Ухвала суду № 63405675, 08.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 р. № 876/7144/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача Біляк Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Галич-Авто» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року у справі за позовом Галицької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Публічного акціонерного товариства «Галич-Авто» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,

в с т а н о в и в:

Галицька об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - Галицька ОДПІ) 05.07.2016 звернулася в суд з адміністративним позовом до ПАТ «Галич-Авто», в якому просила надати позивачу дозвіл на погашення податкового боргу ПАТ «Галич-Авто» за рахунок майна, яке перебуває у податковій заставі.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Надано дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу ПАТ «Галич-Авто», що перебуває у податковій заставі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ПАТ «Галич-Авто» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є неправомірною та необґрунтовано, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що позивачем не надано усіх необхідних доказів існування податкової заборгованості, зокрема, документів, що підтверджують повне/часткове погашення заборгованості відповідачем.

У судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що згідно акту опису майна № 528 від 22.12.2014 у відповідача описано майно на загальну суму 52583,45 грн. та яке обтяжено податковою заставою згідно Витягу № 45953475 від 24.12.2014.

Згідно довідки про податкову заборгованість та зворотного боку облікової картки платника - відповідача (за платежами: податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, рентна плата за спец використання води, податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, орендна плата з юридичних осіб, надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення) податкова заборгованість в сумі 422457,61 грн. станом на 25.05.2016 відповідачем не сплачена.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки докази сплати відповідачем боргу в матеріалах справи відсутні, а вжиті податковим органом заходи погашення податкового боргу не дали позитивних результатів, то позов є обгрунтованим.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є вірним, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Положенням п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строки.

Відповідно до п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг.

У відповідності до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно з п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Положенням п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України визначено право податкової застави, яке виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (п. 89.1.1, 89.1.2 вказаної статті Кодексу).

Відповідно до п. 89.2 зазначеної статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Пунктом 89.3 ст. 89 зазначеного Кодексу встановлено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформляється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав, що основними умовами для звернення до суду з вимогами про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків є наявність податкового боргу, відсутність коштів у платника податків, що перебувають у його власності та перебування майна платника податків у податковій заставі.

Відповідно до абзацу другого пункту 95.3. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Так, загальна сума податкового боргу відповідача на час заявлення позивачем даного позову складала 422457,61 грн., що підтверджується податковими деклараціями за 2015 рік, податковими повідомленнями - рішеннями позивача форми «Р» № 0000461202 від 02.03.2016, № 0000691702 від 20.08.2015; форми «Ш» № 0004121504 від 08.05.2015, № 0004111504 від 08.05.2015; постанов Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 ( справа № 813/513/15 ) та від 17.08.2015 ( справа № 813/2561/15 ), які вступили в законну силу і згідно яких з рахунків ПАТ «Галич-Авто» стягнуто податкову заборгованість.

Податкову вимогу позивача форми «Ю» від 03.10.2014 за № 3931-25, на загальну суму податкового боргу відповідача за узгодженими грошовими зобов'язаннями 41163,00 грн. станом на 02.10.2014 залишено відповідачем без задоволення.

З акту опису майна № 528 від 22.12.2014 видно, що вартість описаного майна відповідача у податкову заставу складає 52583,45 грн.

Доказів погашення податкового боргу відповідачем не представлено, не було здобуто таких судом першої інстанції під час розгляду справи по суті.

Посилання апелянта на те, що ними частково погашено борг в сумі 19307,94 грн. та те, що таке стягнення допускається тільки у випадку, коли відсутні кошти на рахунку платника, не заслуговують на увагу, позаяк суму боргу не погашено, а відсутність грошових коштів у відповідача підтверджується інкасовими доручення від 23.09.2015, 26.112015, 29.01.2016, які повернуті без виконання по причині відсутності коштів на рахунках платника.

Колегія суддів дійшла до висновку, що оскільки податковий борг в сумі 422457,61 грн. відповідачем самостійно не сплачено, вжиті податковим органом заходи погашення податкового боргу не дали позитивних результатів, а тому апеляційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів переконана, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому така задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Галич-Авто» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року у справі №813/2208/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М.Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І.Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена 13.12.2016 року.