з нею, стягнути судові витрати в сумі 580 грн. (а.с. 24). Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що з 2014 року подружні відносини між нею та ОСОБА_2 припинилися, примирення не можливе. Від шлюбу мають малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є дитиною-інвалідом.

Згодом вимогу щодо визначення місця проживання дитини просила залишити без розгляду за відсутності спору (а.с. 33).

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 27 жовтня 2016 року позов задоволено. Розірвано шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції 17 червня 2011 року, актовий запис №791, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1. Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 29 серпня 2016 року і до повноліття дитини; а також аліменти на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 29 серпня 2016 року і до повноліття дитини. Позовні вимоги щодо визначення місця проживання дитини залишено без розгляду. Вирішено питання судових витрат: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп. та в дохід держави 1102 грн. 40 коп. Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів та судового збору, ОСОБА_2подав апеляційну скаргу. Просить рішення в зазначеній частині скасувати та ухвалити нове, яким встановити аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а в частині стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1 скасувати, також скасувати рішення в частині стягнення з нього судових витрат. Вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції не вжив заходів для примирення подружжя, а лише сприяв розірванню шлюбу. Справа розглянута судом у день подання позивачем заяви про збільшення позовних вимог, з якою він не мав можливості ознайомитися та викласти свої заперечення. Визнаючи позов він мав на увазі первісну позовну заяву, оскільки про збільшення позовних вимог йому не було відомо. Суд не зясував усі обставини, які мають значення у справі. Зокрема те, що він разом із позивачем та дитиною проживають у квартирі, яка належить його матері; він сплачує всі комунальні платежі, купує продукти харчування, забезпечує дитину одягом та іншими необхідними речами. Вважає, що позивач використовує інвалідність дитини в особистих корисних цілях, отримує пенсію на дитину-інваліда в розмірі 70% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а донька не потребує постійного стороннього догляду та може відвідувати дитячий садок. Також вважає, що суд першої інстанції неправомірно стягнув з нього судові витрати, оскільки відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору, як учасник бойових дій.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача пояснив, що ОСОБА_2 погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині розірвання шлюбу та не заперечує проти залишення без розгляду позовної вимоги щодо визначення місця проживання дитини. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не робить висновків щодо неоскарженої частини, тобто щодо розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

Відповідно до ч.3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 02 червня 2016 року, яка набрала чинності 05 жовтня 2016 року, загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.

Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції присуджені аліменти на утримання малолітньої дитини у розмірі 1/3 частки від доходів платника та на утримання подружжя, з ким поважає дитина-інвалід, у розмірі ? частки від доходу платника, тобто загальний розмір відрахувань перевищив 50% заробітної плати відповідача.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що сторони є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4).

Відповідно до ч.2 ст.180 СК України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Батьки дівчинки не можуть порозумітися з приводу участі батька в утриманні доньки.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) можуть присуджувати у частці від заробітку (доходу) платника аліментів (ст.181 СК України).

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоровя та матеріальне становище дитини; 2) стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, батька, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Визначаючись із розміром аліментів на утримання малолітньої дитини, суд першої інстанції прийняв до уваги ті обставини, що дитина має хвороби ендокринної системи (цукровий діабет), потребує постійного лікування (а.с.7), їй надано статус дитини-інваліда (а.с.25,27), мати дівчинки перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира та отримує соціальну допомогу на дитину-інваліда (а.с.26), батько доньки працює офіцер-комендантом у Житомирському військовому інституті ім. С.П.Корольова Національного авіаційного університету та його середньомісячна заробітна плата складає 10692 грн. (а.с.29), він має хронічні захворювання та перебуває під диспансерним наглядом (а.с.50), інших утриманців, окрім ОСОБА_3, не має (а.с.9), а тому обґрунтовано дійшов до висновку про те, що щомісячний розмір аліментів на утримання дитини-інваліда, яка потребує постійного лікування, не мусить бути меншим за 1/3 частину від доходу відповідача, який не довів належними та допустимими доказами понесення ним витрат на комунальні послуги тощо, а відтак апеляційний суд залишає рішення суду першої інстанції в частині розміру аліментів на утримання малолітньої дитини без змін, оскільки доводи апеляційної скарги не змінюють висновків суду першої інстанції в цій частині.

Згідно з ч.1 ст.88 СК України якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною-інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Конструкція даної норми права побудована таким чином, що право на утримання виникає за умови, що дитина-інвалід потребує постійного стороннього догляду. Ця обставина має бути підтверджена відповідним документом закладу охорони здоровя.

Із довідки лікаря-ендокринолога вбачається, що дитині дозволяється відвідувати дитячий садок (а.с.51).

Дана довідка не спростована позивачем належними та допустимими доказами, а відтак доводи апеляційної скарги про те, що дівчинка може відвідувати дитячий садок та не може вважатися такою, що потребує постійного стороннього догляду не спростовані.

Відповідно до ст.309 ЦПК України апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на її утримання у розмірі ? частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 29 серпня 2016 року і до повноліття дитини, та ухвалює в цій частині нове рішення, яким відмовляє позивачу в стягненні аліментів на утримання подружжя, з ким проживає дитина-інвалід.

Доводи апеляційної скарги відносно врахування отримання позивачем від відповідача 5000 грн. за розпискою від 20 серпня 2016 року та 5000 грн. за розпискою від 23 вересня 2016 року в рахунок його аліментних зобовязань за рішенням суду апеляційної інстанції є передчасними, оскільки дані виплати можуть бути враховані після звернення виконавчого листа до виконання.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач звільнений від сплати судового збору в даній справі суперечить положенням п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», оскільки даним пунктом від сплати судового збору звільнені учасники бойових дій у справах, безпосередньо повязаних з порушенням їхніх прав, як учасників бойових дій (визначені законом, що регулюють статус, гарантії їх соціального захисту). У даному випадку не йдеться про порушення прав відповідача, як учасника бойових дій.

Рішення в частині стягнення судового збору з відповідача на користь позивача в розмірі 551 грн. 20 коп. залишається без змін

Відповідно до ст.88 ЦПК України апеляційний суд зменшує розмір судового збору, що стягується з відповідача в дохід держави з 1102,40 грн. до 551 грн., оскільки скасовано рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів на утримання подружжя, з ким проживає дитина-інвалід, та в цій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,309,313-314,316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 жовтня 2016 року в частині аліментів на утримання подружжя, з ким проживає дитина-інвалід, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні вимоги до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання подружжя, з ким проживає дитина-інвалід.

Рішення в частині стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та судового збору на користь ОСОБА_1 залишити без змін.

Зменшити розмір судового збору в дохід держави з 1102 грн. 40 коп. до 551 грн. 20 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча

Судді: