Рішення № 63404000, 01.12.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2016 р. Справа № 911/3190/16

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп»

2. Приватного підприємства «Укрбудсервіс»

про стягнення 354,64 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 18.08.2016);

від відповідача 1: не зявились;

від відповідача 2: не зявились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі - відповідач 1) та Приватного підприємства «Укрбудсервіс» (далі - відповідач 2) про солідарне стягнення з відповідачів 202,00 грн основного боргу, стягнення з відповідача-2 100,00 грн пені, 10,10 грн інфляційних втрат, 42,54 грн 3% річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів 2 200,00 грн витрат на послуги адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами своїх зобовязань за договором на виконання підрядних робіт №9/3/2009 від 31.07.2009, договором про заміну кредитора у зобовязанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) №02-12/2015 від 04.12.2015 та договором поруки №25-12-2015 від 25.12.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.10.2016 порушено провадження у справі №911/3190/16 та призначено справу до розгляду на 10.11.2016.

09.11.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшов супровідний лист №08-2/11 від 08.11.2016 (вх. №28188/16) з доданими до нього документами.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.11.2016 розгляд справи відкладено на 01.12.2016.

14.11.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог №09-1/11 від 09.11.2016 (вх. №23469/16), згідно якої позивач збільшив позовні вимоги та просив солідарно стягнути з відповідачів 19 116,00 основного боргу, стягнути з відповідача-2 2 300,20 грн пені, 16 019,21 грн інфляційних втрат, 3 964,25 грн 3% річних. Крім того просив стягнути з відповідачів 2 200,00 грн витрат на послуги адвоката.

Судом встановлено, що зазначена заява про збільшення позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а тому суд дійшов висновку про прийняття її до розгляду.

Відповідачі не скористались правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надали.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

В судовому засіданні 01.12.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представники відповідачів в судове засідання 01.12.2016 не зявились, витребувані судом документи не надали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду даної справи були повідомлені належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідачів в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача-1 та представника відповідача-2.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

31.07.2009 між Приватним підприємством «Укрбудсервіс» (генпідрядник) та Приватною виробничо-комерційною фірмою «Тектоніт» (субпідрядник) укладено договір на виконання підрядних робіт №9/3/2009, згідно якого субпідрядник, в межах договірної ціни, виконує власними силами, якісно і у встановлений договором строк роботи по вогнезахисній обробці деревяних конструкцій на покрівлі в загальноосвітній школі №1 м. Южноукраїнськ.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість робіт згідно договору визначається певною твердою договірною ціною у відповідності з проектно-кошторисною документацією, виданою генпідрядником, складає на момент підписання договору 287 388,00 грн, в тому числі ПДВ 20%.

Згідно п. 3.1, 3.2 договору розрахунки за виконані субпідрядником роботи здійснюються згідно договірних цін по фактично виконаним обємам робіт, погоджених з генпідрядником.

Оплата виконаних робіт здійснюється по факту виконаних робіт відповідно до акту №КБ-2В та бухгалтерських: довідки №КБ-3, рахунку та податкової накладної субпідрядника, протягом 10 банківських днів.

Відповідно до п. 11.8 договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного його виконання сторонами.

Судом встановлено, що на виконання умов договору на виконання підрядних робіт №9/3/2009 від 31.07.2009 за період з листопада по груднь 2009 року ПВКФ «Тектоніт» на користь ПП «Укрбудсервіс» було виконано роботи на загальну суму 79 116,00 грн, що підтверджується наявними в матералах справи актами приймання виконаних робіт №3 за листопад 2009 року,актом за грудень 2009 року, довідками про вартість виконаних робіт за листопад 2009 року та за грудень 2009 року.

ПП «Укрбудсервіс» в порушення умов договору лише частково розрахувалось за виконані роботи, внаслідок чого утворилась заборгованість.

04.12.2015 в межах справи про банкрутство ПВКФ «Тектоніт» проведено відкриті торги з продажу простроченої заборгованості ПП «Укрбудсервіс» у розмірі 17 348,82 грн, що підтверджується протоколом №201742 від 04.12.2015.

За результатами зазначеного аукціону 04.12.2015 між Првиатною виробничо-комерційною фірмою «Тектоніт» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нотапс» (новий кредитор) укладено договір №02-12/2015 про зміну кредитора у зобовязанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України), згідно якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Приватним підприємством «Укрбудсервіс» (боржник) зобовязання щодо сплати розміру заборгованості за виконані роботи на підставі договору №9/3/2009 на виконання підрядних робіт від 31.07.2009.

Відповідно до п. 2.1 договору №02-12/2015 від 04.12.2015 розмір зобовязання, передбачений у пункті 1.2 договру, та що відступається за даною угодою, складає 17 348,82 грн.

Згідно п. 2.2 договору у звязку із переходом до нового кредитора зобовязання щодо сплати розміру заборгованості за виконані роботи на підставі договору №9/3/2009 на виконання підрядних робіт від 31.01.2009, за цією угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання зобовязання також й щодо сплати грошового розміру пені, 35-річних та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі та у звязку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобовязання за виконані роботи на підставі договору №9/3/2009 на виконання підрядних робіт від 31.07.2009.

04.12.2015 на виконання умов зазначеного договору між ПВКФ «Тектоніт» та ТОВ «Компанія «Нотапс» складено акт приймання-передавання права вимоги (приймання-передавання документів, що підтверджують право вимоги).

25.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК «Трейдсервісгруп» (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нотапс» (кредитор) укладено договір поруки №25-12-2015, згідно якого поручитель поручився перед кредитором за виконання обовязку Приватним підприємством «Укрбудсервіс» (боржник) щодо виконання грошового зобовязання сплати розміру заборгованості у звязку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобовязання згідно основного договору №9/3/2009 від 31.07.2009 та договору №02-12/2015 від 04.12.2015.

Відповідно до п. 3.1 договору відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру заборгованості у сумі 19 116,00 грн.

Згідно п. 6.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

19.01.2016 позивач направив на адресу відповідача 1 вимогу №19-2/16 від 19.01.2016, згідно якої просив виконати взяті на себе зобовязання.

Відповіддю №72 від 29.01.2016 відповідач 1 повідомив позивача, що зобовязання будуть виконані до 31.08.2016.

З врахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що позивач отримав право вимоги на суму боргу 17 348,82 грн, яка не сплачена відповідачами на день прийняття рішення.

Предметом позову з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог є вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 19 116,00 основного боргу, стягнення з відповідача-2 2 300,20 грн пені, 16 019,21 грн інфляційних втрат та 3 964,25 грн 3% річних, стягнення з відповідачів 2 200,00 грн витрат на послуги адвоката.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено спеціальною нормою, яка регулює відносини з надання послуг, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобовязання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приписами частини першої ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд встановив, що до позивача згідно договору №02-12/2015 про заміну кредитора у зобовязанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 04.12.2015 та договору поруки №25-12-2015 від 25.12.2015 перейшло право вимоги до відповідачів, у звязку з неналежним виконанням останніми договору на виконання підрядних робіт №9/3/2009 від 31.07.2009 на суму 17 348,82 грн; станом на момент судового розгляду справи відповідачами позивачу борг у сумі 17 348,82 грн не сплачено.

Позивач з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив суд стягнути з відповідачів 19 116,00 грн основного боргу, однак як встановлено судом сума невиконаних та переданих згідно договору про зміну кредитора у зобовязанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) №02-12/2015 від 04.12.2015 позивачу зобовязань становить 17 348,82 грн.

Відтак, оскільки на день прийняття рішення відповідачами не сплачено суму основного боргу у розмірі 17 348,82 грн, вимога позивача з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог про стягнення з відповідачів 19 116,00 грн основного боргу підлягає частковому задоволенню у розмірі 17 348,82 грн.

У звязку з неналежним виконанням відповідачами грошового зобовязання за договором на виконання підрядних робіт №9/3/2009 від 31.07.2009, позивачем, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, за період з 08.12.2009 по 07.06.2010 нарахована пеня в розмірі 2 300,20 грн на суму боргу 19 116,00 грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.2 договору на виконання підрядних робіт №9/3/2009 від 31.07.2009 за прострочення генпідрядником оплати виконаних робіт і переказу авансових платежів він сплачує субпідряднику штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежа за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що визначений п. 8.2 договору на виконання підрядних робіт №9/3/2009 від 31.07.2009 штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежа за кожен день прострочення за своєю правовою природою є пенею.

Враховуючи положення вищезазначених норм, встановлену суму основного боргу у розмірі 17 348,82 грн, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 08.12.2009 по 07.06.2010 на суму боргу 17 348,82 грн складає 1 773,38 грн. Відтак, вимога позивача з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог про стягнення з відповідача-2 2 300,20 грн пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 773,38 грн.

Крім того, у звязку з неналежним виконанням відповідачами грошового зобовязання за договором на виконання підрядних робіт №9/3/2009 від 31.07.2009, позивачем, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, за період з грудня 2015 року по жовтень 2016 року нараховано 16 019,21 грн інфляційних втрат та за період з 08.12.2009 по 09.11.2016 нараховано 3 964,25 грн 3 % річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем у розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, встановлену судом суму основного боргу у розмірі 17 348,82 грн, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за період з грудня 2009 року по жовтень 2016 року та 3 % річних, нарахованих за період з 08.12.2009 по 09.11.2016 на суму боргу 17 348,82 грн складає 21 854,73 грн інфляційних втрат та 3 606,18 грн 3 % річних відповідно.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача-2 інфляційних втрат у розмірі 16 019,21 грн 3% річних у розмірі 3 964,25 грн підлягають задоволенню у розмірі 16 019,21 грн інфляційних втрат та 3 606,18 грн 3% річних.

Крім того, позивач просить покласти на відповідачів витрати, повязані з оплатою послуг адвоката в розмірі 2 200,00 грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №11-04-2016 від 11.04.2016, акт прийому-передачі документів від 11.04.2016, акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 27.09.2016, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009 та платіжне доручення №78 від 27.05.2016 на суму 2 200,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України № 7 від 21.02.2013, передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, повязані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських обєднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною пятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським обєднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини пятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини пятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові на позивача, а при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не повязаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У звязку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України № 7 від 21.02.2013р.).

Враховуючи наведене, предмет даного спору, час, який адвокат витратив на підготовку матеріалів у даній справі та часткове задоволення позовних вимог, суд обмежує розмір відшкодування витрат на оплату послуг адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи пропорційно розміру задоволених позовних вимог та вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідачів 2 200,00 грн витрат, повязаних з оплатою послуг адвоката підлягає частковому задоволенню у розмірі 2 059,07 грн, які підлягають стягненню з сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про солідарне стягнення з відповідачів 19 116,00 грн основного боргу, стягнення з відповідча-2 2 300,20 грн пені, 16 019,21 грн інфляційних втрат, 3 964,25 грн 3%, підлягають частковому задоволеню, а саме, суд дійшов висновку солідарно стягнути з відповідачів 17 348,82 грн основного боргу, стягнути з відповідача-2 1 773,38 грн пені, 16 019,21 грн інфляційних втрат та 3 606,18 грн 3% річних. В решті позову відмовити.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що солідарне стягнення судових витрат не передбачено законом та між сторонами відсутній обовязок щодо солідарної сплати судових витрат.

Аналогічна правова позиція міститься у абзаці третьому п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України № 7 від 21.02.2013р. та постанові Вищого господарського суду України від 04.02.2014р. у справі № 904/7731/13.

У звязку з викладеним, судові витрати (судовий збір та витрати на оплату послуг адвоката) в частині солідарного стягнення основної суми борг покладаються на відповідачів порівну, а в іншій частині пропорційно.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПК Трейдсервісгруп (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, буд. 22; ідентифікаційний код 38267861) та Приватного підприємства «Укрбудсервіс» (56500, Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Жовтневої Революції, буд. 2; ідентифікаційний код 31421604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Нотапс (03187, м.Київ, вул. Академіка Глушкова, буд. 40, корпус 5, офіс 526; ідентифікаційний код 38964292) 17 348 (сімнадцять тисяч триста сорок вісім гривень) 82 коп. основного боргу.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Укрбудсервіс» (56500, Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Жовтневої Революції, буд. 2; ідентифікаційний код 31421604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Нотапс (03187, м.Київ, вул. Академіка Глушкова, буд. 40, корпус 5, офіс 526; ідентифікаційний код 38964292) 1 773 (одну тисячу сімсот сімдесят три гривні) 38 коп. пені, 16 019 (шістнадцять тисяч девятнадцять гривень) 21 коп. інфляційних втрат, 3 606 (тритисячі шістсот шість гривень) 18 коп. 3% річних, 1 598 (одну тисячу пятсот девяносто вісім гривень) 10 коп. витрат на послуги адвоката та 1 000 (одну тисячу гривень) 99 коп. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПК Трейдсервісгруп (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, буд. 22; ідентифікаційний код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Нотапс (03187, м.Київ, вул. Академіка Глушкова, буд. 40, корпус 5, офіс 526; ідентифікаційний код 38964292) 460 (чотириста шістдесят гривень) 96 коп. витрат на послуги адвоката та 288 (двісті вісімдесят вісім гривень) 73 коп. судового збору.

5. У задоволенні решти позову відмовити.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 14.12.2016

Суддя В.М. Антонова