Ухвала суду № 63406041, 06.12.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1786/16

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г. В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

06 грудня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Мирошниченко С.О.,

представників позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Дживальдіс" (далі - позивач) до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових-повідомлень рішень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач у вересні 2016 року звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив: скасувати податкові повідомлення - рішення №0000042201 від 05.04.2016 та №0000032201 від 05.04.2016 в частині донарахування податку на прибуток із штрафними санкціями в сумі 537469,00 грн. та податку на додану вартість із штрафними санкціями в сумі 597188,00 грн. по операціях, проведених в грудні 2014 року з ПП "Фірма "Юнікс".

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.10.2016 адміністративний позов задоволено повністю.

Скасовано податкові повідомлення - рішення №0000042201 від 05.04.2016 та №0000032201 від 05.04.2016 в частині донарахування податку на прибуток із штрафними санкціями в сумі 537469,0 грн. та податку на додану вартість із штрафними санкціями в сумі 597188,0 грн. по операціях, проведених в грудні 2014 року з ПП "Фірма "Юнікс".

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив колегію суддів її задовольнити.

Представники позивача заперечили проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що з 04.02.2016 по 17.03.2016 посадовими особами відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка ПП "Дживальдіс", код за ЄДРПОУ 37971230, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 07.12.2011 по 21.12.2014. За результатами перевірки складено акт № 185/22-09-14-00/37971230 від 24.03.2016.

Проведеною перевіркою встановлено порушення ПП "Дживальдіс" вимог п. 135.2, пп.135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1, п. 137.4 ст. 137, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. "а" п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, пп. 1, пп. 3 п. 1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV (із змінами та доповненнями), пп. 163.1.2. п. 163.1 ст. 163, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV (із змінами та доповненнями), п. 3.2, п. 3.3, п. 3.5 розділу 3 "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку," затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1020, п. 3.2, п. 3.3, п. 3.5 розділу 3 "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку," затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 № 49, ст. 51, п. 176.2 ст. 176, п. 288.1, п. 288.2, п. 288.3, п. 288.4, п. 288.7 ст. 288, п. 285.1, п. 285.2 ст. 285, п. 286.2, п. 286.4 ст. 286, п. 287.1, п. 287.4 ст. 287, п. 323.1 ст. 323, п. 324.1 ст. 324, п. 326.1, п. 326.2 ст. 326, п. 328.1, п. 328.2, 328.3, 328.6, ст. 328, пп. 263.1.1 п. 263.1, пп. 263.2.1 (з 01.04.2014 в редакції Закону №1166-VII від 27.03.2014), п. 263, пп. 263.5.1, пп. 263.5.3 (в редакції до 01.04.2014) п. 263.5, пп. 263.7.1, пп. 263.7.2 п. 263.7 (з 01.04.2014 в редакції Закону № 1166-VII від 27.03.2014), пп. 263.9.1 (з 01.04.2014 в редакції Закону № 1166-VII від 27.03.2014) п. 263.9 ст. 263, пп. 263.11.1, пп. 263.11.3 п. 263.11 ст. 263 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV (із змінами та доповненнями).

На підставі акту № 85/22-09-14-00/37971230 від 24.03.2016 відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення №0000042201 та №0000032201 від 05.04.2016.

Позивач, не погодившись із винесеними податковим органом податковими повідомленнями - рішеннями оскаржив їх до Головного управління ДФС у Хмельницькій області та Державної фіскальної служби України. За результатами розгляду скарг податкові повідомлення - рішення №0000042201 та №0000032201 від 05.04.2016 залишено без змін.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду із позовними вимогами про скасування податкових повідомлень - рішень №0000042201 та №0000032201 від 05.04.2016 року.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача відповідають вимогам закону, відповідно підлягають задоволенню в повному обсязі, а відповідачем безпідставно встановлено зазначені в матеріалах документальної планової виїзної перевірки порушення, що є підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області №0000042201 від 05.04.2016 року та №0000032201 від 05.04.2016 року в частині донарахування податку на прибуток із штрафними санкціями в сумі 537469,0 грн. та податку на додану вартість із штрафними санкціями в сумі 597188,0 грн. по операціях, проведених в грудні 2014 року з ПП "Фірма "Юнікс".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З 01.01.2011 з набранням чинності Податковим кодексом України (далі ПК України) відносини, що виникають у сфері справляння податку на прибуток та податку на додану вартість регулюються відповідно розділами ІІІ та V цього Кодексу.

Так, пунктом 44.1 ст. 44 ПК України вказано, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.152.1. ст.152 ПК України податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі ст.149 цього кодексу.

Відповідно до ст. 149 ПК України, податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього кодексу, з урахуванням положень ст.ст.135-137 та 138-143 цього кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

До складу інших витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, згідно п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 ПК України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 ПК України).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ПП "Дживальдіс" в перевіряємий період мало взаємовідносини із ПП "Фірма"Юнікс", відсутність фактичних правовідносин з яким, на думку податкового орану, стало підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Так, 21.12.2014 між ПП "Дживальдіс" та ПП "Фірма"Юнікс" укладено договір поставки товару б/н, згідно якого ПП "Дживальдіс" - Покупець, ПП "Фірма"Юнікс" - Постачальник. Предметом даного договору є зобов'язання Постачальника в порядку та на умовах визначених цим Договором, поставити і передати масло "Селянське 73%" (далі -Товар) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим Договором прийняти та оплатити Товар. Постачальник передає Покупцю Товар для подальшої реалізації на території України (далі - Територія). Покупець зобов'язується не поставляти Товар третім особам, розташованим за межами Території. Найменування, асортимент та кількість Товару визначаються у відповідності до заявок Покупця та вказуються в накладних, згідно яких здійснюється приймання-передача. Якість Товару має відповідати нормам і стандартам, встановленим для товарів такого виду. Підтвердженням якості Товару є копії Сертифікату відповідності та якісного посвідчення. Ціна Товару вказується в накладних, окремо на кожну партію Товару. Загальна сума Договору складається з сум Товару за всіма накладними. Розрахунки за Товар здійснюються Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок або внесенням коштів до каси Постачальника. Поставка Товару здійснюється на підставі усних або письмових заявок Покупця, здійснених не пізніше ніж за три робочих дні до дати поставки. Поставка Товару здійснюється зі складу Постачальника на умовах EXW (згідно ІНКОТЕРМС 2000). За домовленістю сторін доставка здійснюється транспортом Постачальника.

На підтвердження здійснення господарських операцій по вищезазначеному Договору позивачем надано копію Договору поставки товару від 21.12.2014 б/н, платіжні доручення № 1479 від 25.12.2014 на суму 1000000,00 грн., № 1480 від 30.12.2014 на суму 185000,00 грн., № 1 від 08.01.2015 на суму 1681500,03 грн., видаткові накладні № 2401 від 24.12.2014, № 2402 від 24.12.2014, № 2403 від 24.12.2014 виписані ПП "Фірма"Юнікс", податкові накладні № 2401, № 2402, № 2403 від 24.12.2014 виписані ПП "Дживальдіс".

На підтвердження якості та походження товару надані посвідчення про якість №95, №96, №97 від 21.12.2014, видані ПАТ "Старобільський молокозавод".

Факт здійснення транспортування (доставки) масла селянського із складу ПП "Фірма"Юнікс" у м. Вінниця підтверджується наданими до суду товарно - транспортними накладними № РН2401 від 24.12.2014, № РН2402 від 24.12.2014, № РН2403 від 24.12.2014, в яких зазначені усі істотні умови товарно-транспортної накладної, що передбаченні чинним законодавством України, а саме номер та дата ТТН, автомобільний перевізник, ПІБ водія, автомобіль та причеп їх державні номера, замовник, вантажовідправник, вантажоодержувач, пункт навантаження, пункт навантаження, пункт розвантаження, відомості про вантаж, вантаж здав, вантаж прийняв.

Замовником (платником) автомобільних перевезень згідно Договору поставки товару б/н від 24.12.2014 виступало ПП "Фірма"Юнікс", а перевізниками були ФОП ОСОБА_5 (автомобіль НОМЕР_1, НОМЕР_2, ТТН № РН2401 від 24.12.2014), ФОП ОСОБА_6 (автомобіль НОМЕР_3, НОМЕР_4, ТТН № РН2402 від 24.12.2014), ФОП ОСОБА_7 (автомобіль НОМЕР_3, НОМЕР_5, ТТН № РН2403 від 24.12.2014).

Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що ТТН складені в порядку та у відповідності до вимог наказу Міністерства інфраструктури України від 05.12.2013 № 983, яким затверджено зміни до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Податкові та видаткові накладні, якими оформлені господарські операції з виконання умов договору, укладеного між позивачем та його контрагентом підписані відповідальними особами та скріплені печатками, а отже, останні складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Із виписаних податкових та видаткових накладних видно, що позивачем у грудні 2014 року оприбутковано масло "Крестьянское 73%" в кількості 63000 кг. на склад (матеріально - відповідальна особа ОСОБА_8В.) та згідно накладної № 2 від 24.12.2014 передано в маслоцех (матеріально - відповідальна особа ОСОБА_9В.) на переробку. Вартість масла селянського в сумі 2388750,03 грн. віднесена до собівартості виготовленої та реалізованої продукції в грудні 2014 року.

Отже, з наведеного слідує, що фактичність операцій позивача із ПП "Фірма"Юнікс" підтверджено документами, які засвідчують реальний характер укладеного позивачем правочину та здійснення оплати, транспортування та переміщення товару за договором, зокрема, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства.

Разом з тим, суд першої інстанції вірно зазначив, що окремі недоліки первинних бухгалтерських документів не можуть слугувати доказами відсутності господарських операцій.

Тому, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що господарські операції із ПП «Фірма"Юнікс», фактично здійснювались, оскільки позивачем надані належні докази на підтвердження здійснення господарської діяльності з останнім.

При цьому, згідно п. 2 ч. 2 ст. 32 Закону України "Про ветеринарну медицину" від 25.06.1992 №2498-XII, об'єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, крім випадків, встановлених цим Законом, супроводжуються такими ветеринарними документами: ветеринарні документи: ветеринарні свідоцтва (для України - форми N 1, N 2) - при переміщенні за межі території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, міст (крім харчових продуктів тваринного та рослинного походження для споживання людиною.

Порядок видачі ветеринарних документів, затверджений наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 13.04.2009 № 85 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2009 за № 519/16535 - втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 288 від 01.08.2014, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.10.2014 за № 1202/25979 (далі наказ №288).

Пунктом 4.2, 4.3 розділу IV наказу № 288 встановлено, що після доставки харчового продукту ветеринарні документи зберігаються у власника (реалізатора) або у справах офіційного лікаря ветеринарної медицини, а при реалізації на агропродовольчих ринках - у державних лабораторіях ветеринарно-санітарної експертизи.

Тому, судом першої інстанції вірно зазначено, що порушення позивачем норм законодавства, на які посилається відповідач у акті перевірки втратили чинність у зв'язку з прийняттям наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 288 від 01.08.2014, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.10.2014 за № 1202/25979, а тому не можуть бути застосовані до ПП "Дживальдіс".

При цьому, судом вказано, що місцем складання ТТН (а отже і місцем здійснення господарської операції), є місто Луганськ, яке станом на 24.12.2014 перебувало на тимчасово неконтрольованій території України, що унеможливлювало здійснення господарських операцій та складання первинних документів, що їх фіксують та підтверджують саме у зазначеному місці, оскільки господарські операції між ПП "Дживальдіс", ПП "Фірма "Юнікс" та ПАТ "Старобільський молокозавод" є реальними, підтверджуються первинними документами, а ПП "Фірма "Юнікс" є діюче підприємство, яке звітувало у 2014 р. та на початку 2015 р. (проведені операції задекларовано) до Ленінської ОДПІ м. Луганська, яка була розташована в м. Лисичанськ на території контрольованою владою України. Тому, доводи апеляційної скарги відповідача викладених вище висновків суду першої інстанції не спростовують.

Отже, враховуючи вищевикладене, слід вказати, що реальність господарських операцій позивача із вказаними контрагентом підтверджується також наданими представником позивача до суду доказами придбання ПП "Фірма"Юнікс" товару (масло "Крестьянское 73%") у ПАТ "Старобільський молокозавод" та подальшої його реалізації ПП "Дживальдіс", а саме наявними у матеріалах справи накладною № 2 від 24.12.2014 року, посвідченнями про якість № 95, № 96, № 97 ПАТ "Старобільський молокозавод" (як виробника масла "Крестьянское 73%"), висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 14.09.2012 про відповідність ДСТУ масла, яке виготовляє ПАТ "Старобільський молокозавод", Сертифікатом відповідності на виготовлене ПАТ "Старобільський молокозавод" масло з 26.11.2013 по 25.11.2014 та додатком до Сертифікату відповідності.

Крім того, реальність господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом підтверджується наданими представником позивача доказами подальшої реалізації (у 2014 р. та у січні - лютому 2015 р.) придбаного в 2014 році у ПП "Фірма "Юнікс" масла, а саме наявними у матеріалах справи звітом про виробництво та реалізацію промислової продукції за 2014 рік, терміновим звітом про виробництво промислової продукції (товарів, послуг) за видами за лютий 2015 року та терміновим звітом про виробництво промислової продукції (товарів, послуг) за видами за січень 2015 року, Розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту (Додаток 5): - за грудень 2014 року обсяг реалізації молочної продукції в тому числі масла селянського складає 5998 тис. грн. більше 30 покупцям (великі покупці ТОВ Еко-маркет" - 810 тис. грн. та ТОВ "Фоззі-фуд" - 2205 тис. грн.); - за січень 2015 року обсяг реалізації молочної продукції в тому числі масла селянського складає 8276 тис. грн. (великі покупці ТОВ Еко-маркет" - 824 тис. грн. та ТОВ "Фоззі-фуд" - 5260 тис. грн.), з яких вбачається, що позивач реалізовував придбану продукцію іншим суб'єктам господарювання.

З врахуванням вищевказаного суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що господарські операції із зазначеним вище контрагентом, фактично здійснювались, так як позивачем надані належні докази на підтвердження придбання, оплати, оприбуткування та використання в господарській діяльності придбаної продукції.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 13 грудня 2016 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_10 ОСОБА_11