Ухвала суду № 63406554, 01.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" грудня 2016 р. м. Київ К/800/2256/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Гончар Л.Я. Мороза В.Ф.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у справі №233/4709/15-а за позовом ОСОБА_4 до Костянтинівського міського центру зайнятості про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Костянтинівського міського центру зайнятості про визнання дій щодо призначення допомоги по безробіттю без урахування страхового стажу з 23.12.2014 по 30.06.2015 незаконними, зобов'язання призначити допомогу по безробіттю з урахуванням страхового стажу з 23.12.2014 по 30.06.2015, з 08.07.2015 з виплатою недоотриманих сум.

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2015 року позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року, ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 у період з 23 грудня 2014 року по 30 червня 2015 року працював у ПП ОСОБА_5 на посаді юриста та звільнений за угодою сторін.

Згідно з Додатком №2 до персональної картки №052315070200002, наказом НТ 150702 від 2 липня 2015 року позивачу надано статус безробітного, а наказом від 9 липня 2015 року НТ 150709 відмовлено у призначені допомоги по безробіттю.

Підставою відмови у призначенні допомоги по безробіттю стало те, що за ПП ОСОБА_5 обліковується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску, що свідчить про не підтвердження страхового стажу ОСОБА_4 за останні 12 місяців.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що несплата ФОП ОСОБА_5 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не може бути підставою для обмеження реалізації прав позивача на отримання допомоги по безробіттю, оскільки обов'язок щодо його сплати покладено саме на роботодавця.

Однак, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки у період з 23 грудня 2014 року по 30 червня 2015 року позивач перебував у трудових відносинах з ПП ОСОБА_5 та за вказаний період до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не були сплачені своєчасно відповідні внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тому відмова відповідача у врахуванні заробітної плати (доходу) за спірний період є правомірною, а позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Колегія суддів вважає передчасними такі висновки суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Частиною 1 статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч.1 ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Відповідно до п.6 ст.20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відомості про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, що містяться в реєстрі застрахованих осіб, використовуються для обчислення та призначення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Таким чином, законодавством визначено обов'язок роботодавця сплачувати єдиний соціальний внесок.

При цьому, неперерахування роботодавцем сум єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування не може бути підставою для відмови у виплаті допомоги по безробіттю.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Зважаючи на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність відмови Костянтинівського міського центру занятості у призначенні ОСОБА_4 допомоги по безробіттю.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, яке скасоване помилково.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року скасувати, а постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2015 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: