Постанова № 63405078, 12.12.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2016 р. Справа № 920/1077/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

прокурора Ногіна О.М., службове посвідчення від 11.02.2015р. №032167№

позивача - не зявився;

1-го відповідача ОСОБА_1, за довіреністю від 28.12.2015р.;

2-го відповідача - не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Сумської області (вх. №3172С/1-18)

на ухвалу господарського суду Сумської області від 03.11.2016р.

у справі № 920/1077/16

за позовом Заступника прокурора Сумської області в інтересах держави в

особі Міністерства аграрної політики та продовольства України,

м. Київ,

до відповідачів 1. Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо зернова корпорація України, м. Суми,

2. Виконавчого комітету Буринської міської ради, м. Буринь, Сумська область,

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтв про право власності,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 03.11.2016р. у справі №920/1077/16 (суддя Заєць С.В.) позовні матеріали повернуто позивачу.

Заступник прокурора Сумської з ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 03.11.2016р. у справі №920/1077/16 та передати справу на розгляд до господарського суду Сумської області.

На думку апелянта, позовні вимоги про визнання незаконними та скасування відповідних рішень та недійсними відповідних свідоцтв є однорідними, похідними, повязані між собою підставою виникнення та доказами, які їх обґрунтовують.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2016р., суддею доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2016р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 12.12.2016р.

У судовому засіданні 12.12.2016р. прокурор підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник 1-го відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники позивача та 2-го відповідача в судове засідання не зявились, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень №6102219923669, №6102219923634, проте не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи належне повідомлення позивача та 2-го відповідача про час та місце судового засідання, а також те, що їх явка у судове засідання не була визнана обовязковою та зважаючи на стислі строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Аналізуючи зміст заявлених позовних вимог, колегія суддів приймає до уваги наступне.

Заступник прокурора Сумської області звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Буринської міської ради від 27.04.2012р. № 44 Про видачу свідоцтва про право власності ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Буринської міської ради від 04.05.2012р. № 49 Про видачу свідоцтва про право власності ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, що знаходиться по вул. Новоселівська, 2 в м. Буринь Сумської області від 29.05.2012р. № 50, виданий виконавчим комітетом Буринської міської ради ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі, що знаходиться по вул. Червоноармійській, 1Б в м. Буринь Сумської області від 29.05.2012р. № 51, виданий виконавчим комітетом Буринської міської ради ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно -лабораторію, що знаходиться по вул. Новоселівська, 5 в м. Буринь Сумської області від 29.05.2012р. № 52, виданий виконавчим комітетом Буринської міської ради ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - магазин-крупорушка, що знаходиться по вул. Новоселівська, 1 в м. Буринь Сумської області від 29.05.2012р. № 53, виданий виконавчим комітетом Буринської міської ради ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України.

Місцевий господарський суд, повертаючи позовні матеріали без розгляду зазначив про те, що всупереч вимог Господарського процесуального кодексу України, прокурором порушено правила обєднання в одній позовній заяві кількох вимог до відповідачів, що суттєво утруднить вирішення спору і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме зясуванню прав і взаємовідносин сторін, оскільки зазначені позовні вимоги не повязані між собою підставою виникнення спору, не є однорідними вимогами за правовою природою, сумісний їх розгляд суттєво утруднить вирішення спору.

Зокрема, господарський суд першої інстанції вказав на те, що частина заявлених позовних вимог стосується рішення виконавчого комітету Буринської міської ради № 44 від 27.04.2012 року, а частина рішення виконавчого комітету Буринської міської ради № 49 від 04.05.2012 року.

Як зазначено апелянтом в апеляційній скарзі, оскаржувані рішення № 44 від 27.04.2012 року та № 49 від 04.05.2012 року прийняті Виконавчим комітетом Буринської міської ради та стосуються видачі свідоцтв Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо зернова корпорація України.

Крім того, оскаржувані свідоцтва про право власності від 29.05.2012р. №50-53 видані Виконавчим комітетом Буринської міської ради Публічному акціонерному товариству Державна продовольчо зернова корпорація України на виконання вказаних рішень органу місцевого самоврядування, тобто, є похідними від них.

Підставою для прийняття зазначених рішень та видачі правовстановлюючих документів на право власності на нерухоме майно в кожному з випадків були одні й ті самі документи: наказ Міністерства аграрної політики України від 07.07.2011р. №325 «Про реорганізацію шляхом перетворення державного підприємства «Державна продовольчо зернова корпорація України»; наказ Міністерства аграрної політики України від 17.11.2011р. №634 «Про деякі питання діяльності Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо зернова корпорація України»; акт приймання передачі майна, майнових прав та обовязків до ПАТ «Державна продовольчо зернова корпорація України», затверджений Міністерством аграрної політики України 17.11.2011р. щодо передачі майна Буринського елеватора, тощо.

Апелянт вказує на те, що спірне нерухоме майно було набуто Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо зернова корпорація України» після ліквідації ДАК «Хліб України», створення на його базі Державного підприємства «Державна продовольчо зернова корпорація України», корпоратизації останнього в акціонерне товариство, та, як наслідок, входження відповідного майна до його статутного капіталу.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Приписами статті 58 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в одній позовній заяві може бути обєднано кілька вимог, звязаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. Отже, позивач наділений правом обєднати в одній позовній заяві кілька вимог, тобто кілька способів захисту порушеного права.

Дозволяється обєднувати вимоги, які повязані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.

Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Так, можна обєднати вимоги, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.

За своєю суттю обєднання позовів дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливлює винесення різних рішень за однакових обставин.

Як вже зазначалось вище, Заступником прокурора Сумської області обєднано вимоги про визнання незаконним та скасування рішень від 27.04.2012р. №44, від 04.05.2012р. №49, недійсними свідоцтв від 29.05.2012р. №50, від 29.05.2012р. №51, від 29.05.2012р. 352від 29.05.2012р. №53.

Проаналізувавши правову природу взаємовідносин між сторонами, колегія суддів вважає помилковим висновок господарського суду першої інстанції про неможливість обєднання позовних вимог прокурора в одне позовне провадження, оскільки вимоги прокурора мають однорідний характер, ті самі підстави виникнення; правовідносини, які склались між сторонами у справі випливають з тих фактичних обставин, на яких ґрунтуються вимоги прокурора.

Також, як зазначено в пункті 3.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

А отже, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що вимоги позивача мають однорідний характер, ті самі підстави виникнення, правовідносини, які склалися між сторонами у даній справі випливають з тих фактичних обставин, на яких ґрунтуються вимоги прокурора.

З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що окремий розгляд заявлених позовних вимог перешкоджатиме зясуванню прав та взаємовідносин сторін.

Таким чином, на думку колегії суддів, позивачем при зверненні до господарського суду з позовом не були порушені передбачені частиною 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України правила об'єднання позовних вимог, а отже, господарський суд першої інстанції дійшов необґрунтованих та передчасних висновків про повернення позовної заяви без розгляду.

Отже, висновок місцевого господарського суду щодо повернення позовної заяви без розгляду не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд неправильно застосував норми процесуального права, у звязку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Сумської області від 03.11.2016 року у справі № 920/1077/16 скасуванню з передачею справи на розгляд до господарського суду Сумської області.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99, 101, п.4 ч.1 ст. 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Сумської області задовольнити.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 03.11.2016 року у справі №920/1077/16 скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 14.12.2016 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Слободін М.М.