Постанова № 63404967, 06.12.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2016 р.Справа № 909/366/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГалушко Н. А.

суддівКузь В.Л.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ №1415-2122в від 07.11.2016р.

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 27.10..2016р. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславської теплоенергетичної компанії" про відстрочку виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області (вх.№10379/16 від 17.10.16)

у справі №909/366/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія", м. Івано-Франківськ,

про стягнення 14 572 775,96 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2-представник;

від відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4-представники

Розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду № 703 від 28.11.2016 у звязку із перебуванням у відпустці судді Данко Л.С. зобовязано провести автоматичну заміну складу колегії суддів у справі № 909/366/16.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.11.2016 у звязку із перебуванням у відпустці судді Данко Л.С. у склад колегії суддів для розгляду справи № 909/366/16 введено замість судді Данко Л.С. суддю Кузь В.Л.

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст.811 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.10.2016р. у справі №909/366/16 (суддя Максимів Т.В.) заяву ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" вх.№ 10379/16 від 17.10.16. про відстрочку виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2016р. у справі №909/366/16 - задоволено частково. Відстрочено виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.16 до 30 липня 2017 року.

ПАТ НАК Нафтогаз України подано апеляційну скаргу вих. №1415-2122в від 07.11.2016р., в якій просить скасувати ухвалу суду про надання відстрочки виконання рішення суду, у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2016р. у справі №909/366/16 у повному обсязі, посилаючись на те, що проаналізувавши заяву боржника та додані до неї документи, скаржник вважає, що боржником не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність обставин, на котрі мітиться посилання в заяві боржника. Зокрема, скаржник зазначає, що скрутне фінансове становище боржника не є підставою надання судом відстрочки виконання рішення суду. Боржник є підприємством, яке здійснює підприємницьку діяльність та володіє обіговими коштами та активами, він має право взяти кредит на погашення існуючого боргу або вчинити інші дії для погашення заборгованості.

Отже, на думку скаржника, відсутні будь-які обставини, які б могли ускладнити або унеможливити виконання судового рішення та могли б бути підставами для надання судом розстрочки виконання рішення у даній справи.

Окрім того, скаржник зазначає, що ПАТ НАК Нафтогаз України як суб»єкт господарювання державного сектору економіки, що забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, має стратегічне значення для безпеки та економіки держави. Фінансовим планом скаржника, який затверджений Кабінетом Міністрів України не передбачено фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу.

ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" у відзиві на апеляційну скаргу ухвалу суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав зазначених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2016р. у справі №909/366/16 позов ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" про стягнення 14 572 775,96 грн. задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 455 662,61 грн. пені, 231 623,40 грн. 3 % річних, 2 587 527,41 грн. інфляційних втрат, а також 50 294,00 грн. судового збору. У частині позовних вимог про стягнення 6 739 420,17 грн. основного боргу провадження у справі припинено. Відмовлено в задоволенні частини позовних вимог про стягнення 1 775 811,73 грн. пені, 2 630 761,18 грн. інфляційних втрат та 151 969,46 грн. 3% річних.

На виконання зазначеного рішення видано наказ №846 від 29.08.16 та направлено його стягувачу.

На розгляд Господарського суду Івано-Франківської області від відповідача ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" надійшла заява вх.№10379/16 від 17.10.2016р. про відстрочку виконання рішення суду. В обґрунтування обставин, що ускладнюють виконання рішення у даній справі заявник зазначає про те, що він перебуває у складному фінансовому становищі через низький рівень розрахунків споживачів за теплову енергію; має значну дебіторську заборгованість населення, бюджетних установ, організацій та інших споживачів у розмірі 10 338 191,81 грн., у зв'язку з чим стягнення одноразово всієї суми боргу на користь позивача негативно вплине на законні інтереси відповідача. В підтвердження подав звіт про фінансовий стан, з якого вбачається, що підприємство є збитковим. Також, заявник зазначає, що він не уникає відповідальності, а навпаки, вживає заходи, спрямовані на погашення заборгованості перед позивачем.

Оскаржуваною ухвалою частково задоволено заяву боржника, відстрочено виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2016року у справі № 909/366/16 до 30 липня 2017року.

Згідно із ст.124 Конституції Україні, судові рішення є обов»язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов»язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, та інші обставини справи.

Згідно із Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно із вимогами ст.121 ГПК України до заяви мають бути додані, зокрема, докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві, зокрема, неможливості чи утруднення виконання рішення суду.

Рішенням Конституційного Суду України у справі N 5-рп/2013 від 26.06.2013 року зазначено, що аналіз положень статей 116, 121 ГПК України і статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави вважати, що ухвала господарського суду про розстрочку виконання рішення спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Така ухвала має похідний характер від рішення суду, яким справу вирішено по суті, і є обов'язковою для державної виконавчої служби при виконанні відповідного судового наказу у межах відкритого виконавчого провадження.

Як вбачається із матеріалів справи заявник, відповідач у справі, не ухиляється від сплати коштів, що присуджені до стягнення рішенням суду, однак його намагання знайти кошти та механізм погашення боргу, не досягли позитивного результату як для нього, так і для позивача, який не отримав те, що йому присуджено за судовим рішенням, що набрало законної сили.

Матеріалами справи підтверджується скрутний фінансовий стан підприємства відповідача (боржника). Як вбачається з балансу підприємства станом на 30.06.2016року та звіту про фінансові результати півріччя 2016року , підприємство є збитковим.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» зверталось до уряду країни та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, до Міністерства енергетики та вугільної промисловості з метою віднайти механізм погашення заборгованості перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за попередні опалювальні сезони, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України як головного розпорядника та відповідального виконавця бюджетної програми, про що свідчать наявні у справі копії листів та фіскальні чеки поштових відділень зв'язку.

З матеріалів справи також вбачається, що у відповідача відсутні кошти на рахунках, беззаперечним та загальновідомим є факт існування Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу на якого покладено спеціальні обов'язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 18.12.2014 № 217 (зі змінами від 18.12.2015), яким визначено алгоритм розрахунків розподілу коштів для позивача та газорозподільної системи, і на що (алгоритм) відповідач жодним чином не може впливати, що і ця обставина не заперечується позивачем.

В справі також містяться докази відсутності у заявника нерухомого майна, на яке би можна було звернути стягнення, оскільки приміщення, споруди, будівлі, котли та теплові мережі, в яких здійснюються господарська діяльність знаходяться в оренді.

З огляду на вищенаведене, виходячи з правових позицій, викладених Конституційним Судом України у рішенні від 26.06.2013 року, Вищим господарським судом України у постанові №9 від 17 жовтня 2012 року та враховуючи те, що наявні виключні підстави для застосування відстрочки виконання судового рішення, оскільки відповідач дійсно знаходиться у тяжкому фінансову становищі і на час звернення із заявою про надання відстрочки виконання рішення у боржника відсутні достатні грошові кошти, які можуть бути спрямовані на погашення заборгованості перед позивачем та в матеріалах справи відсутні докази вини відповідача у невиконанні рішення суду, так і відсутні докази можливості його виконання на час звернення відповідача з даною заявою. Відстрочка виконання рішення суду на дев"ять місяців сприятиме як можливості відновлення господарської діяльності відповідача, так і зробить реальною можливість отримання боргу позивачем.

Отже, судова колегія прийшла до висновку, що у відповідача існують обставини щодо винятковості фінансової та господарської ситуації, пов'язаної з неможливістю негайного виконання рішення, і часткова відстрочка виконання рішення дозволить підприємству провести реальну оплату боргу без знищення підприємства, як такого. Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку задоволити частково заяву боржника та відстрочити виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2016р. у справі №909/366/16 до 30 липня 2017р. Визначаючи термін відстрочення виконання рішення, судом першої інстанції обгрунтовано взято до уваги матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, суспільне значення підприємства, яке є постачальником теплової енергії у м.Івано-Франківську, відсутність на час винесення рішення заборгованості за основним зобов'язанням, а також те, що сума, яка присуджена до стягнення за рішенням суду складається з неустойки (пеня), трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, тобто додаткових нарахувань, з метою недопущення зриву опалювального періоду 2016/2017 років, задоволення господарських інтересів обох сторін та недопущення можливих негативних наслідків примусового виконання рішення суду у встановлені законодавством строки та реального виконання рішення.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про існування реальних обставин, які ускладнюють виконання рішення у справі.

Згідно із ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абз.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що, порушуючи зобов»язання з виплати суми боргу відповідач унеможливлює нормальне функціонування позивача, судовою колегією не береться до уваги, зважаючи на те, що часткова відстрочка виконання рішення зробить реальною можливість отримання боргу позивачем та сприятиме можливості продовження господарської діяльності заявнику.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції правомірно задоволено частково заяву про відстрочку виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2016р. у справі №909/366/16 до 30 липня 2017 року, підстав для скасування даної ухвали суду колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 27.10.2016р. у справі №909/366/16 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства НАК Нафтогаз України, м. Київ без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у Господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Кузь В.Л.

Суддя Орищин Г.В.