Постанова № 63405414, 13.12.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чемодурова Н.О.

Суддя-доповідач - Василенко Л.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року справа №243/8251/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів: Гайдара А.В., Ханової Р.Ф.,

при секретареві судового засідання Томах О.О.,

з участю представника відповідача Радчинської Т.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Словянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 жовтня 2016 року у справі №243/8251/16-а за позовом ОСОБА_4 до Словянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Словянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Слов'янське ОУПФУ), в якому з просила зобов'язати Слов'янське ОУПФУ здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 90% від грошового утримання судді в розмірі 24804,00 грн., починаючи з 25.11.2015 по 08.06.2016, без встановлення граничних обмежень (а. с. 1-2).

Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 жовтня 2016 року зазначені позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково, а саме:

зобов'язано Слов'янське ОУПФУ здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - ОСОБА_4 із розрахунку 90 відсотків від грошового утримання судді в розмірі 24804,00 грн., починаючи з 25 листопада 2015 року по 07 червня 2016 року включно, без встановлення граничних обмежень. Допущено до негайного виконання постанову у межах суми стягнення за один місяць. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто зі Слов'янського ОУПФУ на користь держави судовий збір у розмірі 551 гривня 20 коп. (а. с.17 - 22).

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі через порушення норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що пенсійним органом проведено перерахунок та виплату пенсії позивача відповідно до постанови Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 01.03.2016 у справі №243/1070/16-а, якою зобов'язано Слов'янське ОУПФУ здійснити з 25.11.2015 ОСОБА_4 нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням раніше проведених виплат. На виконання зазначеної постанови суду здійснено призначення ОСОБА_4 довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Порядок призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на час проведення нарахування було врегульовано ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 року. В подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 до зазначеної статті внесено зміни та частини третю - п'яту статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладено в новій редакції, зокрема встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді та максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відповідач вважає, що діяв відповідно до вимог законодавства, чинного на час здійснення нарахування щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. В подальшому на підставі рішення Конституційного суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016 позивачеві проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці без обмеження граничного строку (а. с. 26-29).

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив постанову суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, вивчила доводи апеляційної скарги, перевірила їх за матеріалами справи і дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 01.03.2016 у справі №243/1070/16-а частково задоволено позов ОСОБА_4 до Словянського ОУПФУ про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення №28 Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Словянському районі Донецької області від 16 грудня 2015 року «Про відмову в переведенні з пенсії за віком на довічне грошове утримання», яким ОСОБА_4 було відмовлено в переведенні з пенсії за віком на довічне грошове утримання;

- зобов'язано Слов`янське ОУПФУ здійснити з 25 листопада 2015 року ОСОБА_4, 23 січня 1953р.н., нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням проведених раніше виплат. В задоволенні інших вимог відмовлено (а.с.8-10).

Зазначеною постановою суду встановлені наступні обставини, які колегія суддів приймає як встановлені і такі, що не підлягають доказуванню відповідно до ч.1 ст.72 КАС України.

ОСОБА_4 19 листопада 1984 року обрана народним суддею Дебальцевського міського народного суду; Постановою Верховної Ради України від 26.06.1997 р. №398/97-ВР відповідно до п.27 ст.85 Конституції України та ст.9 ЗУ «Про статус суддів» ОСОБА_4 була обрана безстроково суддею Дебальцівського міського суду Донецької області. 03 жовтня 2014 року ОСОБА_4 звернулась з заявою про відставку, яка надійшла до Вищої ради юстиції (далі ВРЮ) 07 жовтня 2014 року та зареєстрована за вхідним №387/0/6-14. 16 липня 2015 року ВРЮ було розглянуто заяву позивача про відставку від 07 жовтня 2014 року та прийнято рішення №201/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Дебальцевського міського суду Донецької області у зв'язку з поданням заяви про відставку. 12 листопада 2015 року Постановою Верховної Ради України № 788-VІІІ «Про звільнення суддів» позивача було звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку на підставі п. 9 ч. 5ст. 126 Конституції України. 25 листопада 2015 року головою Дебальцевського міського суду було видано наказ № 14-2 «Про звільнення судді Дебальцевського міського суду Донецької області Маловічко З.О.» у зв'язку з поданням заяви про відставку. Станом на 25 листопада 2015 року стаж роботи суддею Маловічко З.О. становив 31 рік 7 днів (а.с. 8-9).

01.09.2016 позивач звернулася до відповідача з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 25.11.2015 з розрахунку 90% від 24804 грн. без обмеження граничного розміру.

Листом Словянського ОУПФУ від 13.09.2016 №20890/02 позивачеві відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 25.11.2015 з розрахунку 90% від 24804 грн. без обмеження граничного розміру. Повідомлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від грошового утримання у позивача виникло з дати рішення Конституційного суду України №4-рп/2016, тобто з 08.06.2016 (а. с. 3).

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Спірним у справі є наявність законних підстав для здійснення позивачеві перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 90% від грошового утримання судді в розмірі 24804,00 грн., починаючи з 25.11.2015 до 07.06.2016 включно, без встановлення граничних обмежень.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, посилався на рішення Конституційного суду України від 08.06.2016 у справі №4-рп/2016, постанови Верховного суду України від 17.03.2015 у справі №21-371а14 та від 10.02.2015 у справі №21-630а14, відповідно до яких не допускається звуження прав і свобод суддів у відставці.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI, у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII, судді, який вийшов у відставку, виплачується щомісячне довічне грошове утримання або пенсія за його вибором.

Статтею 141 «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» передбачалося, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання (абзац 1 частини 3), та встановлювалося, що у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання» (абзац 2 частини 3).

Статтею 17 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII частини 3 - 5 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») внесені зміни у тому числі в частину 3: «…Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді».

Пунктом 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» установлено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів» та інших.

08 червня 2016 року Конституційним Судом України прийнято рішення № 4-рп/2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів та положень пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці).

Зазначеним рішенням визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення:

- частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII;

- абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII;

- пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Конституційним Судом України встановлено, що положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII та положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

За змістом рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, положення пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не відповідають частині першій, пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України.

Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України).

Конституційний Суд України дійшов висновку, що Верховна Рада України, приймаючи Закони України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII та вносячи ними зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», порушила частину другу статті 8, частину другу статті 150 Конституції України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом.

На підставі встановлених обставин справи та наведених норм законів, якими регулюються спірні відносини, колегія суддів дійшла висновку, що на час відмови відповідача в перерахунку позивачеві довічного грошового утримання судді на підставі поданої заяви, у відповідності до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, дії відповідача відповідали вимогам чинного законодавства станом на момент звернення позивача з відповідною заявою, а отже відповідачем не допущено звуження змісту та обсягу існуючих, на момент виникнення спірних відносин, прав та свобод позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржена.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що внаслідок порушення судом першої інстанції норм матеріального права суд невірно вирішив спір, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню з постановленням нової про відмову у задоволенні позову.

В повному обсязі постанова складена 14 грудня 2016 року.

Керуючись ст.195 ч.1, ст.196, ст.198 ч.1 п.3, ст.202 ч.1 п.4, ст.205 ч.2, ст. 207, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Словянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області задовольнити.

Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 жовтня 2016 року у справі №243/8251/16-а за позовом ОСОБА_4 до Словянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Словянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді: А.В. Гайдар

Р.Ф. Ханова