Постанова № 63404862, 30.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2016 р. Справа№ 910/8966/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Коршун Н.М.

Зеленіна В.О.

За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.

представників сторін:

від прокуратури - не з'явилися;

від позивача - Ніколова В.М., дов. № 220/819/д від 30.12.15 р.;

від відповідача - Литвин В.В., дов. № 80 від 12.07.16р.;

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСО»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 18.07.2016 року

у справі № 910/8966/16 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Заступника Генерального прокурора України - Головного

військового прокурора в інтересах держави в особі

Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСО»

про стягнення 624 201,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2016 року по справі № 910/8966/16 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСО» на користь Міністерства оборони України 178 428,60 грн. пені та 122 451,00 грн. штрафу.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСО» на користь Генеральної прокуратури України 9 026,39 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСО» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2016 року по справі № 910/8966/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя: Ткаченка Б.О., судді: Мартюк А.І., Зубець Л.П. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.09.2016 року.

21.09.2016 року через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСО» надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги, у яких відповідач просив оскаржуване судове рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.

21.09.2016 року по справі № 910/8966/16 оголошено перерву до 12.10.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 року продовжено строк розгляду спору та оголошено перерву до 26.10.2016 року.

24.10.2016 року через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСО» надійшли додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги, у яких відповідач уточнив вимоги апеляційної скарги та просив оскаржуване судове рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову, а у випадку повного або часткового задоволення позову - зменшити розмір штрафних санкцій на 90 % та розстрочити виконання судового рішення на рік з рівними щомісячними платежами.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.10.2016 року, у зв'язку з перебуванням судді Зубець Л.П. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/8966/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Мартюк А.І., Алданової С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 року справу № 910/8966/16 прийнято до провадження у вказаному складі колегії суддів.

26.10.2016 року у судовому засіданні по справі № 910/8966/16 було оголошено перерву до 14.11.2016 року.

14.11.2016 року через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Генеральної прокуратури України надійшли письмові пояснення та додаткові письмові пояснення, у яких прокурор заперечив проти додаткових пояснень апелянта та його уточнень до апеляційної скарги, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу та залишити без змін оскаржуване судове рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 року розгляд справи відкладено на 21.11.2016 року.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.11.2016 року, у зв'язку з прийманням суддями Мартюк А.І. та Алданової С.О. участі у підготовці в Національній школі суддів України, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/8966/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Коршун Н.М., Зеленіна В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 року справу № 910/8966/16 прийнято до провадження у вказаному складі колегії суддів.

21.11.2016 року у судовому засіданні по справі № 910/8966/16 було оголошено перерву до 30.11.2016 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСО» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2016 року по справі № 910/8966/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а у випадку повного або часткового задоволення позову - зменшити розмір штрафних санкцій на 90 % та розстрочити виконання судового рішення на рік з рівними щомісячними платежами.

Представник Міністерства оборони України у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник Генеральної прокуратури України у поясненнях, наданих у судовому засіданні 21.11.2016 року, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

07.10.2015 року між Міністерством оборони України (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСО» (далі - постачальник, відповідач, ТОВ ІСО») було укладено Договір № 286/3/15/447 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (далі - Договір).

За умовами Договору постачальник зобов'язується у 2015 році поставити замовнику аксесуари одягу з натуральної шкіри; одяг, виготовлений з фетру чи нетканих полотен; одяг готовий, з текстильних полотен з покривом (лот. 5 Костюм (куртка та штани) для захисту від води з тканини синтетичної плащової вибивної (камуфльованої)), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі.

Згідно з п. 1.2. Договору номенклатура товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання Договору, визначаються наведеною у цьому пункті Специфікацією.

Згідно Специфікації поставляється товар - костюм (куртка та штани) для захисту від води з тканини синтетичної плащової вибивної (камуфльованої) у кількості 10 000 шт., який має відповідати ТО У 30604251-006-04 до ГОСТ 27643-88 (зі змінами від 21.08.2015 року № 341/5/2/2159) та зразку-еталону, зі строком поставки до 15.12.2015 року (включно), вартістю без ПДВ 291,55 грн./1 шт., загальна вартість без ПДВ 2 915 500,00 грн., з урахуванням ПДВ 3 498 600,00 грн.

Постачальник самостійно закуповує сировину, матеріали та комплектуючі вироби.

Положеннями п. 2.1 Договору передбачено, що товар поставляється 1 сортом згідно ГОСТу 11259. Якість товару, маркування, тара та упаковка повинні відповідати вимогам ТО У 30604251-006-04 до ГОСТ 27643-88, а також затвердженому зразку.

Згідно з п. 2.7 Договору, приймання товару оформляється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений військовим представництвом Міністерства оборони України. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється замовнику після відправки товару разом з рахунок-фактурою.

Пунктом 2.8 Договору встановлено, що належним чином оформлені документи (видаткова накладна постачальника та повідомлення-підтвердження) є підтвердженням приймання та оприбуткування за обліком товару.

В силу п. 3.1. Договору ціна цього Договору становить: 3 498 600,00 грн., в тому числі ПДВ 583 100,00 грн.

Пунктом 6.3.1. Договору на постачальника покладено обов'язок забезпечити поставку товару у строки, встановлені Договором.

За умовами п. 5.1 Договору товар постачається на умовах DDP - склад Замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торгівельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Строк поставки товару визначений в специфікації (п. 1.2).

Відповідно до п. 5.2 Договору місцем поставки товару є центри забезпечення речовим майном та об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України згідно з рознарядкою та ростовкою Міністерства оборони України, які є невід'ємною частиною Договору, з обов'язковим дотриманням передбачених ними вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів Замовника та черговості відвантажень. Поставка товару здійснюється транспортом постачальника. Витрати щодо перевезення товару до місця приймання одержувачем замовника, несе постачальник.

Як передбачено п. 5.3 Договору, датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника.

У відповідності до п. 10.1 Договору, він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 року (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

28.12.2015 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, якою визначили, що Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.03.2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх виконання.

22.01.2016 року. сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Договору, якою доповнили п. 1.2 Договору Специфікацією на 2016 рік, встановивши, що відповідач зобов'язаний поставити позивачу додатково: костюм (куртка та штани) для захисту від води з тканини синтетичної плащової вибивної (камуфльованої) у кількості 2 000 шт. у строк до 29.02.2016 року включно.

Даною Додатковою угодою сторони внесли змін, зокрема до п. 3.1 Договору в частині ціни позову, яка у новій редакції становить 4 198 320,00 грн., в т.ч. ПДВ - 669 720,00 грн., а саме: у 2015 році за Специфікацією становить 3 498 600,00 грн., в т.ч. ПДВ 583 100,00 грн.; у 2016 році за Специфікацією становить 699 720,00 грн., в т.ч. ПДВ 116 620,00 грн.

На виконання умов Договору відповідач поставив позивачу товар:

- 17.11.2015 року у кількості 1 000 шт. комплектів, що підтверджується Актом приймального контролю якості № 1 від 17.11.2015 року, оголошенням № 1 від 16.11.2015 року, повідомленням № 1 та посвідченням № 1395;

- 22.12.2015 року у кількості 4 000 шт. комплектів, що підтверджується Актом приймального контролю якості № 2 від 22.12.2015 року, оголошенням № 2 від 21.12.2015 року, повідомленням № 2 та посвідченням № 1550;

- 28.12.2015 року у кількості 1 500 шт. комплектів, що підтверджується Актом приймального контролю якості № 3 від 28.12.2015 року, оголошенням № 3 від 25.12.2015 року, повідомленням № 3 та посвідченням № 1654.

- 24.05.2016 року партію у 3 500 шт. позивачем було прийнято на підставі рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2016 року у справі № 910/5851/16, відповідач поставив позивачу 3 500 шт. комплектів, що підтверджується видатковою накладною № 27 від 24.05.2016 року та Актом приймального контролю якості № 4 від 24.05.2016 року.

Звертаючись з даним позовом, прокуратура нарахувала та просить стягнути з відповідача на користь Міністерства Оборони України пеню в розмірі 379 299,50 грн. та 244 902,00 грн. штрафу за прострочення поставки товару понад 10 днів.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин поставки, застосовуються загальні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Заперечуючи проти порушення строку поставки товару, відповідач стверджує, що вони порушені не з його вини та він вчинив всі необхідні дії для своєчасної поставки.

Відповідач стверджує, що з метою здійснення поставок товару по Договору з покращеною якістю даного виробу, він надавав позивачу для узгодження два робочі зразки, які позивачем своєчасно затверджені не були, про що відповідач повідомив останнього листом № 634 від 18.12.2015 року.

За доводами відповідача, порушення строків поставки товару відбулось у зв'язку з тим, що позивач затвердив зразок тканини лише 20.12.2015 року, тобто після встановленого Договором строку поставки товару.

Крім того, відповідач вказує, що в силу приписів ст. 613 Цивільного кодексу України до нього не може бути застосована відповідальність за порушення строків поставки товару, оскільки має місце прострочення позивача, який затвердив робочий зразок товару після закінчення строків поставки.

Вказані обставини суперечать матеріалам справи. По-перше, товар повинен відповідати ТО У 30604251-006-04 до ГОСТ 27643-88 (зі змінами від 21.08.2015 року № 341/5/2/2159) та як зазначив відповідач погоджений сторонами, по-друге, відповідач до моменту узгодження поліпшеного зразку, на який він посилається, здійснив поставку 17.11.2015 року у кількості 1 000 шт. комплектів, що свідчить про наявність узгодженого зразку. По-третє, зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2016 року у справі № 910/5851/16 не вбачається, що поставка товару не відбулась саме з вини позивача

Судова колегія також звертає увагу, що відповідач у своїй відповіді на претензію № 85 від 11.03.2016 року обґрунтовує несвоєчасну поставку, зокрема тим, що тканина з якої виготовлявся товар була поставлена у повному об'ємі лише 23.12.2015 року. Затримка такої поставки обумовлена військовими діями в Сирії та України. Проте, жодних належних доказів, що такі обставини є форс-мажором у даному випадку суду не надано. Більш того, затримка поставки тканини постачальниками відповідача у жодному випадку не звільняє відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань перед позивачем.

Стосовно поставки 3 500 шт. костюмів, які було прийнято на підставі рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2016 року у справі № 910/5851/16, колегія суддів зазначає наступне.

З листування між сторонами вбачається, зокрема з листа № 654 від 06.01.2016 року, що відповідач звертався до позивача з вимогою прийняти товар у кількості 3 500 шт., крім того, 12.01.2016 року замовником не було забезпечено приймальний контроль якості у зв'язку з закінченням терміну дії Договору.

У зв'язку з цим, відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про спонукання Міністерство оборони України виконати обов'язки за Договором, укладеним з ТОВ «ІСО» і забезпечити проведення приймального контролю (якості) товару та подальше його приймання в кількості 3 500 комплектів вартістю 1 244 510,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2016 року вищевказані позовні вимоги задоволено повністю, зобов'язано Міністерство оборони України виконати обов'язки за Договором № 286/3/15/447 від 07.10.2015 року про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) укладеним з ТОВ «ІСО» і забезпечити проведення приймального контролю (якості) товару та подальше приймання від ТОВ «ІСО» виготовленого товару - костюму (куртка та штани) для захисту від води з тканини синтетичної плащової (камуфльованої) в кількості 3 500 комплектів вартістю 1 244 510,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується поставка відповідачем товару за Договором у кількості 10 000 шт. комплектів, проте, як встановлено вище з простроченням встановлених Договором строків поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Прокуратура, звертаючись із даним позовом, нарахувала та просить стягнути з відповідача на користь Міністерства Оборони України пеню:

- у сумі 111 955,20 грн. за період з 15.12.2016 року по 23.12.2015 року за несвоєчасно поставлений товар (костюми) у кількості 4 000 шт.

- у сумі 68 222,70 грн. за період з 15.12.2016 року по 28.12.2015 року за несвоєчасно поставлений товар (костюми) у кількості 1 500 шт.

- у сумі 199 121,60 грн. за період з 15.12.2016 року по 31.12.2015 року за несвоєчасно поставлений товар (костюми) у кількості 3 500 шт.

Крім того, прокуратура нарахувала та просить стягнути з відповідача на користь Міністерства Оборони України 244 902,00 грн. штрафу за прострочення поставки товару понад 10 днів.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.

Пунктом 7.3.4 Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню у розмірі 1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості Договору.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України, а одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Колегія суддів, враховуючи зазначене вище, провівши повторний арифметичний розрахунок, з урахуванням вірних строків розрахунку та сум з яких такий розрахунок здійснюється, погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 356 857,20 грн. та наявність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у сумі 244 902,00 грн.

Відповідачем заявлялося до суду клопотання про зменшення розміру неустойки, в обґрунтування клопотання посилався на незначний час прострочення; наявність рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2016 року у справі № 910/5851/16, яким зобов'язано Міністерство оборони України виконати свої договірні зобов'язання та прийняти у відповідача товар; поведінку відповідача, спрямовану на виконання свого обов'язку а також те, що розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій більш ніж у три рази перевищує прибуток відповідача від Договору.

Крім того, відповідач просить суд врахувати той факт, що на день розгляду справи поставка товару за спірним Договором була здійснена ним у повному обсязі.

Доказів того, що позивач зазнав негативних наслідків несвоєчасного виконання Договору суду не надано.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вказаної заяви та зменшення розміру штрафних санкцій на 50% від суми встановленої судом.

Відповідач в апеляційній скарзі просив зменшити розмір штрафних санкцій до 90 % та розстрочити виконання рішення, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України, на рік, посилаючись, поряд з встановленими судом першої інстанції обставинами, на несправедливість та неспіврозмірність розміру штрафних санкцій, відсутність збитків у позивача, важкий фінансовий стан відповідача, а також виконання зобов'язань за рядом інших Договорів з відповідачем.

Згідно ст. 101 ГПК України, суд апеляційної інстанції користується правами господарського суду першої інстанції та не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (частина 1 статті 233 ГК України). Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплено в пункті 3 частини 1 статті 83 ГПК України.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 03.12.2013 року № 3-35гс13.

Пунктом 2.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК).

Пунктом 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вказаного клопотання та зменшення розміру штрафних санкцій на 50% виходячи з розміру пені та штрафу, встановленого судом, з огляду на те, що клопотання про зменшення неустойки достатньо обґрунтоване та належно мотивоване, беручи до уваги незначний період прострочення виконання зобов'язання, а також, наявність рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2016 року у справі № 910/5851/16, яким зобов'язано Міністерство оборони України виконати свої зобов'язання по Договору в частині приймання у ТОВ «ІСО» виготовленого товару та враховуючи доводи зазначені відповідачем в апеляційній скарзі.

При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на понад 50%, оскільки відповідач несе ризики господарської діяльності та повинен за них відповідати.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи встановлені обставини, а також доводи апелянта, судова колегія дійшла висновку про відсутність достатніх підстав для розстрочення виконання рішення, оскільки зменшення розміру штрафних санкцій в поєднанні з розстрочкою призведе до порушення прав позивача.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення штрафних санкцій з урахуванням їх зменшення на 50%, у сумі 178 428,60 грн. пені та 122 451,00 грн. штрафу.

Інші доводи апелянта не доводять відсутності його вини у простроченні зобов'язання, не свідчать про обґрунтованість підстав для зменшення штрафних санкцій понад 50% та розстрочення виконання рішення.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСО» в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2016 року по справі № 910/8966/16 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСО» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСО» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 83, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСО» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2016 року по справі № 910/8966/16 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/8966/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді Н.М. Коршун

В.О. Зеленін

Повний текст рішення складено 05.12.2016 року.