Рішення № 63404043, 12.12.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 грудня 2016 року м.Харків Справа № 913/1100/16

Провадження №14/913/1100/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРЛАЙН», м. Василівка Запорізької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 91391 грн. 28 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області Лісовицький Є.А.

При секретарі судового засідання Дохняк І.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: Товариством з обмеженою відповідальністю «АЕРЛАЙН» (далі – позивач) заявлена вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (далі - відповідач) заборгованості за договором поставки №63/14-3РА від 24.01.2014 в загальному розмірі 87753 грн. 85 коп., з яких:

- 52260 грн. 00 коп. – основний борг;

- 32401 грн. 20 коп. – інфляційні втрати;

- 3092 грн. 65 коп. – 3 % річних.

Заявою від 15.11.2016 №1511/1 позивач збільшив розмір позовних вимог – просить стягнути з відповідача заборгованості за договором поставки №63/14-3РА від 24.01.2014 в загальному розмірі 91391 грн. 28 коп., з яких:

- 52260 грн. 00 коп. - основний борг;

- 35798 грн. 10 коп. - інфляційні втрати;

- 3333 грн. 18 коп. - 3% річних.

Дана заява прийнята судом до розгляду, розглядаються збільшені позовні вимоги.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №88 від 22.11.2016, в якому відповідач зазначив, що згідно із пунктом 4.3 договору постачальник зобов'язаний передати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру; податкову накладну; видаткову накладну; відповідні товаросупровідні накладні (залізничну/товарно-транспортну накладну); сертифікат якості та/або паспорт; сертифікат відповідності (у випадку, якщо продукція підлягає обов'язковій сертифікації); інструкцію (керівництво) з експлуатації (в разі, якщо даний документ передбачено); технічну документацію, передбачену п.2.3 даного договору; декларацію про відповідність (якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції). Документи постачальник зобов'язується надати покупцю разом з поставленою продукцією.

Як стверджує відповідач, постачальником вищевказані документи покупцю не надані.

Під час дії договору між позивачем та відповідачем виникнув спір щодо сплати вартості продукції.

На думку позивача, яка викладена ним в позовній заяві, строк на здійснення оплати за продукцію слід відраховувати від дати видаткової накладної.

Відповідач по іншому розуміє п. 4.5 договору та вважає, що дата видаткової накладної не може вважатися датою поставки продукції, від якої відраховується строк на оплату, оскільки не підтверджена особистим підписом та датою, вказаними саме представником постачальника в момент передачі продукції, про що свідчать видаткові накладні №1025 від 16.07.2014 та №1023 від 16.07.2014, в яких не вказані дати отримання продукції.

На думку відповідача, у разі відсутності такої дати неможливо визначити певний період в часі, у відповідності зі ст.251 Цивільного кодексу України, а отже і стверджувати, що відповідач не виконав зобов’язання у строк, вказаний в договорі.

Також у відзиві відповідач посилається на п.6.10 договору, відповідно до якого спірні питання, не врегульовані шляхом переговорів, передаються на розгляд Господарського суду. Таким чином, сторони домовилися, що всі спірні питання будуть вирішуватись шляхом переговорів, тобто має місце досудове врегулювання спору.

З огляду на викладене, на думку відповідача, немає підстав вважати Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» боржником, що прострочив виконання зобов’язання, оскільки позивачем не доведений належним чином факт порушення відповідачем строку на виконання грошового зобов’язання, а також не проведено досудове врегулювання спору, передбачене умовами Договору. Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд відзив відповідача розглянув, прийняв до уваги та долучив до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

В С Т А Н О В И В:

24 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЕРЛАЙН» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки №63/14-3PA (надалі - договір), згідно з пунктами 1.1., 1.2. якого постачальник зобов’язався поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 4 специфікації №2/3 від 07.07.2014 до договору оплата за поставлену продукцію здійснюється на 90-тий календарний день з дати поставки продукції.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 52260 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- видаткова накладна №1023 від 16.07.2014 на суму 1380 грн. 00 коп. (рахунок №1745, податкова накладна №1088);

- видаткова накладна №1025 від 16.07.2014 на суму 50880 грн. 00 коп. (рахунок №1742, податкова накладна №1090).

Відповідно до умов договору відповідач повинен був здійснити оплату до 14.10.2014. Проте відповідачем не було перераховано позивачу коштів.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 52260 грн. 00 коп.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 91391 грн. 28 коп., з яких:

- 52260 грн. 00 коп. - основний борг;

- 35798 грн. 10 коп. - інфляційні втрати;

- 3333 грн. 18 коп. - 3% річних.

Оцінивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням. Відповідно до статті 174 цього Кодексу підставою виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.

Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з умовами договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, строки, по ціні та з якісними характеристиками, погодженими сторонами у договорі та специфікаціях, які є його невід’ємними частинами.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що поставка продукції провозиться партіями в асортименті, кількості, по цінам, з якісними характеристиками та у строки, погоджені сторонами в специфікаціях до договору.

Пунктом 4.5 договору сторони встановили, що датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що розрахунок за поставлену продукцію відбувається шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки відповідної продукції, якщо інший строк та порядок оплати не обумовлено сторонами в специфікаціях до договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Відповідно до п. 4 специфікації №2/3 від 07.07.2014 до договору оплата за поставлену продукцію здійснюється на 90-тий календарний день з дати поставки продукції.

В підтвердження постачання продукції за договором позивачем надані копії видаткових накладних: №1025 від 16.07.2014, №1023 від 16.07.2014.

Відповідач вважає, що позивачем невірно вказана дата поставки в накладних. На думку відповідача має бути проставлена дата поставки його представниками.

Але суд враховує, що продукція була прийнята відповідачем в порядку, визначеному умовами договору. Будь-яких зауважень з боку відповідача на адресу позивача не надходило і ніщо не завадило представникам відповідача проставити іншу дату поставки на накладних, якщо дати не співпадали.

Тому суд дійшов висновку, що вказана дата поставки товару у накладних вірна і представники відповідача підтвердили її вчинивши свої підписи на накладних.

Оскільки жодних перерахувань в рахунок погашення заборгованості відповідачем не зроблено позовні вимоги про стягнення боргу 52260 грн. 00 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

За період прострочення з 15.10.2014 по 28.11.2016 інфляційні нарахування склали 35798 грн. 10 коп., 3% річних – 3333 грн. 18 коп.

Оскільки борг своєчасно не погашено, позовні вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРЛАЙН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» про стягнення 91391 грн. 28 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (юридична адреса: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецк, проспект Гвардійський, буд. 30/1, ідентифікаційний код 37713861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРЛАЙН» (юридична адреса: 71600, Запорізька обл., Василівський район, м. Василівка, вул. Б.Хмельницького, буд. 3, ідентифікаційний код 36465159) - 52260 грн. 00 коп. - основного боргу, 35798 грн. 10 коп. - інфляційних нарахувань, 3333 грн. 18 коп. - 3% річних, 1378 грн. 00 коп. судового збору. Наказ видати.

У судовому засіданні 12.12.2016 було оголошено лише вступну і резолютивну частину рішення. Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення 14 грудня 2016 року.

Суддя Є.А. Лісовицький