Рішення № 63404568, 13.12.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2016 р.Справа № 922/4075/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши справу

за позовом Публічного АТ "Укртелеком" в о. ХФ ПАТ "Укртелеком" м. Харків до ОСОБА_1 соціального захисту населення Богодухівської райдержадміністрації Харківької обл., м. Богодухів про стягнення коштів за участю представників:

позивача ОСОБА_2 за дов. № 1990 від 28.12.2015 р.

відповідача ОСОБА_3 за дов. 01-21/4310 від 12.12.2016 р., ОСОБА_4 за дов. №01-21/4309 від 12.12.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Харківської філії ПАТ «Укртелеком», м. Харків (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості за надані послуги звязку пільговим категоріям населення в розмірі 26263,82, збитки від впливу інфляційних процесів - 1208,14 грн., три проценти річних - 423,98 грн. та 1378,00 грн. судового збору.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на положення ст. 19 ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та Постанову Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. №256, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Ухвалою суду від 28.11.2016 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.12.2016 р. о 10:30.

Ухвалою суду від 06.12.2016 р. розгляд справи було відкладено на 13.12.2016 р., судом було прийнято до розгляду заяву позивача (від 05.12.2016 р. за вх. № 41540) про збільшення позовних вимог, в якій позивач вказував, що при складанні розрахунку ціни позову було допущено описку та простив суд стягнути з ОСОБА_1 соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації на користь ПАТ «Укртелеком» в особі Харківської філії ПАТ «Укртелеком» на розрахунковий №26005010194901 в ПАТ «АЛЬФА-БАНК» м. Київ, МФО 300346, код ЄДРПОУ 21560766; отримувач ПАТ «Укртелеком» 29263,82 грн. залишку невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг звязку пільговим категоріям населення згідно вимог чинного законодавства, збитки від впливу інфляційних процесів у розмірі 1346,14 грн., три проценти річних - 476,36 грн. та 1378,00 грн. судового збору.

13.12.2016 р. через канцелярію господарського суду від представника відповідача надійшли документи за супровідним листом (вх. №42706) для долучення до матеріалів справи. Надані документи судом досліджено та долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 13.12.2016 р. за вх. № 42674, надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, просив суд замінити первісного відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області на належних відповідачів: Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державну казначейську службу, фінансові управління Харківської облдержадміністрації та Богодухівської районної державної адміністрації.

Наданий відзив судом досліджено та долучено до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі із підстав викладених у позовній заяві та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували та просили суд відмовити у задоволені вимог позивача у повному обсязі.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" у період з жовтня 2015 року по січень 2016 року надало послуги зв'язку на пільгових умовах населенню м. Богодухів та Богодухівського району Харківської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширюється дія пункту 19 частини 1 статті 12, пункту 10 частини 1 статті 13, пункту 18 частини 1 статті 14, пункту 20 частини 1 статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пункту 11 статті 20, статті 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пункту 6 частини 1 статті 6, частини 3 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", частини 5 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункту 4 частини 3 статті 13 Закону України "Про охорону дитинства".

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 року, споживачами, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з підпунктом б пункту 4 частини 1 статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 (далі- постанова № 256) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 2 Постанови № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Згідно пункту 3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Виходячи з викладеного, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населенню м. Богодухів та Богодухівського району Харківської області є ОСОБА_1 соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації, а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови та Порядку № 256, відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Відповідно до частини 1 пункту 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки із постачальниками відповідних послуг (частина 2 пункт 8 Порядку № 256).

Однак, в порушення вказаних вимог, відповідачем не було здійснено в повному обсязі відшкодування наданих позивачем послуг звязку пільговим категоріям населення, в результаті чого станом на 01.01.2016 р. утворилась заборгованість в розмірі 29263,82 (з урахуванням заяви відповідача про збільшення позовних вимог).

На підтвердження факту невиконання відповідачем зобовязань щодо відшкодування наданих пільговій категорії населення послуг звязку відповідачем надано копії актів звіряння розрахунків (а.с. 10-26) та зведений реєстр звіряння за телефонізацію та користування телефонами громадянами пільгових категорій станом на 01.01.2016 року (а.с. 27). Надані акти підписано сторонами та завірено печатками.

З додатковими поясненнями позивачем було надано спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, а також копії платіжних доручень від 18.09.2016 р. №3, від 25.11.2015 р №№1,2, від 21.12.2015 р. №3, на підтвердження часткової оплати боргу відповідачем.

Відповідач проти задоволення вимог позивача заперечував, свою позицію обґрунтовував наступним.

Згідно Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 року, в здійсненні компенсаційних виплат за надані послуги звязку пільговим категоріям населення задіяні не лише органи соціального захисту населення, а й інші державні органи відповідно до вказаної вище постанови КМУ, які безпосередньо проводять фінансування головного розпорядника.

На залишок невідшкодованих за 2015 рік коштів в сумі 29263,82 грн. ОСОБА_1 подані до Фінансового управління Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області розрахунки за надані пільги та акти звірянь з позивачем і взяті в Державній казначейській службі зобовязання. Але, як зазначав відповідач, кошти субвенцій з державного бюджету України на рахунок ОСОБА_1 не надійшли, що унеможливило здійснення розрахунків з позивачем не з вини ОСОБА_1.

Також, відповідач вказував, що є структурним підрозділом Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, неприбутковою організацією та фінансується з Державного бюджету. Як неприбуткова державна установа не має своїх власних надходжень, не в змозі здійснити сплату заборгованості та сплатити інфляційні витрати і судовий збір з незалежних від нього обставин.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, запереченням відповідача та вимогам позивача суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається (ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частин 1, 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги мають надаватися відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

В Законі України від 22.10.1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», Законі України від 23.03.2000 року № 1584-ІІІ «Про жертви нацистських переслідувань», Законі України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, я, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законі України від 24.03.2008 року № 203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус» та Законі України від 26.04.2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги).

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України вказують, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

В додаткових поясненнях (вх. №41540 від 05.12.2016 року) позивач також посилався на листи міністерства фінансів України №31-09010-16-16/24984 від 31.08.2016 року та №31-05120-13-10/28603 від 11.10.2016 р. у яких зазначено, що відповідно до статей 89 та 102 Бюджетного кодексу України зокрема, надання пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв'язку передбачено здійснювати з місцевих бюджетів за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку, інших. Законом України "Про державний бюджет України на 2016 рік" таку субвенцію не передбачено, отже, надання вказаних пільг може бути здійснено місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Згідно з пунктом 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 року, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 р. та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі № 11/446, від 15.05.2012 року у справі № 3-28гс12 та Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 року у справі № 15/5027/715/2011.

Згідно частини 6 статті 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Доказів здійснення оплати вказаної позивачем заборгованості відповідач суду не надав, наявні в матеріалах справи документи (акти звіряння, зведений реєстр актів звіряння) підтверджують наявність заборгованості перед позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення із відповідача суми невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг звязку пільговим категоріям населення у розмірі 29263,82 грн. обґрунтованими, правомірними, підтвердженими наданими доказами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перевірку нарахованих позивачем відповідачу 3% річних у сумі 476,36 грн. за період з лютого 2016 року по серпень 2016 року відповідно до наданого розрахунку та встановлено, що вищезазначені нарахування є вірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до пункту 2.1. інформаційного листа ВГСУ 17.07.2012 року № 01-06/928/2012, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р.)

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466).

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню збитків від впливу інфляційних процесів в розмірі 1346,14 грн., суд вважає їх не в повній мірі обґрунтованими, оскільки позивачем не враховано місяці в які спостерігалася дефляція.

Зробивши перерахунок, з дотриманням вимог діючого законодавства, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги по стягненню інфляційних збитків в розмірі 1115,41 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору пропорційно задоволених вимог у розмірі 1367,77 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації (62103, Харківська обл., Богодухівський район, місто Богодухів, ВУЛИЦЯ ЧЕРНІЄНКА, будинок 6, Код ЄДРПОУ 03196386) на користь ПАТ «Укртелеком» в особі Харківської філії ПАТ «Укртелеком» код ЄДРПОУ 25660766 на розрахунковий №26005010194901 в ПАТ «АЛЬФА-БАНК» м. Київ, МФО 300346, код ЄДРПОУ 21560766; отримувач ПАТ «Укртелеком» 29263,82 грн. залишку невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг звязку пільговим категоріям населення згідно вимог чинного законодавства, збитки від впливу інфляційних процесів у розмірі 1115,41 грн., три проценти річних 476,36 грн. та 1367,77 судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.12.2016 р.

Суддя ОСОБА_5