Ухвала суду № 63406377, 06.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2016 року м. Київ К/800/29064/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря: Калініна О.С.

представників:

позивача: Теплюка В.С.

відповідача: Леоненко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року

у справі № 810/4642/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиції третього тисячоліття"

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиції третього тисячоліття" (далі - позивач, ТОВ "Інвестиції третього тисячоліття") звернулось до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач, Броварська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 26.08.2015 року № 0002502201, № 0002512201, № 0002522201, № 0002532201.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Броварська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ "Інвестиції третього тисячоліття", посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Броварською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Інвестиції третього тисячоліття" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт № 226/10-06-22-01/36522211 від 04.08.2015 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 6 122 084,00 грн.; п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 5 509 875,00 грн.; ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: 1) № 0002502201 від 26.08.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 5734776 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1 433 694 грн.; 2) № 0002512201 від 26.08.2015 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 387 307 грн.; 3) № 0002522201 від 26.08.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства за основним платежем в сумі 5 509 875,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1 377 468,75 грн.; 4) № 0002532201 від 26.08.2015 року, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів у сфері ЗЕД в розмірі 1,2 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 червня 2014 року між позивачем та ТОВ "Металургійний комбінат кольорових сплавів" укладено договір № 23/06/14, за умовами якого ТОВ "Металургійний комбінат кольорових сплавів" зобов'язалось поставити та передати у власність позивача, а позивач зобов'язався в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти та оплатити товар - стовпи алюмінієві, в порядку, розмірах, строках встановлених цим договором та Специфікаціями.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями тощо.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями, та подальшу реалізацію готової продукції.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0002532201 від 26.08.2015 р. про визначення суми грошового зобов'язання за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 1,2 грн. слід зазначити наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до контракту 28/КП від 26.10.2011 р. ТОВ «Інвестиції третього тисячоліття» відвантажило на експорт товарно-матеріальні цінності по вивізним ВМД (МД-2): ВМД №45189 від 25.07.2014 на загальну суму 42056,43 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ 494280,68 грн. Законодавчий термін (90 днів) для розрахунків настав 23.10.2014 р.

Податкове повідомлення-рішення № 0002532201 від 26.08.2015 року було винесено за порушення позивачем ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", у зв'язку з чим нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 1,2 грн.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Інвестиції третього тисячоліття" не порушило строк зарахування валютної виручки за вказаним експортним контрактом, оскільки вся заборгованість за контрактом була погашена контрагентом за контрактом на 90-й день з дня оформлення вантажної митної декларації.

Також, судами попередніх інстанцій враховано, що відповідачем в обґрунтування правомірності вказаного податкового повідомлення-рішення не було надано повідомлення уповноваженого банку про порушення валютного законодавства.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо відсутності у податкового органу підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0002532201 від 26.08.2015 р. про визначення суми грошового зобов'язання за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 1,2 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210 - 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун