Рішення № 63404062, 08.12.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2016р. Справа № 914/2640/16

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Новодім»до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон груп»про:стягнення 623199 грн. 87 коп. (з яких: 570402,38 грн. основний борг; 2377,01 грн. 3% річних; 23281,98 грн. пеня; 27138,50 грн. інфляційні)

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Струк Н.Р.

Представники:

Позивача:ОСОБА_1 представник (довіреність від 12.10.2016 р.)Відповідача:не зявився

13.10.2016 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 2737 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Новодім» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон груп» про стягнення 582451 грн. 60 коп. (з яких: 570402,38 грн. основний борг; 1103,56 грн. 3% річних; 10945,66 грн. пеня).

Ухвалою суду від 17.10.2016 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 15.11.2016 р.

10.11.2016р. до суду за вх. № 45045/16 від позивача поступило клопотання про долучення документів до матеріалів справи з додатками.

14.11.2016р. до суду за вх. № 5411/16 від представника позивача поступила заява про збільшення позовних вимог. В зазначеній заяві позивач просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 200000,00 грн., у зв'язку з оплатою такого відповідачем після порушення провадження у даній справі, а також стягнути з відповідача 370402,38 грн. основного боргу, 2377,01 грн. 3% річних, 23281,98 грн. пені та 27138,50 грн. інфляційних.

Ухвалою суду від 15.11.2016 р. розгляд справи відкладено на 08.12.2016 р.

Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

08.12.2016 р. до суду за вх. № 49325/16 від представника позивача поступило клопотання, в якому він просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 50000,00 грн., у зв'язку з оплатою такого відповідачем після порушення провадження у даній справі. До зазначеного клопотання долучено копію банківської виписки по рахунку позивача.

Представник позивача позов підтримав, просив суд стягнути з відповідача 270402,38 грн. основного боргу, 23281,98 грн. пені, 27138,50 грн. інфляційних, 2377,01 грн. 3% річних та припинити провадження у справі в частині стягнення 250000,00 грн. основного боргу у зв'язку із сплатою такого відповідачем після порушення провадження у даній справі.

Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позовну заяву не представив, проти позову не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно повідомлений про місце, дату та час судового засідання, причини неявки представника в судове засідання не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з підпунктом 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

15.07.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новодім» (Постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» (Покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки № 15/07/2016-01 (надалі Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1 Договору, Постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність Покупця (відповідача) щебеневу продукцію (далі товар) в строки та на умовах, передбачених договором, а Покупець зобовязується прийняти товар від Постачальника та оплатити його в порядку та на умовах, визначених договором (п.1.1.). Ціна, орієнтовна загальна кількість, асортимент, одиниця виміру товару, що поставляється по даному договору вказується у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2.). Факт поставки товару по цінам, у кількості, асортименті, вказаних у видаткових накладних Постачальника, або факт оплати Покупцем виставленого в його адресу рахунку, означає взаємну згоду Постачальника та Покупця з умовами поставки та умовами оплати товару (якщо вони вказані у рахунку Постачальника), ціною, кількістю, асортиментом товару, вказаною у відповідному рахунку та/або видатковій накладній, а також являється підтвердженням факту отримання Покупцем від Постачальника відповідного рахунку для оплати товару, який Постачальник поставляє/поставив (п. 1.3.).

На виконання умов Договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1360979 грн. 23 коп., що підтверджується відповідними видатковими накладними (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

У п. 3.1. Договору зазначено, що ціна продукції вказується у рахунках та видаткових накладних.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що оплата за партію товару, яка підлягає поставці, здійснюється Покупцем повної передоплати у розмірі 100% вартості партії товару, вказаної у рахунку.

Порушуючи умови Договору, відповідач не здійснив оплату за отриманий товар в повному обсязі, сплативши лише 769950,55 грн., а товар на суму 20626,30 грн. було повернуто позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 570402 грн. 38 коп.

За неналежне виконання грошового зобовязання, відповідно до ст. 625 ЦК України та п. 8.2. Договору, позивачем нараховано відповідачу 1103,56 грн. 3% річних та 10945,66 грн. пені.

Частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог.

Скориставшись наданим йому правом, позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог від 14.11.2016 р. вих. № 14/11/2016-01, котра поступила до господарського суду Львівської області 14.11.2016 р. за вх. № 5411/16, згідно з якою просить суд, крім основного боргу, стягнути з відповідача 2377,01 грн. 3% річних, 23281,98 грн. пені та 27138,50 грн. інфляційних.

У зв'язку з поступленням заяви про збільшення позовних вимог, спір вирішується з урахуванням нової ціни позову.

Як вбачається з матеріалів справи, після порушення провадження у даній справі, відповідачем оплачено позивачу 250000,00 грн. за отриманий товар, що підтверджується банківськими виписками від 19.10.2016 р., 02.11.2016 р., 04.11.2016р. та 18.11.2016р., долучених позивачем до матеріалів справи.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Пунктом 8.2 Договору встановлено, що у випадку неоплати або несвоєчасної оплати вартості товару згідно умов договору, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, встановленої у цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення розрахунків понад тридцять днів додатково стягується з Покупця штраф у розмірі семи відсотків від неоплаченої вартості товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За неналежне виконання грошового зобовязання, позивачем за період 21.09.2016 р. 14.11.2016 р. нараховано відповідачу 2377,01 грн. 3% річних, 23281,98 грн. пені, 27138,50 грн. інфляційних.

Перевіривши подані позивачем розрахунки, підстави та правильність нарахування пені, інфляційних та 3% річних, суд дійшов висновку, що такі розрахунки є правильними, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 23281,98 грн. пені, 27138,50 грн. інфляційних та 2377,01 грн. 3% річних, підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В процесі розгляду даної справи, відповідачем сплачено позивачу 250000,00 грн. за отриманий товар.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.11.2011 р. № 8 (із змінами та доповненнями) розяснено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи; господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань; припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 250000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку із сплатою такого відповідачем в процесі розгляду даної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», установлено на 2016 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

У даному випадку, ціна позову, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, становить 623199 грн. 87 коп. Отже, підлягає до сплати судовий збір у розмірі 9348 грн. 00 коп.

За подання позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 9427 грн. 74 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 10.10.2016 р. № 779.

Судовий збір у розмірі 9348 грн. 00 коп., відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його неправомірних дій, а часткове погашення суми основного боргу відбулось після порушення провадження у даній справі.

Частиною першою статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У зв'язку з тим, що позивачем не подано клопотання про повернення судового збору, у зв'язку із внесенням такого в більшому розмірі, ніж встановлено законом, у суду відсутні підстави повернути позивачу судовий збір в розмірі переплаченої суми.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 11, 15, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 599, 612, 625, 626, 627, 629, 655, 691, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 173, 193, 230, 232 ГК України, ст. ст. 43, 45, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новодім» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон груп» про стягнення 623199 грн. 87 коп. (з яких: 570402,38 грн. основний борг; 2377,01 грн. 3% річних; 23281,98 грн. пеня; 27138,50 грн. інфляційні) - задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон груп» (вул. Володимира Великого, буд. 16, оф. 805, м. Львів, 79053; ідентифікаційний код 40116861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новодім» (вул. Конюшинна, буд. 30, м. Львів, 79040; ідентифікаційний код 30707123) 373199 грн. 87 коп. (з яких: 320402,38 грн. основний борг; 2377,01 грн. 3% річних; 23281,98 грн. пеня; 27138,50 грн. інфляційні) та 9348 грн. 00 коп. судового збору.

3.Провадження у справі в частині стягнення 250000 грн. 00 коп. основного боргу припинити.

4.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14 грудня 2016 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.