Ухвала суду № 63405142, 17.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 листопада 2016 рокусправа № 804/8041/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання:Лащенко Р.В.,

без представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Ковельської обєднаної Державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Волинській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 р. у справі № 804/8041/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "АВІАС"

до Ковельської обєднаної Державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Волинській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма "АВІАС" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Волинській області № НОМЕР_1 від 21.04.2015, яким ТОВ ВТФ «Авіас» збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів за основним платежем на суму 24 618 грн., та за штрафними санкціями на суму 6 154,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкове зобов'язання з акцизного податку позивачем формується у відповідності до вимог чинного законодавства, в той час як податковий орган протиправно при визначенні суми податкового зобов'язання включив вартість товарів реалізованих контрагентам для використання у господарській (комерційній) діяльності.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 р. у справі № 804/8041/15 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано незаконністю спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що податковий орган при визначенні сум податкового зобов'язання Товариству безпідставно включив вартість товарів, реалізованих позивачем контрагентам для використання у господарській діяльності, оскільки позивач при визначенні сум податкового зобов'язання з акцизного податку виходив з сум операцій по реалізації нафтопродуктів кінцевому споживачу для власних потреб - фізичним особам (гр.3-гр.4 Додатку 6 до Декларації акцизного податку).

Не погодившись з постановою суду, Ковельською ОДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 р. у справі № 804/8041/15, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Скаржник вважає, що податкові зобов'язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку виникають з роздрібного продажу підакцизних товарів у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова), під час здійснення розрахункових операцій.

Також скаржник звертає увагу, що з положень Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, вбачається, що юридична особа, як суб'єкт господарювання, може прийняти нафтопродукти лише автомобільним, залізничним, водним та нафтопровідним транспортом, можливість придбання юридичною особою, як суб'єктом господарювання нафтопродуктів з метою ведення господарської (комерційної) діяльності через мережу АЗС даною Інструкцією виключено.

При цьому скаржник зазначає, що лише сам факт наявності письмово укладеного договору купівлі-продажу (поставки) та інших обов'язково необхідних документів для відпуску споживачу нафтопродуктів через мережу АЗС за безготівковою формою розрахунку із використанням відомостей (тощо), не свідчить і не може свідчити про оптовий продаж нафтопродуктів, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є цілком правомірним.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не зявились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду від відповідача не надходило, підстави відсутності представників відповідача, суду не повідомлені. Від ліквідатора ТОВ ВТФ « Авіас» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з хворобою представника, без будь-яких підтверджуючих доказів щодо зазначеної в клопотанні причини неявки. Судова колегія зазначене клопотання залишає без задоволення, і з урахуванням наявних в справі матеріалів, зазначає, що незявлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.

Обставини, повязані з проведенням Ковельською ОДПІ камеральної перевірки даних, задекларованих у декларації з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів ТОВ ВТФ «Авіас» за січень 2015 року, за результатами якої складено акт від 24.03.2015 № 171/15.02/32560942 (а. с.9-12), встановлене під час цієї перевірки порушення, зміст цього порушення, зміст прийнятого на підставі вказаного акту перевірки спірного податкового повідомлення-рішення (а. с.18) відображені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 і відповідають матеріалам даної справи.

Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність визначення Товариством у Розрахунку суми акцизного податку з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (Додаток 6 до Декларації акцизного податку) за січень 2015 р. вартості підакцизних товарів до оподаткування.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Ковельської ОДПІ не підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно висновку вищевказаного акту перевірки від 24.03.2015 податковим органом встановлено порушення ст.ст.213, 214, п.п.215.3.4 ст.215, ст.216 ПК України та Наказу Міністерства фінансів України № 14 від 23.01.2015 «Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку», внаслідок чого Товариством занижено акцизний податок, який підлягає сплаті до бюджету за січень 2015 року в сумі 24 618,15 грн.

Даний висновок обґрунтований тим, що ТОВ ВТФ «Авіас» через АЗС здійснює роздрібну торгівлю нафтопродуктами кінцевому споживачу, а тому всі операції, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків, є обєктом оподаткування акцизним податком відповідно до п.п.213.1.9 п.213.1 ст.213 ПК України. Проте, Товариство реалізувало частину нафтопродуктів без сплати акцизного податку.

За доводами позивача, підтриманими судом першої інстанції, ТОВ ВТФ «Авіас» здійснює реалізацію товару на торгівельній точці, а підприємства-партнери через власну/орендовану мережу АЗС здійснюють відпуск нафтопродуктів за довірчими документами покупцям ТОВ ВТФ «Авіас». В звязку з цим ТОВ ВТФ «Авіас» при визначенні сум податкового зобов'язання з акцизного податку оподатковує операції з реалізації підакцизних товарів за місцем реалізації (торгівельна точка) кінцевим споживачам (фізичним особам) для їх особистого некомерційного використання, а реалізація нафтопродуктів юридичним особам та фізичним особам-підприємцям не включає до об'єкту оподаткування через використання цих нафтопродуктів у своїй господарській діяльність (комерційне використання).

Переглядаючи постанову суду першої інстанції у відповідності до вимог ч.2 ст.11, ч.1 ст.195 КАС України, колегія суддів встановила, що для вирішення даного спору по суті зясуванню підлягає питання чи включається вартість від реалізації нафтопродуктів позивачем юридичним особам та фізичним особам-підприємцям для комерційного користування до об'єкту оподаткування акцизним податком.

Разом з тим, Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові від 06.03.2008 зауважив, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Отже, враховуючи наведене колегія суддів вважає за необхідне звернути уваги на вид перевірки, проведеної відповідачем, за результатами якої встановлено порушення позивачем приписів Податкового кодексу України.

Так, за приписами п.75.1 ст.75 ПК України (в редакції на момент проведення камеральної перевірки) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За приписами п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Стаття 76 ПК України визначає порядок проведення камеральної перевірки.

Так, згідно п.76.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до п.76.2 ст.76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

За приписами п.86.2 ст.86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

З наведених норм вбачається, що камеральні перевірки являються окремим видом перевірок, предметом контролю при проведенні яких є правильність складання податкових декларацій (розрахунків) та перевірка даних, самостійно задекларованих платником податків у такій податковій звітності.

Отже, камеральна перевірка може проводитись виключно на підставі даних, вказаних в звітності, і витребування будь-яких документів від платника податків для проведення камеральної перевірки податковим законодавством не передбачено.

Тобто, під час камеральної перевірки не можуть використовуватись документи первинного обліку платника податків, проводитись вивчення та оцінка укладених таким платником податків угод, оскільки дані про укладання зазначених угод не відображаються у податковій звітності, а отже під час камеральної перевірки неможливо зробити висновок про той чи інший вид угод і їх фактичне виконання.

Між тим, Ковельська ОДПІ, посилаючись в акті камеральної перевірки від 24.03.2015 на приписи чинного законодавства, зазначила, що «…через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (п.2 Правил № 1442 та ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять»), такі операції є об'єктом оподаткування акцизним податком відповідно до п.п.213.1.9 п.213.1 ст.213 Кодексу».

При цьому податковий орган за результатами аналізу податкової звітності ТОВ ВТФ «Авіас» дійшов висновку про неправомірне відображення Товариством у р.5.4 та 6.4 Додатку 6 до Декларації акцизного податку за січень 2015 року вартості від реалізації пального для комерційного призначення в сумі 492 370,63 грн.

Жодних підстав для висновку щодо неправомірності такого відображення відповідачем в акті камеральної перевірки від 24.03.2015 не наведено, тобто відповідачем не вказано чому саме відображення позивачем у р.5.4 та 6.4 Додатку 6 до Декларації акцизного податку за січень 2015 року вартості від реалізації пального для комерційного призначення в сумі 492 370,63 грн. є неправомірним.

Між тим з доводів, наведених відповідачем під час судового процесу по даній справі, вбачається, що податковий орган вважає, що вищевказані операції, які позивач у звітності визначає як операції Товариства з реалізації нафтопродуктів юридичним особам та фізичним особам-підприємцям для комерційного використання (а. с.58, 59), відповідач вважає роздрібною торгівлею нафтопродуктами кінцевим споживачам, і тому ці операції, на думку податкового органу, є обєктом оподаткування акцизним податком.

Позивач, відповідно, вважає, що ці операції є такими, що не включаються до об'єкту оподаткування через використання придбаних нафтопродуктів вказаними контрагентами (юридичними особами та фізичними особами-підприємцями) у своїй господарській діяльність (комерційне використання).

Тобто, доводи сторін по суті стосуються мети споживання придбаних контрагентами позивача нафтопродуктів: для особистого некомерційного вжитку придбані нафтопродукти або для комерційного призначення.

А відтак, доводи податкового органу стосуються саме договорів купівлі-продажу нафтопродуктів, укладених позивачем з його контрагентами, мети їх укладання та фактичного виконання. І відсутність обізнаності щодо суті укладених позивачем договорів між платником податків та його контрагентами, виключила б можливість для відповідача дійти висновку про неправомірність відображення у Додатку 6 до Декларації акцизного податку Товариства за січень 2015 року вартості від реалізації пального для комерційного призначення.

Тобто в межах здійснюваної відповідачем камеральної перевірки, останній не мав повноважень робити висновки про неправомірність відображення платником податків певних сум у Додатку до декларації акцизного податку, виходячи з даних щодо видів договорів та їх фактичного виконання, що свідчить про порушення податковим органом приписів п.75.1 ст.75 ПК України.

Стосовно суті виявленого порушення колегія суддів зазначає наступне:

З положень п.215.1 ст.215 ПК України (в редакції на січень 2015 р.) вбачається, що нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне належать до підакцизних товарів.

За приписами п.п.212.1.11 п.212.1 ст.212 ПК України платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Стаття 213 ПК України визначає обєкти оподаткування акцизним податком.

Так, згідно п.п.213.1.9 п.213.1 ст.213 ПК України об'єктом оподаткування зазначеним податком, зокрема, є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

У відповідності до п.215.3.10 п.215.3 ст.215 ПК України для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.

В свою чергу, за визначенням, наведеним в абз.2 п.п.14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК України, реалізація субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших субєктах господарювання громадського харчування.

Тобто, законодавцем в цілях оподаткування визначено, що під реалізацію субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів розуміється продаж цих товарів (незалежно від форми розрахунків) безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, і, відповідно операції з такої реалізації є обєктом оподаткування акцизним податком.

Наказом Міністерства фінансів України № 14 від 23.01.2015, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 105/26550, затверджено Порядок заповнення та подання декларації акцизного податку (далі Порядок № 14).

Так, згідно п.2 р.І Порядку № 14 декларацію складають та подають особи, визначені статтею 212 розділу VI Кодексу як платники акцизного податку (далі - платник). Платники заповнюють та подають розділи та додатки до Декларації лише щодо тих операцій, які вони здійснюють і за якими у них виникають податкові зобовязання зі сплати акцизного податку, про що робиться відповідна відмітка у графі «Ознака подання» на останньому аркуші Декларації.

Платник, який відповідно до підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 розділу VI Кодексу є субєктом господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, заповнює та подає лише розділ Д та додаток 6 до Декларації.

Відповідно до положень п.7 р.V Порядку № 14 Додаток 6 має назву «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів».

З матеріалів справи вбачається, що разом з Декларацією акцизного податку за січень 2015 р., форма якої затверджена Порядком № 14 (а. с.41), Товариством поданий Додаток 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» (далі - Розрахунок) (а. с.43, на зв.).

Так, у даному Розрахунку декларантом вказується «Вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані у роздрібній торговельній мережі, в тому числі у мережі громадського харчування», при цьому у графі 3 вказується «всього» (загальна сума такої вартості), а у графі 4 - «в тому числі від реалізованих товарів для комерційного використання».

В свою чергу у графі 5 вказується «Вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн. (гр.3 - гр.4), тобто платником податків зазначається різниця між графами 3 та 4 цього Розрахунку.

Отже, з цього Розрахунку випливає, що для вирахування вартості підакцизних товарів при здійсненні роздрібної торгівлі з метою визначення обєкта оподаткування акцизним податком (5 %), з цієї загальної вартості (яка складається з сум реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання та з сум від реалізованих товарів для комерційного використання), вираховуються суми від реалізованих товарів для комерційного використання.

Отже, реалізація товарів для комерційного використання не входить до бази оподаткування акцизним податком.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Поряд з цим, матеріали справи не містять докази, які б підтвердили доводи відповідача про неправомірне зазначення позивачем у Додатку 6 сум реалізації товарів для комерційного використання через те, що контрагенти позивача не придбавали у останнього товар для комерційного використання, а мали на меті власне споживання (некомерційні цілі).

Отже, здійснення відповідачем висновків поза межами камеральної перевірки призвело до неможливості для податкового органу підтвердити свою позицію.

Щодо Наказу Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, яким затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, зміст якої зводиться до документального оформлення процедури приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, а також інших нормативно-правових актів та наказів відомств, на які посилається відповідач, то вказані не приймаються колегією суддів до уваги як такі, що не є спеціальними відносно питань, що досліджуються під час проведення камеральних перевірок.

За таких обставин безпідставним є винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.04.2015, яким Товариству збільшено суму грошового зобовязання з акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів за основним платежем - на суму 24 618 грн., та за штрафними санкціями - на суму 6154,50 грн. (а. с.18).

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ковельської обєднаної Державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Волинській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 р. у справі № 804/8041/15 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 р. у справі № 804/8041/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий:Н.А. Бишевська

Суддя:І.Ю. Добродняк

Суддя:Я.В. Семененко