Рішення № 63404068, 08.12.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2016р. Справа № 914/2643/16

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі»

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота перепілочка»

про:

стягнення 378093 грн. 10 коп. (з яких: 342334,93 грн. – основний борг; 32691,17 грн. – пеня; 3067,00 грн. – 3% річних)

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Струк Н.Р.

Представники:

Позивача:

не з’явився

Відповідача:

не з’явився

13.10.2016 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 2740 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота перепілочка» про стягнення 378093 грн. 10 коп. (з яких: 342334,93 грн. – основний борг; 32691,17 грн. – пеня; 3067,00 грн. – 3% річних).

Ухвалою суду від 17.10.2016 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 15.11.2016 р.

Ухвалою суду від 15.11.2016 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 08.12.2016 р.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно повідомлений про місце, дату та час судового засідання, про причини неявки представника в судове засідання не повідомив.

Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позовну заяву не представив, проти позову не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно повідомлений про місце, дату та час судового засідання, про причини неявки представника в судове засідання не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з підпунктом 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, не представив доказів сплати заборгованості, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

04.01.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Провімі» (Постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Золота перепілочка» (Покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки № 001-16К (надалі – Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні 15.11.2016 р., копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1 Договору, Постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність Покупця (відповідача), а Покупець зобов’язується прийняти і оплатити товари, в т.ч., але не виключно комбікорми, кормові додатки, премікси, білкові та вітаміно-мінеральні добавки (далі - Товар) на умовах зазначених у Договорі (п. 1.1.). Асортимент, кількість та ціна товару визначається у рахунку-фактурі та/або у видаткових накладних (п. 1.2.).

На виконання умов Договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 354386 грн. 80 коп., що підтверджується видатковими накладними № 1350 від 22.04.2016р., № 1355 від 22.04.2016р., № 1554 від 05.05.2016р., 1579 від 06.05.2016р., № 1611 від 10.05.2016р., № 1615 від 10.05.2016р., № 1679 від 13.05.2016р., № 1691 від 13.05.2016р., № 1799 від 20.05.2016р., № 2018 від 03.06.2016р., № 2109 від 10.06.2016р., № 2288 від 24.06.2016р., № 2496 від 14.07.2016р., № 2589 від 22.07.2016р., № 2700 від 01.08.2016р., № 2773 від 10.08.2016р., № 2879 від 19.08.2016р., № 3009 від 31.08.2016р. та № 3107 від 09.09.2016р.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що Покупець здійснює оплату з відстрочкою платежу 30 (тридцять) календарних днів з дати рахунку-фактури та/або видаткової накладної Постачальника.

Порушуючи умови Договору, відповідач не провів оплати за поставлений товар в повному обсязі, сплативши лише 12042,87 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 378093 грн. 10 коп.

За неналежне виконання грошового зобов’язання, позивачем нараховано відповідачу 23691,17 грн. пені та 3067,00 грн. 3% річних.

Станом на час розгляду справи, відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Пунктом 8.3. Договору встановлено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов’язань Покупець сплачує суму боргу з врахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За неналежне виконання грошового зобов’язання, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 32691 грн. 17 коп. та 3% річних у розмірі 3067 грн. 00 коп.

Перевіривши наведені позивачем розрахунки, підстави та правильність нарахування пені та 3% річних, суд дійшов висновку, що такі розрахунки є правильними, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 32691 грн. 17 коп. пені та 3067 грн. 00 коп. 3% річних підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота перепілочка» про стягнення 378093 грн. 10 коп. (з яких: 342334,93 грн.– основний борг; 32691,17 грн.– пеня; 3067,00 грн. – 3% річних) обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його неправомірних дій.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 11, 15, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 599, 610, 625, 629, 632, 655, 691, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 175, 193, 230, 232 ГК України, ст. ст. 43, 45, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота перепілочка» про стягнення 378093 грн. 10 коп. (з яких: 342334,93 грн. – основний борг; 32691,17 грн. – пеня; 3067,00 грн. – 3% річних) - задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота перепілочка» (с.Кам’янобрід, буд. 4, Яворівський район, Львівська область, 81074; ідентифікаційний код 37288938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі» (комплекс «Ямельня-1», с. Жорниська, Яворівський район, Львівська область, 81083; ідентифікаційний код 32730400) 378093 грн. 10 коп. (з яких: 342334,93 грн. – основний борг; 32691,17 грн. – пеня; 3067,00 грн. – 3% річних) та 5671 грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14 грудня 2016 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.