Рішення № 63404094, 05.12.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2016р. Справа№ 914/2431/16

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовною заявою: Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприєство «Росан-Цінні папери», м.Львів

про стягнення зоборгованості. Ціна позову: 76 100,00 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 ліквідатор (ухвала господарського суду Львівської області від 12.05.2016р. справа №5015/4299/12);

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність №52 від 30.09.2016р.).

Права та обовязки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд розяснив представникам сторін. Заяви про відвід судді від сторін до суду не надходили.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління», м.Львів звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Росан-Цінні папери», м.Львів , 75 100,00 грн. заборгованості .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору позики №95/Г від 17.10.2007 року, не повернув позивачу у встановлені Договором строки грошові кошти у розмірі 75 100,00 грн., внаслідок чого у позивача виникла заборгованість у розмірі 75 100,00 грн., яку позивач і просить стягнути на свою користь з відповідача.

Ухвалою суду від 23.09.2016р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; судове засідання призначено на 19.10.2016 року; відстрочено сплату судового збору до 19.10.2016р. за клопотанням позивача. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.

03.10.2016 року за вх.№39203/16 в документообігу господарського суду зареєстровано поступлення клопотання відповідача вих.№53 від 30.09.2016 року про відкладення розгляду справи.

18.10.2016 року до суду поступило клопотання позивача про відстрочку сплати судового збору за подання ліквідатором ВАТ «Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління» позовної заяви про стягнення з ТзОВ «Підприємство «Росан-Цінні папери» заборгованості в розмірі 75 100,00 грн. за Договором позики до прийняття судового рішення по справі. До клопотання долучено належно засвідчену копію платіжного доручення №339 від 19 жовтня 2007 року на перерахування позивачем відповідачу 125000,00 грн. позики згідно Договору №95/Г від 17.10.2007 року. (клопотання зареєстровано в суді за вх.№4969/16).

Відповідач подав 19.10.2016 року відзив на позовну заяву вих.№62 від 13.10.2016 року, з підстав наведених у якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Крім того, просить застосувати строки позовної давності. До відзиву долучено належно засвідчені копії Договору позики №95/Г від 17 жовтня 2007 року, Аудиторського висновку (звіт незалежного аудитора) про достовірність дебіторської, кредиторської заборгованості, фінансово-господарський стан ВАТ «Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління» на предмет виявлення ознак неплатоспроможності названого Товариства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства станом на 31.03.2013 року, складений аудиторською фірмою «Координатор», копію фінансового звіту ВАТ «Прикарпатське ПМНУ» на 30.06.2013 р. , копію квитанції до прибуткового касового ордера №03 від 21 травня 2013 року на суму 6500,00 грн. позики, прийнятої позивачем від відповідача. Відзив з документами зареєстрований в документообігу суду за вх.№41655/16.

19.10.2016 року за вх.№41653/16 в документообігу господарського суду зареєстровано поступлення від відповідача Заяви вих.№61 від 13 жовтня 2016 року про застосування строків позовної давності. З підстав наведених у заяві відповідач просить застосувати строки позовної давності за позовом ВАТ «Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління» до ТзОВ «Підприємство «Росан-Цінні папери» про стягнення заборгованості у розмірі 75100,00 грн. за Договором позики №95/Г від 17.10.2007 року та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю. Усі судові витрати просить покласти на позивача. До заяви відповідачем долучено належно засвідчені копії документів, які додавались до відзиву на позовну заяву.

Заперечення за вих.№01 від 18.10.2016р.на відзив від 13.10.2016 року за №62 ВАТ « Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління» подало до господарського суду 19.10.2016 року (заперечення зареєстровані в суді за вх.№41656/16).

В судове засідання 19.10.2016 року відповідач явку повноважного представника не забезпечив, однак 03.10.2016 року подав клопотання про відкладення розгляду справи. Від позивача в судовому засіданні взяв участь ліквідатор ВАТ «ПМНУ» ОСОБА_1 З підстав, наведених в ухвалі від 19.10.2016 року розгляд справи відкладався на 07.11.2016 року ; ухвалою до 07.11.2016 року відстрочено сплату судового збору.

07.11.2016 року за вх.№5311/16 в документообігу господарського суду зареєстровано подану позивачем заяву вих.№01 від 04.11.2016 року про збільшення позовних вимог. З підстав наведених у заяві позивач просить стягнути на його користь з відповідача 76 100,00 грн. боргу за Договором позики. До Заяви долучено позивачем належно засвідчені копії банківських виписок, листа відповідача до позивача за вих.№243 від 06.10.2008 року, доказів надіслання примірника заяви про збільшення розміру позовних вимог з додатками відповідачу.

Клопотання позивача від 07.11.2016 р. №01-07/11-2016 про відстрочку сплати судового збору до прийняття рішення у справі поступило до господарського суду 07.11.2016 року (зареєстровано за вх.№5310/16).

Ухвалою від 07.11.2016 року розгляд справи відкладався на 21.11.2016 року.

17.11.2016р. за вх.№5480/16 зареєстровано в документообігу суду подану позивачем заяву№01-11 від 11.11.2016р. про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить стягнути на його користь з відповідача 151 176,37 грн. заборгованості, з якої: 76100,00 грн. основного боргу, 56298,70 грн. збитків за прострочення виконання грошового зобов»язання, понесених у зв»язку із ростом інфляції, 6630,76 грн. трьох відсотків річних, 12 146,91 грн. пені. Також позивачем подано докази сплати судового збору у розмірі 2267,64 грн. (платіжне доручення №7 від 17 листопада 2016 року), докази надіслання примірника заяви про збільшення розміру позовних вимог від 11.11.2016 р. №01-11 з розрахунком позовних вимог відповідачу.

Довідка вих.№81 від 17 листопада 2016 року з долученими до неї копіями документів , у т.ч. копією повідомлення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова про проведення планової перевірки на підприємстві відповідача, з копією витягу з ОСОБА_3 перевірки ДПІ, копіями запитів до банківських установ про надання інформації про рух коштів на рахунках відповідача, копією висновку Аудиторської фірми «Сервіс-Аудит» щодо огляду кредиторської заборгованості ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні папери» станом на 31 грудня 2015 року, зареєстрована в документообігу господарського суду Львівської області 18.11.2016 року за вх.№46417/16.

Клопотання відповідача вих. №80 від 17 листопада 2016 року та вих.№79 від 17.11.2016 року про витребування доказів зареєстровані в документообігу суду 18.11.2016 року за вх.№46416/16 та за вх.№46415/16.

Відзив за вих.№82 від 17.11.2016 року на позовну заяву та заяву про збільшення позовних вимог №01 від 04.11.2016 року , з підстав наведених у якому відповідач просить відмовити позивачу у стягнення боргу за Договором позики №95/Г від 17.10.2007 року в сумі 76100,00 грн., з копіями документів (Аудиторського висновку (звіт незалежного аудитора) , складений аудиторською фірмою «Координатор», копією фінансового звіту ВАТ «Прикарпатське МНУ» станом на 30.06.2013 р., копією квитанції до прибуткового касового ордера №03 від 21 травня 2013 року на суму 6500,00 грн., копією висновку Аудиторської фірми «Сервіс-Аудит» щодо огляду кредиторської заборгованості ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні папери» станом на 31 грудня 2015 року)) поступив до суду 18.11.2016 року та зареєстрований за вх.№46418/16.

Клопотання вих.№78 від 17.11.2016 року про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу подано відповідачем 18.11.2016 року та зареєстровано за вх.№46414/16.

Судом задоволено клопотання відповідача вих.№78 від 17.11.2016 року ( вх.№ 46414/16): розгляд справи починаючи з судового засіданні 21.11.2016 року здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

З підстав, наведених в ухвалі від 21.11.2016 року суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог №01-11 від 11.11.2016 р. (вх.№5480/16 від 17.11.2016р. ) в частині вимоги про стягнення 76100,00 грн. заборгованості., продовжив строк розгляду справи за клопотанням позивача (вх.№ 5525/16 від 21.11.16р.) на п»ятнадцять днів з 22.11.2016 року, розгляд справи відклав на 05.12.2016 року .

За вх.№46979/16 в документообігу господарського суду 23.11.2016 року зареєстровано подане позивачем клопотання №05-23/11-2016 від 23.11.2016 року про ознайомлення з матеріалами справи. 05.12.2016 року представник позивача прибув до суду і ознайомився з матеріалами справи, що засвідчив письмовим записом на поданому клопотанні.

01.12.2016 року за вх.№48390 в документообігу суду зареєстровано Відзив вих.№88 від 01.12.2016 року ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні папери» на позовну заяву та заяву про збільшення позовних вимог з долученими до нього копіями документів. З підстав, наведених у відзиві, відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

За вх.№48389/16 в документообігу господарського суду 01.12.2016 року зареєстровано подане позивачем клопотання вих.№86 від 01.12.2016 року про ознайомлення з матеріалами справи. 05.12.2016 року представник відповідача прибув до суду і ознайомився з матеріалами справи, що засвідчив письмовим записом на поданому клопотанні.

Додаткові пояснення до позовної заяви №03 від 16.09.2016 року, подані позивачем, зареєстровані в документообігу господарського суду 05.12.2016 року за вх.№48554/16.

В судове засідання 05.12.2016 року сторони явку повноважних представників забезпечили.

З підстав наведених у позовній заяві, та заяві про збільшення розміру позовних вимог №01-11 від 11.11.2016 р. ( вх.№5480/16 від 17.11.2016р. ), яка прийнята судом до розгляду в частині вимоги про стягнення 76100,00 грн. боргу, з підстав, наведених у наданих суду поясненнях, запереченнях, представник позивача просить задоволити вимогу про стягнення на користь позивача з відповідача 76 100,00 грн. боргу за Договором позики.

З підстав наведених у відзиві на позовну заяву, відзиві на позовну заяву та заяву про збільшення позовних вимог, наданих суду поясненнях, представник відповідача позовні вимоги заперечує, просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, підтримує заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено сторонам можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону (ст.ст.43,69 ГПК України) розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, суд встановив наступне.

17 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління» ( надалі - позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю. «Підприємство «Росан-Цінні папери» ( надалі - позичальник) укладено Договір позики № 95/Г (надалі Договір), відповідно до п.1.1 якого позикодавець передає позичальнику грошові кошти у позику на безвідсотковій поворотній основі, а останній зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) у порядку та строки, визначені умовами цього Договору.

Позика надається на поповнення обігових коштів (п.2.1 Договору «цільове призначення позики»).

Відповідно до п.3.1 сума позики за цим Договором (сума Договору) становить 125 000,00 грн. (сто двадцять п»ять тисяч) гривень 00 копійок.

Порядок надання позики сторони погодили у розділі 4 Договору. Так, відповідно до п.4.1 позикодавець зобов»язаний надати позику позичальнику в розмірі , визначеному п.3.1 цього Договору протягом 5 (п»яти) банківських днів з моменту підписання цього Договору.

Позика може надаватися позичальнику як всією сумою відразу, так і частинами (п.4.2).

Позика надається у безготівковому порядку шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок позичальника та/або вноситься готівковими коштами в касу позичальника (п.4.3).

Строк позики визначений у розділі 5 Договору. Так, відповідно до п.5.1 строк надання позики позичальнику за цим Договором становить 90 (дев»яносто) календарних днів з моменту переказу грошових коштів позикодавцем на рахунок позичальника.

Строк, вказаний у п.5.1 цього Договору, може бути продовжений за згодою Сторін згідно чинного законодавства ( п.5.2).

У розділі 6 Договору сторони погодили порядок повернення позики.

Так, відповідно до п.6.1 позичальник зобов»язується повернути суму позики , що надана позикодавцем на умовах цього Договору, протягом 90 (дев»яносто) календарних днів з моменту надання позики, що визначений п.4.1 цього Договору.

Позика повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу позичальником необхідних коштів на поточний рахунок позикодавця та/або видається готівковими коштами з каси позичальника ( п.6.2).

Відповідно до п.7.1 цей Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним до моменту остаточного і належного виконання сторонами своїх зобов»язань.

В разі невиконання позикодавцем п.4.1 цього Договору Договір вважається таким , що не вступив у силу ( п.7.2).

Усі спори між сторонами, з яких не було досягнуто згоди, вирішуються у відповідності до чинного законодавства України ( п.9.1). Сторони постановляють (п.9.2), що всі можливі вимоги будь-якої із сторін за цим Договором повинні бути розглянуті Сторонами протягом 20 (двадцяти) днів з моменту їх одержання.

У розділі 10 сторони погодили «зміни умов цього Договору».

Так, відповідно до п.10.1 умови цього Договору мають однакову силу для сторін.

Відповідно до п.10.2, всі уточнення та зміни до цього Договору будуть дійсні тільки при укладенні їх в письмовій формі і підписанні обома сторонами.

Відповідно до п.10.3 жодна із сторін не має права передавати свої права за цим Договором третій стороні без письмової згоди другої сторони.

Цей Договір укладений у двох автентичних примірниках, по одному для кожної із сторін (п.11.1).

У випадках, не передбачених цим Договором, сторони керуються чинним законодавством (п.11.2).

Відповідно до п.11.3 після підписання цього Договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, так чи інакше пов»язаних з цим Договором втрачають юридичну силу.

Зі сторони позичальника ТзОВ «Підприємство «Росан-Цінні папери» Договір підписаний генеральним директором ОСОБА_4, завірений печаткою Товариства.

Зі сторони позикодавця ВАТ «Прикарпатське монтажно налагоджувальне управління» Договір підписаний головою правління Товариства ОСОБА_3, завірений печаткою Товариства.

19 жовтня 2007 року позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 125 000,00 грн. з призначенням платежу «безвідсоткова поворотна позика згідно договору 95/Г від 17.10.07 р.», що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 19.10.2007 року, копією платіжного доручення №339 від 19.10.2007 року на суму 125 000,00 грн., яким позика перерахована з рахунку позивача на рахунок відповідача. (оригінали документів суд оглядав в судовому засіданні).

Факт отримання від позивача 125 000,00 грн. позики за Договором № 95/Г від 17.10.2007 року відповідач не заперечує.

Наданими позивачем до справи копіями банківських виписок, із врахуванням листа відповідача від 06.10.2008 року №243 у якому ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні папери» розпорядилось перерахованими по платіжному дорученню №142 від 03.04.08 року коштами, а саме в сумі 16 000,00 грн. на погашення позики за Договором №95/Г від 17.10.07р. та перерахованими коштами платіжним дорученням №384 від 03.04.08 р. в сумі 5000,00 грн. на погашення позики за цим же Договором (що не заперечує відповідач), а також копією квитанції до прибуткового касового ордеру №03 від 21 травня 2013 року на суму 6500,00 грн., підтверджується повернення відповідачем позивачу позики в загальній сумі 48900,00 грн.Так, зокрема :

5000,00 грн. по платіжному документі №384 перераховано 03.04.2008р.

16 000,00 грн. по платіжному документу №142 перераховано 03.04.2008р.

4600,00 грн. по платіжному документу №487 перераховано 15.04.2008р.

2000,00 грн. по платіжному документу №706 перераховано 22.08.12 р.

1000,00 грн. по платіжному документу №660 перераховано 21.08.2008 р.

1000,00 грн. по платіжному документу №782 перераховано 24.10.2008р.

300,00 грн. по платіжному документу №800 перераховано 12.11.2008 р.

2000,00 горн. По платіжному документу №874 перераховано 24.12.2008 року.

4000,00 грн. по платіжному документу №876 перераховано 26.12.2008 р.

2500,00 грн. по платіжному документу №1041 перераховано 19.05.2009р.

2000,00 грн. по платіжному документу №426 перераховано 28.01.2011 р.

2000,00 грн. по платіжному документу №82 перераховано 22.03.2011р.

6500,00 грн. внесено готівкою в касу позивача, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру №03 від 21 травня 2013 року.

Із врахуванням проведених відповідачем платежів позивачем заявлено до стягнення 76100,00 грн. боргу за Договором позики №95/Г від 17.10.2007 р. (125000,00 грн. 48900,00 грн.=76100,00 грн.).

Судом встановлено, що 26 грудня 2012 року ВАТ «Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління», в особі голови правління ОСОБА_5 (позикодавець) і Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Росан-Цінні папери» в особі генерального директора ОСОБА_4 (позичальник) укладено Додаткову угоду до Договору позики №95-Г від 17 жовтня 2007 року, відповідно до п.1.1 якого «сторони домовилися п.5.1 розділу 5 «Строк позики» Договору викласти в наступній редакції: « 5.1. Строк надання позики за цим Договором становить до 26.12.2013р.».

Відповідно до п.1.2 ця Угода набуває чинності з моменту підписання її сторонами. Угода є невід»ємною частиною Договору ( п.1.4). Додаткова угода підписана позикодавцем та позичальником , завірена печаткам юридичних осіб , ВАТ «ПМНУ» та ТзОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери».

Як пояснює позивач, інших банківських документів, які б підтверджували повернення відповідачем заявленої до стягнення суми коштів, у позивача немає.

Відповідач, посилаючись на долучені копії Аудиторського висновку (звіт незалежного аудитора, складений аудиторською фірмою «Координатор», копію фінансового звіту ВАТ «Прикарпатське МНУ» станом на 30.06.2013 р., копію квитанції до прибуткового касового ордера №03 від 21 травня 2013 року на суму 6500,00 грн., копію висновку Аудиторської фірми «Сервіс-Аудит» щодо огляду кредиторської заборгованості ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні папери» станом на 31 грудня 2015 року, документи в копіях із матеріалів справи № 5015/4299/12 про банкрутство ВАТ «ПМНУ», стверджує про відсутність у ТзОВ «Підприємство «Росан-Цінні папери» заборгованості перед позивачем за Договором позики №95/Г від 17.10.2007 року.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов»язків, є , зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, при цьому, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; також сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Сторони є вільними в укладенні договору, у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відпповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 7 даної статті передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору №95/Г від 17.10.2007 року, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до п.7.2 Договору №95/Г від 17.10.2007 р. в разі невиконання позикодавцем п.4.1 цього Договору Договір вважається таким , що не вступив у силу. Відповідно ж до п.4.1 Договору позикодавець зобов»язаний надати позику позичальнику в розмірі , визначеному у п.3.1 цього договору ( тобто в сумі 125000,00 грн.) протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього Договору.

19 жовтня 2007 року позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 125 000,00 грн. з призначенням платежу «безвідсоткова поворотна позика згідно договору 95/Г від 17.10.07 р.», що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 19.10.2007 року , копією платіжного доручення №339 від 19.10.2007 року на суму 125 000,00 грн.

Таким чином, Договір №95/Г від 17 жовтня 2007 року вступив в силу (є укладеним), оскільки виконано позикодавцем умови п.4.1 цього Договору і протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання Договору (тобто, протягом 5-ти банківських днів з 17.10.20078 р.) надана позика в погодженій сторонами сумі, а саме 125 000,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 3 статті 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Судом встановлено, що відповідач (позичальник) перерахував на рахунок позивача (позикодавця) в банківських установах та передав готівкою в касу грошові кошти в сумі 48900,00 грн., в рахунок повернення отриманої за Договором №95/Г від 17.10.2007 року позики, що підтверджується долученими до справи належними копіями банківських виписок та квитанції до касового ордеру. Повернення позики мало місце в сумах: 5000,00 грн. 03.04.2008р.; 16 000,00 грн. 03.04.2008р.;4600,00 грн. 15.04.2008р.;2000,00 грн. 22.08.12 р.;1000,00 грн. 21.08.2008 р.;1000,00 грн. 24.10.2008р.;300,00 грн. 12.11.2008 р.; 2000,00 грн. 24.12.2008 року; 4000,00 грн. 26.12.2008 р.; 2500,00 грн. 19.05.2009р.; 2000,00 грн. 28.01.2011 р.; 2000,00 грн. 22.03.2011р.; 6500,00 грн. внесено готівкою в касу позивача (квитанція до прибуткового касового ордеру №03 від 21 травня 2013 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.6.1 Договору позики №95/Г від 17 жовтня 2007 року позичальник зобов»язується повернути суму позики, що надана позикодавцем на умовах цього Договору, протягом 90 (дев»яносто) календарних днів з моменту надання позики, що визначений п.4.1 цього Договору.

У п.4.1 Договору, як вже зазначено вище, сторонами погоджено строки надання позики протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання цього Договору.

Тобто, ключовою подією, від якої починається перебіг 90 календарних днів для повернення позики, є подія, яка підтверджує момент надання позики. Такою подією, як беззаперечно свідчать матеріали справи ,є дата 19 жовтня 2007 року, дата платіжного доручення №339 по якому позивач перерахував на рахунок відповідача суму позики, обумовленої сторонами в Договорі , а саме 125 000,00 грн.

Відповідно до ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якогось пов»язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі , з настанням якого пов»язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче нас тати (ст.252 ЦК України).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов»язано його початок.

Враховуючи умови п.6.1 Договору , наведені положення норм матеріального права, враховуючи також, що позика надана позивачем відповідачу 19.10.2007 року, суд приходить до висновку, що позика повинна була бути повернута відповідачем позивачу в період з 20.10.2007 року по 17.01.2008 року включно.

Відповідно по п.10.2 Договору всі уточнення та зміни до цього Договору будуть дійсні тільки при укладенні їх в письмовій формі і підписання обома Сторонами.

В пункт 6.1 Договору, у якому сторони погодили строки повернення позики, в порядку, передбаченому п.10.2 Договору уточнення/чи зміни до Договору не вносились. Відповідно, умови, погоджені в п.6.1 договору сторонами є чинними, тобто, повернення позики відповідачем має бути виконано протягом 90 календарних днів з моменту переказу грошових коштів позикодавцем на рахунок позичальника. Моментом переказу грошових коштів є дата 19.10.2007 року.

Зміни, внесені в п.5.1 розділу 5 «Строки позики» Договору №95/Г від 17.10.2007 року, а саме, що строк надання позики за цим Договором становить до 26.12.2013 року, які в силу положень п.1.2 зазначеної Додаткової угоди набрали чинності з 26.12.2012 року ( тобто, з дати укладення Додаткової угоди), не змінюють моменту надання позики, адже фактичною датою надання позики є дата платіжного доручення №339 по якому перераховано позивачем відповідачу 125 000,00 грн. позики, тобто, такою датою є 19.10.2007 року . Зміни в п.5.1 Договору, внесені Додатковою угодою від 26.12.2012 року, по-перше, не мають зворотної сили і починають діяти з 26.12.2012 р., після того, як позика надана відповідачу; по-друге, не вносять змін в п.6.1 Договору, а саме в строки повернення позики; по-третє, стосуються строків надання, однак не строків повернення позики; по-четверте, строки повернення позики не відліковуються від погодженої сторонами кінцевої дати строку надання позики, а від моменту надання позики.

Суд ще раз зазначає, що в порядку, передбаченому в п.10.2 Договору, уточнення, зміни у погоджені стонами строки повернення позики за Договором № 95/Г від 17.10.2007 року не вносились. За таких обставин будь-які довільні трактування умов договору стосовно строків повернення позики суд до уваги не приймає.

Отже, кінцевою датою повернення позики є 17.01.2008 року. Як підтверджують документи у справі ( копії банківських виписок з рахунку позивача) відповідач почав повертати позику 03.04.2008р. шляхом перерахування коштів по платіжних дорученнях з рахунку позичальника на рахунок позикодавця.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Таким чином, з 18.01.2008 року має місце прострочення виконання грошового зобов»язання за Договором №95/г від 17.10.2007 року відповідачем.

За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов»язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони для забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи, що спірні відносини між сторонами виникли на підставі Договору позики №95/Г від 17.10.2007 року, суд вважає, що доводячи повернення у повній сумі позивачу позики, а це 125000,00 грн., відповідач повинен враховувати умови, погоджені ним і позикодавцем у п.6.2 Договору, а саме, що позика повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу позичальником необхідних коштів на поточний рахунок позикодавця та/або видається готівковими коштами з каси позичальника, оскільки для підтвердження належного виконання позичальником (відповідачем) умов вказаного правочину зазначені у п.6.2 Договору документи є важливими для підтвердження повернення позики, тобто виконання договірних зобов»язань.

Пунктом 22.1. статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (надалі Закон) встановлено, що ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів:1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення;3) розрахунковий чек;4) платіжна вимога;5) меморіальний ордер.

При цьому, відповідно до п.1.24 статті 24 Закону переказ коштів це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Пунктом 30.1 ст. 30 Закону встановлено, що переказ вважається закінченим з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки. (п.30.2 ст.30 Закону).

Відповідно до п.31.1. ст..31 Закону , у разі неможливості здійснення банком отримувача виплати суми переказу, що має бути сплачена у готівковій формі, через неявку отримувача протягом тридцяти робочих днів з дня надходження цієї суми або зазначеної платником дати валютування банк отримувача зобов'язаний протягом трьох робочих днів переказати суму переказу ініціатору.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Поряд з цим, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК).

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували виконання ним договірних зобов»язань з повернення позики в заявленій позивачем сумі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що має місце порушення прав та законних інтересів позивача, оскільки не доведено належними та допустимими доказами факту повернення відповідачем позивачу позики в сумі 76100,00 грн.

Разом з тим, відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.ст. 260, 261 ЦК України).

Згідно з ч.2, 3 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, відповідачем у справі заявлено про сплив строку позовної давності стосовно заявленого ВАТ «Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління» позову, з огляду на що відповідач просить суд відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

У п.2.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз»яснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з»ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв»язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інструментом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписами частини п»ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об»єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності ( в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі.

Відповідно до п.2.3 зазначеної Постанови, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обгрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов»язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто, або відмовити в позові у зв»язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

При цьому, якщо порушення права мало місце до призначення ліквідаційної комісії, а позов подається у процесі ліквідації юридичної особи, перебіг позовної давності починається з моменту, коли про порушене право чи про особу, що його порушила, стало відомо чи мало стати відомо правовласникові, а не ліквідаційній комісії.

У зв»язку з наведеним господарськими судами не можуть братись до уваги також доводи новопризначеного (новообраного) керівника підприємства, установи, організації про те, що він дізнався про порушене право очолюваної ним юридичної особи лише з часу свого призначення (обрання), оскільки позовна вимога заявляється про захист прав саме юридичної особи, а не прав її керівника (п.4.1 Постанови пленуму ВГСУ №10 від 29 травня 2013 р.).

У зобов»язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов»язання, перебіг позовної давності починається з дня наступного за останнім днем, у який відповідне зобов»язання мало бути виконане (п.4.2 Постанови пленуму ВГСУ №10 від 29 травня 2013 р.).

У даному конкретному випадку перебіг позовної давності починається з 18.01.2008 року і закінчується 18.01.2011 року.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке.

У дослідженні обставин, пов»язаних із вчиненням зобов»язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов»язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності (п.п.4.4.1 п.4.4 постанови пленуму ВГСУ №10 від 29 травня 2013р. ).

У період з 18.01.2008 року по 18.01.2011 року відповідач вчинив часткові оплати з повернення позики, а саме:5000,00 грн. 03.04.2008р.; 16 000,00 грн. 03.04.2008р.;4600,00 грн. 15.04.2008р.;2000,00 грн. 22.08.12 р.;1000,00 грн. 21.08.2008 р.;1000,00 грн. 24.10.2008р.;300,00 грн. 12.11.2008 р.; 2000,00 грн. 24.12.2008 року; 4000,00 грн. 26.12.2008 р.; 2500,00 грн. 19.05.2009р5000,00 грн. 03.04.2008р.; 16 000,00 грн. 03.04.2008р.;4600,00 грн. 15.04.2008р.;2000,00 грн. 22.08.12 р.;1000,00 грн. 21.08.2008 р.;1000,00 грн. 24.10.2008р.;300,00 грн. 12.11.2008 р.; 2000,00 грн. 24.12.2008 року; 4000,00 грн. 26.12.2008 р.; 2500,00 грн. 19.05.2009р. і такі дії свідчать про визнання відповідачем обов»язку з повернення позивачу отриманої позики, ці дії вчинені в межах строку давності і переривають її перебіг. Після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Зокрема, оплатою коштів 19.05.2009 року перервано строк позовної давності і його перебіг після переривання почався заново: з 20.05.2009 р. по 20.05.2011р.

Як вбачається ,в межах вказаного строку позовної давності мали місце платежі в сумі 2000,00 грн. 28.01.2011 р. та в сумі 2000,00 грн. 22.03.2011р., які знову перервали строк позовної давності. Зокрема, оплатою 2000,00 грн. 22.03.2011 року перервано строк позовної давності і його перебіг розпочався заново : з 23.03.2011р. по 23.03.2014 р., а у зв»язку із оплатою 6500,00 грн. 21.05.2013 року, з 22.05.2013 р. перебіг строку позовної давності розпочався заново і сплив 22.05.2016 року.

Днем подання позовної заяви на підставі якої порушено провадження у даній справі, є дата дата реєстрації позовної заяви в канцелярії суду ( 21.09. 2016 року), так як позовна заява подана безпосередньо до господарського суду і зареєстрована за вх.№2620.

Як роз»яснено у п.п.4.4.2 Постанови пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013 року , з урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв»язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Таким чином, позовна заява подана після спливу позовної давності.

Позивач не звертався до суду із клопотанням (заявою) про наявність поважних причин пропуску ним строку позовної давності , відповідних доводів не наводив і не подавав належних та допустимих доказів в підтвердження. Позивач, як вбачається із наданих до справи пояснень, вважає, що строк позовної давності ним не пропущено.

Відповідач же звернувся із заявою про застосування позовної давності.

Як встановлено господарським судом, про що зазначено вище в рішенні, право позивача, за захистом якого той звернувся до господарського суду, порушене. Однак, позовна давність спливла і про це зроблено заяву відповідачем у справі. За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в позові, у зв»язку зі спливом позовної давності , за відсутності наведених та підтверджених належними і допустимими доказами поважних причин її пропущення.

Суд, з огляду на невірне тлумачення сторонами деяких правових категорій і понять, що в свою чергу призводить до невірного встановлення і оцінки юридичних фактів та їх наслідків, вбачає за необхідне зазначити, що строк виконання зобов'язання і строк дії договору це різні правові поняття.

Адже, згідно з ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частиною 5 статті 261 ЦК України визначено, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що наявність у Договорі безпроцентної позики умови про те, що він діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань та що відповідно до внесених у 5.1 Договору змін строк надання позики за цим Договором становить до 26.12.2013р., не спростовує висновків суду, що відповідно до ст. ст. 261, 264 ЦК України перебіг позовної давності за вимогами про стягнення спірної заборгованості розпочався 18.01.2008 року, але у наступному переривався у зв»язку із частковою сплатою відповідачем боргу та розпочинався заново, про що зазначено судом вище в рішенні, і сплив ,відповідно, 22.05.2016 року.

За статтею 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено з 1 січня 2016 року мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі - 1 378 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в позові з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 1378,00 грн.

Платіжним дорученням №7 від 17 листопада 2016 року позивач сплатив в дохід держбюджету України 2267,64 грн. судового збору.

Згідно з частиною другою статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При цьому, суд вбачає за необхідне за зазначити, що стаття 7 Закону України "Про судовий збір" містить перелік випадків, за наявності яких передбачено повернення судового збору з держбюджету України. Однак, розгляд питання про повернення судового збору з держбюджету відбувається за заявою платника судового збору.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.1,2,4-3,12,32,33,34,36,43,44,49, 82,84,85 Господарського процесуального кодексу України , суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст рішення складено 12.12.2016р.

Суддя Кітаєва С.Б.