Ухвала суду № 63405435, 08.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16922/16 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П., Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фармацевтична компанія «Біо-Фарма ЛТД» до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками про визнання протиправними та скасування розпоряджень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2016 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фармацевтична компанія «Біо-Фарма ЛТД» про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фармацевтична компанія «Біо-Фарма ЛТД» до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (надалі по тексту - Держлікслужба) про визнання протиправними та скасування розпоряджень - задоволено. Зупинено дію розпоряджень Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 27.10.2016 №4928-1.1.1/2.0/171-16, від 27.10.2016 №4925-1.1.1/2.0/171-16, від 27.10.2016 №4924-1.1.1/2.0/171-16 до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд скасувати ухвалу та прийняти нову, якою у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - відмовити.

08 грудня 2016 року позивач подав за допомогою засобів кур'єрської доставки на адресу Київського апеляційного адміністративного суду клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з хворобою, при цьому доказів, які б підтверджували поважність його неявки в судове засідання 08.12.2016 не надав.

Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до частини четвертої ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, розглянувши відокремлені матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, розпорядженнями від 27.10.2016 №4928-1.1.1/2.0/171-16, №4925-1.1.1/2.0/171-16, №4924-1.1.1/2.0/171-16 Держлікслужба України заборонила реалізацію, зберігання та застосування лікарських засобів:

Спирт етиловий 70%, розчин зовнішнього застосування 70%, по 100 мл у флаконах, серій 020413, 030413 з маркуванням виробника/виробництва ТОВ «ВФК «Біо-Фарма ЛТД», Україна;

Спирт етиловий 96%, розчин зовнішнього застосування 96%, по 100 мл у флаконах, серій 011114, 010715 з маркуванням виробника/виробництва ТОВ «ВФК «Біо-Фарма ЛТД», Україна;

Етіл, розчин 96%, по 100 мл у флаконах, серій 010514, 020514, 030514 з маркуванням виробника/виробництва ТОВ «ВФК «Біо-Фарма ЛТД», Україна.

Підставою для прийняття вказаних розпоряджень зазначено встановлення факту фальсифікації.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду та подав клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

Задовольняючи клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки оскаржувані рішення прийняті за відсутності підстав з метою встановлення заборони обігу серій лікарських засобів, що призведе до знищення майна, а також заподіяння майнової шкоди ТОВ «Виробнича фармацевтична компанія «Біо-Фарма ЛТД», а позивачем доведено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам, що може призвести до значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів в майбутньому, крім того, заходи забезпечення адміністративного позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, відтак клопотання позивача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 110 Кодексу адміністративного судочинства України підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі.

У межах підготовчого провадження відповідно до частини першої ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

З наведеної правової норми слідує, що обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та охоронюваним законом інтересам позивача, захист яких стане неможливим без вжиття таких заходів, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Згідно з частиною третьою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

При дослідженні відокремлених матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції задовольнив клопотання позивача шляхом зупинення дії розпоряджень Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 27.10.2016 №4928-1.1.1/2.0/171-16, від 27.10.2016 №4925-1.1.1/2.0/171-16, від 27.10.2016 №4924-1.1.1/2.0/171-16 до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Частиною четвертою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Правова позиція по даному питанню висловлена в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», відповідно до п.17 якої судам необхідно враховувати, що згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 КАС України забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії.

Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Тобто, суд першої інстанції правильно обрав спосіб забезпечення даного позову.

Як вбачається з відокремлених матеріалів справи, підставою для видання оскаржуваних розпоряджень щодо заборони реалізації, зберігання та застосування лікарських засобів було встановлення факту фальсифікації.

В обґрунтування клопотання про вжиття заходів забезпечення позову позивач посилався на те, що у розпорядженнях відсутні будь-які посилання на те, що Держлікслужбою України було проведено відповідне розслідування і що факт фальсифікації був встановлений таким розслідуванням.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що оскаржуваними розпорядженнями передбачено вилучення з обігу та/або знищення вказаних лікарських засобів, тобто такі дії потягнуть за собою невиправдані наслідки у вигляді знищення майна, завдання майнової та матеріальної шкоди, в результаті чого захист прав і свобод, відновлення порушених прав позивача стане неможливим.

Таким чином, оскільки оскаржувані рішення прийняті за відсутності підстав з метою встановлення заборони обігу серій лікарських засобів шляхом вилучення з обігу та/або знищення вказаних лікарських засобів, що призведе до знищення майна, а також заподіяння майнової шкоди, колегія суддів вважає, що позивачем доведено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам, що може призвести до значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів в майбутньому.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам ТОВ «Біо-фарма ЛТД» до ухвалення рішення у справі, що може призвести до значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів в майбутньому, що відповідно до частини першої ст.117 КАС України є підставою для постановлення ухвали про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Разом з тим, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта, що ухвалою про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, оскільки ухвала про забезпечення адміністративного позову ухвалюється з метою забезпечення позову, при цьому судом першої інстанції вжито заходів забезпечення позову з огляду на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам ТОВ «Біо-фарма ЛТД» до ухвалення рішення у справі, а їх захист стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, натомість, жодних висновків суду щодо правомірності (неправомірності) прийнятих Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками розпоряджень Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 27.10.2016 №4928-1.1.1/2.0/171-16, від 27.10.2016 №4925-1.1.1/2.0/171-16, від 27.10.2016 №4924-1.1.1/2.0/171-16 в ухвалі не наведено.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що за умов існування у спірних правовідносинах очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також, неможливості без вжиття таких заходів захисту прав позивача, які останній вважає порушеними, дане клопотання позивача є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 117, 160, 196, 199, 200, 206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, та не підлягає оскарженню як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.