Рішення № 63403709, 06.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.12.2016Справа №910/18058/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/18058/15

за позовом публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК», м. Київ, в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» Славінського В.І., м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансхім», м. Київ, і Департамент реєстрації Харківської міської ради, м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національний банк України, м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохімхолдинг», м. Київ, ОСОБА_2, м. Харків, і ОСОБА_3, м. Харків,

про визнання нікчемних правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності правочину,

за участю представників:

позивача - Герасименко С.В. (довіреність від 29.04.2016 № 38);

відповідача-1 - Андрюхін Д.В. (довіреність від 14.01.2016 № 14-02);

відповідача-2 - не з'явилися;

третьої особи на стороні позивача - Ліпов С.Л. (довіреність від 06.04.2015 № 18-02025/22981);

третьої особи-1 на стороні відповідача-1 - не з'явилися;

третьої особи-2 на стороні відповідача-1 - не з'явилися;

третьої особи-3 на стороні відповідача-1 - ОСОБА_7 (договір про надання правової допомоги від 22.09.2016 № КВ 262613).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «ЗЛАТОБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» Славінського В.І. (далі - Банк) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансхім» (далі - Товариство), і Харківського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (далі - Управління), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні: позивача - Національного банку України (далі - НБУ); на стороні відповідача-1 - товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохімхолдинг» (далі - ТОВ «ТД «Агрохімхолдинг»), ОСОБА_2 і ОСОБА_3, про:

- визнання недійсними укладеними Банком і Товариством правочинів, а саме: договір від 01.10.2014 про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого 18.07.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковтун О.Д. за № 989(далі - Договір іпотеки), який посвідчений цим же нотаріусом 01.10.2014 за № 723 (далі - Договір № 723); договір від 19.01.2015 про внесення змін до Договору іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковтун О.Д. 19.01.2015 за № 6 (далі - Договір № 6);

- визнання Банку іпотекодержателем з 18.07.2012 нерухомого майна, що є предметом іпотеки згідно з Договором іпотеки, а саме: квартири НОМЕР_1 і НОМЕР_2 в житловому будинку літ. А-25 за адресою: АДРЕСА_1;

- скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки і обтяжень обтяжувача Банку щодо: квартири НОМЕР_1 в житловому будинку літ. А-25 за адресою: АДРЕСА_1 (запис від 01.10.2014, 11:33:50 про припинення іпотеки № 1222623 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16171295 від 01.10.2014, 11:34:55; запис від 01.10.2014, 11:37:55 про припинення обтяження № 1222680 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16171516 від 01.10.2014, 11:38:37); квартири НОМЕР_2 в житловому будинку літ. А-25 за адресою: АДРЕСА_1 (запис від 19.01.2015, 16:18:36 про припинення іпотеки № 1243933 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18711063 від 19.01.2015, 16:20:39; запис від 19.01.2015, 16:24:27 про припинення обтяження № 1243918на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18711392 від 19.01.2015, 16:27:40).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 (суддя Карабань Я.А.), залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 (колегія суддів: головуючий Рябуха В.І., судді Калатай Н.Ф., Ропій Л.М.), позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.09.2016 касаційну скаргу Товариства і ОСОБА_3 задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 у справі № 910/18058/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами повторного автоматичного розподілу справу № 910/18058//15 передано судді Курдельчуку І.Д. для розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2016 прийнято справу № 910/18058/15 до провадження та призначено розгляд справи на 27.09.2016.

19.09.2016 третя особа-3 на стороні відповідача подала письмові пояснення по справі.

26.09.2016 відповідач-1 подав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

27.09.2016 позивач подав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника; третя особа на стороні позивача подала письмові пояснення по справі.

Суд визнав клопотання позивача та відповідача-1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2016 відкладено розгляд справи на 11.10.2016.

10.10.2016 відповідач-1 подав суду письмові пояснення по справі та відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог у повному обсязі.

Судове засідання, призначене на 11.10.2016, не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Курдельчука І.Д. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 розгляд справи № 910/18058/15 було призначено на 15.11.2016.

04.11.2016 від Головного територіального управління юстиції у Харківській області надійшов інформаційний лист.

15.11.2016 позивач подав суду письмові пояснення по справі та клопотання про заміну відповідача-2 іншим відповідачем.

Представники учасників процесу у судовому засіданні 15.11.2016 заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

Суд визнав клопотання про продовження строку обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів; відкладено розгляд справи на 06.12.2016 та замінено відповідача-2 у справі - Харківське міське управління юстиції в особі Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції на Департамент реєстрації Харківської міської ради.

05.12.2016 позивач подав суду письмові пояснення та документи для долучення до матеріалів справи.

Представники позивача та НБУ у судовому засіданні 06.12.2016 надали пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримали повністю.

Представники відповідача-1 та ОСОБА_3 надали пояснення по суті спору; проти задоволення позовних вимог заперечили.

Представники відповідача-2, третьої особи-1 на стороні відповідача-1, третьої особи-2 на стороні відповідача-1 у судове засідання не з'явилися, вимоги ухвал суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Крім того, до матеріалів справи долучено конверти з ухвалами суду, які повернуті поштою з відмітками «за терміном зберігання», «за закінченням встановленого строку зберігання», тощо.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 06.12.2016 за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України; далі - ГПК України).

У судовому засіданні 06.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи та здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису.

Розглянувши подані учасниками процесу документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1, третьої особи на стороні позивача та третьої особи на стороні відповідача-1, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Підставами для скасування рішення місцевого і постанови апеляційного господарських судів зі справи стало те, що:

- з матеріалів справи не вбачається, позивачем не доведено, а оскаржувані судові рішення не містять обґрунтування того, що спірні правочини від 01.10.2014 та від 19.01.2015 підпадають під ознаки нікчемності, визначені частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закону);

- суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки умовам договору застави майнових прав від 05.03.2014 №12/ЗМП та Договору іпотеки, їх суб'єктному складу, внаслідок чого не спростували твердження скаржників про недоведеність відчуження відповідачем-1 за оспорюваними правочинами майнових прав за кредитним договором від 16.05.2012, які перебувають в заставі НБУ; зокрема, за умовами договору застави майнових прав від 05.03.2014 №12/ЗМП НБУ в заставу передані лише майнові права за кредитними договорами (в тому числі за кредитним договором №106/12-KL від 16.05.2012), тобто, права вимоги повернення кредитних коштів та сплати процентів, у зв'язку з чим, права Банку за договором іпотеки від 18.07.2012, укладеним з Товариством, не є предметом договору застави майнових прав від 05.03.2014, а тому внесення змін до згаданого договору іпотеки не потребувало обов'язкового погодження з НБУ, який не є іпотекодержателем нерухомого майна (двох квартир, відчужених на користь фізичних осіб);

- місцевим та апеляційним господарськими судами залишено поза увагою та не надано належної правової оцінки тим обставинам, чи умовами спірних договорів про внесення змін до Договору іпотеки припинялися або змінювалися умови кредитного договору від 16.05.2012 №106/12-KL, майнові права за яким передано в заставу НБУ, зокрема, чи внаслідок їх укладення змінився розмір зобов`язання за цим кредитним договором;

- судами попередніх інстанцій не досліджено тих істотних обставин, чи укладалися між Товариством та Банком правочини щодо відчуження заставленого майна шляхом уступки права вимоги за кредитним договором від 16.05.2012 №106/12-KL, а також того, чи НБУ до введення тимчасової адміністрації в Банку набував право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави за договором застави від 05.03.2014 №12/ЗМП з огляду на те, що матеріали справи не містять як доказів порушення позичальником (ТОВ «ТД «Агрохімхолдинг») зобов'язань за кредитним вказаним договором, так і доказів подання Банком до суду позову про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки станом на момент вчинення оспорюваних правочинів від 01.10.2014 та від 19.01.2015.

Відповідно до частини першої статті 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

У новому розгляді справи Господарським судом міста Києва встановлено таке.

16.05.2012 Банком (кредитодавець) та ТОВ «ТД «Агрохімхолдинг» (позичальник, боржник) укладено кредитний договір №106/12-KL (далі - Кредитний договір), за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього договору.

18.07.2012 Банком (іпотекодержатель) та Товариством (іпотекодавець) укладено Договір іпотеки, за умовами якого:

- Договір іпотеки забезпечує виконання ТОВ «ТД «Агрохімхолдинг» зобов'язань, що випливають з укладеного між боржником та іпотекодержателем Кредитного договору та з додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, в тому числі стосовно будь-яких збільшень основного зобов'язання та (або) процентів за основним зобов'язанням, за умовами якого боржник зобов'язаний повернути іпотекодержателю кредитні кошти у формі відкличної кредитної лінії, з цільовим призначенням для поповнення обігових коштів, з максимальним лімітом заборгованості, що становить 15 000 000 доларів США, з кінцевим терміном повернення не пізніше 15.05.2013 включно, сплачувати проценти за користування кредитними коштами в валюті кредиту з розрахунку 14% річних, сплатити можливі неустойки у розмірах та у випадках, передбачених Кредитним договором і Договором іпотеки, а також інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги (пункт 1.1 Договору іпотеки);

- предметом іпотеки є нерухоме майно: 57 квартир, загальною площею 7339,1кв.м., що знаходяться в житловому будинку літ. «А-25» за адресою: АДРЕСА_1, серед яких квартири НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (пункт 1.2 Договору іпотеки).

05.03.2014 НБУ (заставодержатель) та Банком (заставодавець) укладено договір застави майнових прав №12/ЗМП (далі - Договір застави), предметом якого є майнові права за кредитними договорами, що укладені заставодавцем і юридичними та фізичними особами, перелік яких наведений у додатку №1 до Договору застави, що є його невід'ємною частиною (надалі всі зазначені вище кредитні договори та генеральні кредитні договори, договори про відкриття кредитної лінії, договори про кредитування, чи інша назва договору про надання кредитних коштів на умовах повернення, платності, строковості, забезпеченості та цільового характеру використання разом та/або окремо іменуються - кредитні договори). Станом на 26.02.2014 заборгованість за кредитними договорами становить 3 082 025 020,89 грн. Зобов'язання, що випливають з укладених кредитних договорів, забезпечуються договорами застави, іпотеки, поруки тощо.

Пунктом 1.3 Договору застави сторони узгодили, що надана застава забезпечує належне виконання заставодавцем вимог заставодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з кредитного договору від 05.03.2014 №12, укладеного заставодавцем та заставодержателем, а також усіх додаткових договорів (угод), що будуть укладені до нього, а також з усіх окремих кредитних договорів (та змін до них), в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов, що наведені у цьому договорі.

З реєстру кредитних договорів, укладених Банком з юридичними та фізичними особами, що пропонуються в забезпечення НБУ, у забезпечення надано, зокрема, майнові права за Кредитним договором, укладеного з ТОВ «ТД «Агрохімхолдинг».

Відповідно до пункту 3.4 Договору застави заставодавець зобов'язаний не відчужувати майнові права в будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя (підпункт 3.4.2 Договору застави); не вносити надалі змін до кредитних договорів та забезпечувальних договорів без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя. Ці вимоги не стосуються зміни розміру процентних ставок за кредитами, перенесення строку сплати процентів на строк не більше 60 днів, понесення сплати нарахованих процентів та комісій за обслуговування кредитної заборгованості по одноразовому переносу строку в межах одного календарного місяця, зміни валюти кредитування шляхом укладення додаткових угод до кредитних та забезпечувальних договорів (підпункт 3.4.5 Договору застави); не пізніше п'яти робочих днів після підписання цього договору повідомляти боржників, майнових поручителів та/або поручителів за кредитними і забезпечувальними договорами про укладення цього договору шляхом направлення листів з повідомленням про вручення та не пізніше наступного робочого дня після їх відправлення надати повний перелік відправлених листів з зазначенням реквізитів (дати відправлення, вихідного реєстрового номеру, поштового реєстру тощо) та завірені повноважною особою і печаткою заставодавця копії відправлених листів, оригінали поштових реєстрів (підпункт 3.4.12 Договору застави).

01.10.2014 Банком та Товариством укладено договір про внесення змін до Договору іпотеки, за умовами якого сторони, у зв'язку з викладенням пунктів 1.2, 1.3 Договору іпотеки у новій редакції домовились про те, що іпотека щодо квартири НОМЕР_1 в житловому будинку літ. «А-25», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, припиняється.

З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки вбачається, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16171295 від 01.10.2014, 11:34:55, було внесено запис від 01.10.2014, 11:33:50 про припинення іпотеки номер 1222623 (за адресою: АДРЕСА_1, квартира НОМЕР_1).

З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження вбачається, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16171516 від 01.10.2014, 11:38:37, було внесено запис від 01.10.2014, 11:37:55 про припинення обтяження номер 1222680.

19.01.2015 Банком та Товариством укладено договір про внесення змін до Договору іпотеки, за умовами якого сторони, у зв'язку з викладенням пунктів 1.2, 1.3 Договору іпотеки у новій редакції домовились про те, що іпотека щодо квартири НОМЕР_2 в житловому будинку літ. «А-25», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, припиняється.

З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки вбачається, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18711063 від 19.01.2015, 16:20:39, було внесено запис від 19.01.2015, 16:18:36 про припинення іпотеки номер 1243933, АДРЕСА_1, квартира НОМЕР_2.

З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження вбачається, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18711392 від 19.01.2015, 16:27:40, було внесено запис від 19.01.2015, 16:24:27 про припинення обтяження номер 1243918.

13.02.2015 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 30 Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Златобанк», яким з 14.02.2015 було вирішено розпочати процедуру виведення Банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 14.02.2015 по 13.05.2015.

12.05.2015 постановою Правління НБУ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Златобанк» №310 вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати Банк.

13.05.2015 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 99 «Про початок процедури ліквідації АТ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію, з урахуванням рішення від 18.05.2015, яким вирішено розпочати процедуру ліквідації Банку з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання з 14.05.2015.

Згідно з електронним повідомленням від 13.05.2015 №20-02012/32318 заставодавцю (Банку) не надавалась згода НБУ на відчуження заставленого майна шляхом уступки прав вимоги за кредитними договорами, наведеними у додатку № 1, які забезпечують виконання зобов'язань за кредитами НБУ.

Листом від 08.06.2015 № 1177 позивач повідомив ТОВ «ТД «Агрохімхолдинг» і Товариство про нікчемність договорів про внесення змін від 01.10.2014 (№ 723) та від 19.01.2015 (№ 6) у порядку, передбаченому частиною другою статті 37 Закону.

Позивач вважає, що Договір № 723 та договір № 6 від, якими були внесені зміни до Договору іпотеки, є нікчемними, оскільки, внаслідок вчинення вказаних правочинів Банк безоплатно відмовився від власних майнових прав, а спірні договори укладені всупереч підпунктам 3.4.2, 3.4.5 Договору застави, тобто без письмової згоди НБУ як заставодержателя.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на таке.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Банк та НБУ наполягають, що в результаті укладення спірних правочинів відбулася зміна предмета Договору іпотеки шляхом виключення спірних квартир з переліку майна, переданого в іпотеку, укладеного з метою забезпечення Кредитного договору, внаслідок чого відбулася зміна предмета Договору застави, оскільки, зменшився обсяг майнових прав заставодержателя.

Відповідно до частини другої та пункту 1 частини третьої статті 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з тих підстав, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Разом з тим, забезпечувальний характер іпотеки надає право на задоволення вимог іпотекодержателя у разі невиконання основного зобов`язання (статті 1, 3 Закону України «Про іпотеку», статті 546, 575 ЦК України), а відсутність з боку Банку на момент укладення спірних договорів майнових вимог до ТОВ «ТД «Агрохімхолдинг» (позичальника за Кредитним договором), пов'язаних з Договором іпотеки, унеможливлює відмову від таких майнових вимог.

Банк документально не підтвердив, що на момент укладення спірних правочинів він мав право майнової вимоги за Кредитним договором до боржника, і внаслідок укладення спірних договорів були порушені його права як іпотекодержателя.

Суду не подано жодного документального підтвердження наявності підстав для визнання правочинів нікчемними з підстав, визначених статтею 38 Закону.

Що ж до відсутності письмової згоди НБУ на укладення оспорюваних правочинів, то слід вказати таке.

Відсутній порядок погодження НБУ як заставодержателем внесення змін до правочинів, які укладаються заставодавцем, тобто Банком.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 4 та частини першої статті 49 Закону України «Про заставу» предметом застави можуть бути майно та майнові права. Заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Таким чином, майно та майнові права є окремими предметами застави.

Згідно з частиною другою статті 17 Закону України «Про заставу» заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Частиною другою статті 586 ЦК України передбачено, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про заставу» у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Відповідно до підпункту 4.3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 №1 «Про деякі питання вирішення господарськими судами спорів, що виникають з кредитних договорів» господарським судам необхідно враховувати, що в разі якщо договір застави не обмежений одним предметом застави, то всі предмети застави повинні бути індивідуалізовані, тобто визначені не лише їх видові ознаки, але й індивідуальні характеристики.

Слід зазначити, що у Договорі застави відсутня індивідуалізація предмету застави, яка б включала в себе посилання саме на предмет іпотеки за Договором іпотеки.

Так, за умовами Договору застави НБУ в заставу передані лише майнові права за кредитними договорами (в тому числі, за Кредитним договором), тобто права вимоги повернення кредитних коштів та сплати процентів, у зв'язку з чим, права Банку за Договором іпотеки, укладеним з Товариством, не є предметом Договору застави, а тому внесення змін до Договору іпотеки не потребувало обов'язкового погодження з НБУ, який не є іпотекодержателем нерухомого майна (двох квартир, відчужених на користь фізичних осіб).

Також, слід зазначити, що умовами спірних договорів не припинялися та не змінювалися умови Кредитного договору, майнові права за яким передано в заставу НБУ.

Позивач не обґрунтовує та документально не підтверджує, що виведення з іпотеки лише 2 квартир (при загальному обсязі предмета іпотеки 57 квартир) призвело до неможливості виконання позичальником (ТОВ «ТД «Агрохімхолдинг») зобов'язань за Кредитним договором.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про заставу» при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває права вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

Судом встановлено, що Товариством та Банком правочини щодо відчуження заставленого майна шляхом уступки права вимоги за Кредитним договором не укладалися.

Також, документально не підтверджено, що НБУ до введення тимчасової адміністрації в Банку набув право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави за Договором застави, з огляду на те, що матеріали справи не містять як доказів порушення позичальником (ТОВ «ТД «Агрохімхолдинг») зобов'язань за Кредитним договором, так і доказів подання Банком до суду позову про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки станом на момент вчинення оспорюваних правочинів від 01.10.2014 та від 19.01.2015.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на даний час право власності на квартири НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в житловому будинку літ. «А-25» за адресою: АДРЕСА_1, стосовно яких спірними правочинами було припинено іпотеку, перейшло до фізичних осіб (ОСОБА_2 і ОСОБА_3) на підставі посвідчених нотаріусом договорів купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що отримані Товариством грошові кошти за продані квартири були в подальшому перераховані на погашення кредитних зобов'язань перед Банком.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Інші доводи позивача, викладені ним у позові та поясненнях, суд вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства України, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.

Саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, на які він посилається, заявляючи позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (частина друга статті 32 ГПК України).

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Позивач не подав суду належних та допустимих доказів (у розумінні статі 32 ГПК України) наявності обставин та підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на наведене у позові слід відмовити.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 13.12.2016.

Суддя І.Д. Курдельчук