Ухвала суду № 63405553, 14.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15551/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

14 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Мацедонської В.Е., Костюк Л.О.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він зареєстрований в якості платника єдиного внеску, а тому звільнений від сплати земельного податку, оскільки об'єкт нерухомості, який розташований на відповідній земельній ділянці, використовується ним у власній господарській діяльності.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2016 року задоволено вказаний адміністративний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 19.06.2014 року № 1528-15.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС України у місті Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Крім цього, вказаною особою заявлено клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що зазначений строк пропущено з поважних причин.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_2, за змістом витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.05.2013 року за індексним номером 2772342, є власником нежитлового приміщення, вбудованого в будівлю, загальною площею 154,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.06.2014 року №1528-15, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання зі земельного податку з фізичних осіб за період з 31.05.2013 року по 31.12.2014 року.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи даний адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платниками податку, зокрема, є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

При цьому, підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (пункти 285.1 та 285.2 статті 285 Податкового кодексу України).

Приписами пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пункт 287.5 статті 287 Податкового кодексу України).

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.6 статті 287 Податкового кодексу України).

Водночас, судом першої інстанції було встановлено, що позивач звільнений від сплати земельного податку, оскільки об'єкт нерухомості, який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, використовується ним у власній господарській діяльності.

Підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

За змістом витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.05.2013 року за індексним номером 2772342, є власником нежитлового приміщення, вбудованого в будівлю, загальною площею 154,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_2, як суб'єкт господарювання з 01.07.2012 року є платником єдиного податку за ставкою 5%.

Також судом першої інстанції встановлено на підставі інформації з Єдиного державного реєстру, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 здійснює такі види діяльності: код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; код КВЕД 77.21 Прокат товарів для спорту та відпочинку; код КВЕД 82.19 Фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована допоміжна офісна діяльність; код КВЕД 93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг; код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; код КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); код КВЕД 70.21 Діяльність у сфері зв'язків із громадськістю; код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; код КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

На підтвердження використання зазначеної вище земельної ділянки у власній господарській діяльності позивачем надано суду копію наказу від 31.05.2013 року № 5, виданого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, у відповідності до якого у зв'язку з придбанням ним нежитлового, вбудованого в будівлю, полупідвального приміщення за адресою: АДРЕСА_1, наказано створити у вказаному приміщенні спортивно-розважальний заклад «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Крім цього, за змістом свідоцтва на знак для товарів і послуг № 201683, зареєстрованого у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 27.07.2015 року, зображення знака з написом «ІНФОРМАЦІЯ_1», зокрема, належить ОСОБА_2.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду доказів того, що під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ним досліджувалося питання використання позивачем, як суб'єктом господарювання, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, вказаної земельної ділянки у його господарській діяльності. Крім того, державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на спростування тверджень позивача доказів зворотнього також не надано.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2, як фізична особа-підприємець та платник єдиного податку, у період з 31.05.2013 року по 31.12.2014 року використовував у процесі своєї господарської діяльності належне йому на праві приватної власності нежитлове приміщення, розташоване на відповідній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, а тому він звільнений від сплати земельного податку на підставі положень підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення від 19.06.2014 року №1528-15 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої про те, що позов є таким, що підлягає задоволенню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС України у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2016 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: В.Е. Мацедонська

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 14.12.2016 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Костюк Л.О.

Мацедонська В.Е.