Рішення № 63403706, 06.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2016Справа № 910/2500/16За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фізична особа-підприємець ОСОБА_3

про скасування рішення, оформленого протоколом, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_4 (представник за довіреністю №2273 від 06.12.2016р.);

від відповідача: Браницький Д.Ю. (представник за довіреністю №91/2016/10/03-3 від 03.10.2016р.);

від третьої особи: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (надалі - відповідач) про скасування рішення останнього, оформленого протоколом № 936 від 03.02.2015р. засідання комісії по розгляду акта про порушення № 39721 від 25.09.2014р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення відповідача, оформлене протоколом № 936 від 03.02.2015р. засідання комісії по розгляду акта про порушення № 39721 від 25.09.2014р. є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки на момент встановлення факту порушення Правил користування електричною енергією торгівельний павільйон, право власності на який належить позивачу, перебував у володінні та користування третьої особи, який і здійснив самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі енергопостачальника з метою без облікового споживання електричної енергії та відповідно до Закону України "Про електроенергетику" та Правил користування електричною енергією саме третя особа є споживачем та має нести відповідальність за свої дії.

Під час першого розгляду даної справи, відповідачем було надано для долучення до матеріалів справи відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого останній заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, при цьому посилався на те, що рішення, оформлене протоколом № 936 від 03.02.2015р. засідання комісії по розгляду акта про порушення № 39721 від 25.09.2014р. відповідає чинному законодавству України, а позивач не скористався своїм правом на звернення до суду в 10-тиденний термін щодо оскарження рішення комісії. Крім того, відповідач зазначив, що оскільки позивач не здійснив оплату нарахованої за споживання не облікованої електричної енергії за виставленим рахунком, відповідач звернувся до суду з позовом про стягнення з позивача визначеної комісією суми в розмірі 91 458,55 грн. та рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2015р. у справі №910/20379/15 задоволено позовні вимоги ПАТ «Київенерго» та стягнуто з ФОП ОСОБА_2 суму в розмірі 91 458,55 грн. за споживання не облікованої електричної мережі. Вказане судове рішення було прийнято на підставі протоколу № 936 від 03.02.2015р. засідання комісії по розгляду акта про порушення № 39721 від 25.09.2014р. та набрало законної сили, що відповідно до ст. 35 ГПК України не потребує доказування при розгляді даної справи.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Ярмак О.М.) від 31.03.2016р. у справі №910/2500/16 у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Сулім В.В., судді Гончаров С.А., Коротун О.М.) від 07.07.2016р. рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2016р. у справі №910/2500/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2016р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2016р. та рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2016р. у справі №910/2500/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Справа розглядається судом першої інстанції вдруге.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 17.10.2016р. справу №910/2500/16 передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2016р. прийнято справу до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 22.11.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2016р. розгляд справи відкладено до 06.12.2016р.

Позивачем, на виконання вимог ухвали суду для долучення до матеріалів справи подано письмові пояснення з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 05.10.2016р., відповідно до яких вказав, що станом на дату перевірки та складення акта про порушення № 39721 від 25.09.2014р. укладений між позивачем та третьою особою договір оренди майна від 01.06.2013р. був чинний, а торгівельний павільйон, що був переданий позивачем у користування третьої особи не містив будь-яких лічильників, зокрема, і для обліку електроенергії, позивач ніколи не здійснював підключення струмоприймачів до електричної мережі енергопостачальника. Крім того, позивач вказує на те, що при здійсненні перевірки відповідачем та складенні акту про порушення № 39721 від 25.09.2014р. позивач не був повідомлений ані третьою особою, ані відповідачем, а особа (Таджатхеа Калатил Шарфудин), як представник споживача, яка зазначена у вказаному акті ніколи не була представником позивача.

Відповідачем також надано для долучення до матеріалів справи подано письмові пояснення з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 05.10.2016р., відповідно до яких останній вказує, зокрема, на те, що чинним законодавством України не передбачено при складенні актів про порушення Правил користування електричною енергією від осіб, які представляються представниками споживача вимагати документи на підтвердження представництва або офіційного працевлаштування. Крім того, відповідач вказав на те, що за відсутності інформації щодо укладення між позивачем та третьою особою договору оренди майна від 01.06.2013р. та за відсутності укладеного з відповідачем договору на споживання електричної енергії, визнати третю особу споживачем електричної енергії при складенні акту про порушення № 39721 від 25.09.2014р. не видалось за можливе, а тому відповідальність за самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі має нести власник майна (позивач).

Третя особа участь свого представника в судові засідання не забезпечила, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи, письмових пояснень, в тому числі й на виконання вимог ухвали суду не подала.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника третьої особи, належним чином повідомленої про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 06 грудня 2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.09.2014р. уповноваженими представниками Публічного акціонерного товариства "Київенерго" при здійсненні перевірки за участю представника споживача (уповноваженої особи) Таджатхеа Калатил Шарфудин встановлено, що при користуванні електричною енергією за адресою: вул. Фізкультурна, 1 в м. Києві порушено норми статей 26, 27 Закону України "Про електроенергетику" та п.п. 1.3, 5.1, 6.40, 10.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, а саме - самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі енергопостачальника (електропередавальної організації) з метою без облікового споживання електроенергії, про що складено акт про порушення ПКЕЕ № 39721 від 25.09.2014р.

Як вбачається з акту про усунення порушення ПКЕЕ від 25.09.2014р., для усунення порушення здійснено відключення споживача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від подачі напруги.

03.02.2015р. за відсутності споживача (Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2) відповідно до вимог ПКЕЕ відбулось засідання комісії по розгляду акта про порушення ПКЕЕ № 39721 від 25.09.2014р., що супроводжувались веденням протоколу № 936, на якому комісією встановлено, що споживач (Фізична особа-підприємець ОСОБА_2) на об'єкті: МАФ за адресою: вул. Фізкультури, 1, порушив Правила користування електричною енергією, а саме: самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі енергопостачальника (електропередавальної організації) з метою безоблікового споживання електроенергії (площа перерізу проводу (кабелю), яким виконано самовільне приєднання: ПВС 5х4 мм2, допустимий тривалий струм приводу (кабелю) (згідно з гл.1.3 ПУЕ): 27А), а також прийнято рішення про проведення нарахування згідно з пунктом 2.6. та за формулою 2.7 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ (потужність - 16,04 кВт; тривалість роботи струмоприймачів протягом доби 12 год., 7 днів на тиждень; період нарахування з 26.09.2013р. по 25.09.2014р.; всього підлягає до сплати за недораховану електроенергію 91 458,55 грн).

За твердженнями позивача, вказане рішення, оформлене протоколом № 936 від 03.02.2014, є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки на момент встановлення факту порушення Правил користування електричною енергією в торгівельному павільйоні, що належить позивачу на праві власності, на підставі договору оренди майна від 01.06.2013 цей павільйон перебував у володінні та користуванні ФОП ОСОБА_3, який і здійснив самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі енергопостачальника, тому має нести відповідальність як споживач. Крім того, позивач вказує на те, що при здійсненні перевірки відповідачем та складенні акту про порушення № 39721 від 25.09.2014р. позивач не був повідомлений ані третьою особою, ані відповідачем, а особа (Таджатхеа Калатил Шарфудин), як представник споживача, яка зазначена у вказаному акті ніколи не була представником позивача.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказує на те, що рішення, оформлене протоколом № 936 від 03.02.2015р. засідання комісії по розгляду акта про порушення № 39721 від 25.09.2014р. відповідає чинному законодавству України, а позивач не скористався своїм правом на звернення до суду в 10-тиденний термін щодо оскарження рішення комісії.

Під час першого розгляду справи, відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилався також на рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2015р. у справі №910/20379/15, яким задоволено позовні вимоги ПАТ «Київенерго» та стягнуто з ФОП ОСОБА_2 суму в розмірі 91 458,55 грн. за споживання не облікованої електричної мережі, яке було прийнято на підставі протоколу № 936 від 03.02.2015р. засідання комісії по розгляду акта про порушення № 39721 від 25.09.2014р. та набрало законної сили, що відповідно до ст. 35 ГПК України не потребує доказування при розгляді даної справи.

Крім того, в адресованих суду поясненнях, відповідач вказав на те, що за відсутності інформації щодо укладення між позивачем та третьою особою договору оренди майна від 01.06.2013р. та за відсутності укладеного з відповідачем договору на споживання електричної енергії, визнати третю особу споживачем електричної енергії при складенні акту про порушення № 39721 від 25.09.2014р. не видалось за можливе, а тому відповідальність за самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі має нести власник майна (позивач).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов`язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Згідно з п. 5.1 Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без дозволу не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 275 Господарського кодексу України окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються Законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".

Згідно з п. 10.2 ПКЕЕ Споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору; додержуватись вимог нормативно-технічних документів та умов договорів; забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок згідно з вимогами нормативно-технічних документів та нормативно-правових актів законодавства України; забезпечувати функціонування власних розрахункових засобів обліку електричної енергії відповідно до вимог нормативно-технічних документів та паспортних даних заводу-виробника відповідних засобів обліку; своєчасно вживати відповідних заходів для усунення виявлених порушень; забезпечувати збереження і цілісність встановлених на його території (у його приміщенні) розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування; не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані постачальнику електричної енергії (електропередавальній організації), у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача.

Відповідно до п. 6.41. ПКЕЕ у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електроенергії енергії, від якого споживач одержує електричну енергію або електропередавальної організації порушень цих ПКЕЕ, або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.

В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недорахованої еклектичної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника еклектичної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.

На підставі акта порушень уповноваженими представника постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недорахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії. Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше, ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії. Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недорахованої електричної енергії та/або збитків.

Пунктом 6.42 ПКЕЕ передбачено право споживача на оскарження рішення комісії в суді, у разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку, на період розгляду судом спору щодо порушення споживачем ПКЕЕ відключення споживача, пов'язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється.

Так, позивач рішення відповідача в строк визначений ПКЕЕ не оскаржував. До господарського суду міста Києва про його скасування звернувся лише 15.02.2016 року, тобто через рік після його прийняття.

Як зазначає позивач, вказане рішення, оформлене протоколом № 936 від 03.02.2014 року, є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки на момент встановлення факту порушення Правил користування електричною енергією в торгівельному павільйоні, що належить позивачу на праві власності, на підставі договору оренди майна від 01.06.2013 року цей павільйон перебував у володінні та користуванні ФОП ОСОБА_3, який і здійснив самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі енергопостачальника, тому останній має нести відповідальність як споживач.

Судом досліджено наявний в матеріалах справи договір оренди майна від 01.06.2013. та встановлено, що за його умовами об'єктом оренди є пересувний торгівельний павільйон (п. 1.1.1. Договору), що розміщений за адресою: м. Київ, вул. Фізкультурна, 1 (п. 1.1.2. Договору), орендодавець (позивач) діє на підставі дозволу № 41 від 28.05.2013, виданого Головним управлінням внутрішньої торгівлі та побутового обслуговування населення в м. Києві на термін з 28.05.2013 до 28.05.2014 (п. 1.2. Договору), термін оренди складає 12 місяців з дати прийняття майна, що орендується, за актом приймання-передачі та діє до 31.05.2014р. Якщо жодна сторона в термін 30 днів до закінчення терміну оренди не заявить про намір розірвати цей договір, термін оренди автоматично пролонгується на термін 12 місяців (п. п. 4.1., 4.2. Договору), орендар самостійно і від власного імені укладає договори щодо надання комунальних послуг у повному обсязі із спеціалізованими організаціями (п. 7.3. Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом встановлено, що між позивачем та третьою особою в силу укладеного між ними договору виникли орендні правовідносини.

У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 32-34 ГПК України щодо продовження договору оренди майна від 01.06.2013 року, зважаючи на його закінчення 31.05.2014 року згідно з п. 4.1 Договору.

Так, пунктом 4.2. Договору передбачено випадок його автоматичної пролонгації.

Проте, згідно п. 1.2. Договору орендодавець (позивач) діє на підставі дозволу №41 від 28.05.2013 року, виданий Головним управлінням внутрішньої торгівлі та побутового населення в м. Києві на термін з 28.05.2013 року до 28.05.2014 року та матеріали справи не містять доказів на підтвердження укладення між сторонами додаткових угод, внесення змін до договору.

Позивачем також не обгрунтовано правомірності пролонгації дії договору з урахуванням закінчення дії дозволу №41 від 28.05.2013 року, як і не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження продовження терміну дії вказаного дозволу або видачі дозволу на новий строк.

З наданої до матеріалів справи Довідки про функціональне призначення тимчасової споруди серії СПТС № 58 від 19.06.2014р. вбачається, що вона діє з 19.06.2014р. до 31.12.2014р., натомість договір оренди майна від 01.06.2013 року було укладено на строк 12 місяців, тобто до 31.05.2014 року.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 6.1. Договору оренди майна від 01.06.2013 року орендодавець має право один раз на тиждень здійснювати перевірку порядку використання орендарем майна, що орендується у відповідності до умов цього договору.

Таким чином, відповідач не був позбавлений права перевіряти належне утримання орендарем орендованого майна та контролювати виконання орендарем умов договору як власник майна, що орендується.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до договору оренди майна від 01.06.2013 року та акту приймання-передачі майна від 01.06.2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не передав лічильників електроенергії орендарю, а тому Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 не є споживачем електроенергії.

Як було зазначено вище в п. 7.3. Договору оренди майна від 01.06.2013р. сторони домовились про те, що орендар самостійно і від власного імені укладає договори щодо надання комунальних послуг у повному обсязі із спеціалізованими організаціями.

Як встановлено судом, у вказаному договорі обв'язки орендаря визначені в п. 7.1. Договору, натомість п. 7.3. Договору не передбачено такого обов'язку третьої особи як укладати договори щодо надання комунальних послуг та матеріали справи не містять доказів (належним чином засвідченої копії договору) на підтвердження укладення між третьою особою та відповідачем договору про постачання електроенергії.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, при складенні акту про порушення ПКЕЕ, відповідачем було враховано факт укладення між позивачем та третьою особою договору оренди, проте за відсутності інформації щодо виконання його умов, зокрема, в частині укладення договору на постачання електроенергії та здійснення оплати за спожиту електроенергію, комісією відповідача, з урахуванням п. 1.2 ПКЕЕ, з огляду на закінчення строку дії договору та відсутністю інформації щодо пролонгації договору, а також враховуючи відсутність укладеного договору на постачання електроенергії, встановлено, що відповідальність за вчинене правопорушення у сфері електроенергетики має нести власник майна (позивач).

У зв'язку з вище викладеним, суд приходить до висновку, про те, що за відсутності належних доказів на підтвердження пролонгації договору оренди, а також відсутність в договорі чітко визначеного зобов'язання орендаря щодо укладення договору на електропостачання саме на позивача, як на власника майна (торговельного павільйону) покладено обов'язок щодо укладення з відповідачем договору про постачання електричної енергії.

Відповідно до статті 27 Закону правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Згідно з частиною 2 вказаної статті правопорушеннями в електроенергетиці, зокрема, є: крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.

Згідно з підпунктами 15 та 16 пункту 8.1 ПКЕЕ постачальник електричної енергії має право контролювати додержання споживачами та субспоживачами вимог цих Правил відповідно до умов укладених договорів, а також складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору про постачання електричної енергії та порушення вимог законодавства України в електроенергетиці.

Зі змісту пункту 1.1. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затвердженої Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України (далі - Методика) від 04.05.2006 №562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за №782/12656 вбачається, що даний нормативно-правовий акт встановлює порядок визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил.

Методика поширюється на споживачів електричної енергії та застосовується постачальниками електричної енергії при визначенні обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією (пункт 1.2 Методики).

Підпунктом 5 пункту 2.1 Методики встановлено, що даний нормативний документ застосовується на підставі акта порушень, складеного з урахуванням вимог Правил, зокрема, у разі виявлення самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі, яка не є власністю споживача.

Крім того, пунктом 2.7 Методики прямо встановлено порядок визначення обсягу та вартості самовільно спожитої електричної енергії в разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 5 пункту 2.1 Методики, та за умови відсутності у такого споживача договору про постачання електричної енергії.

В поданих до суду поясненнях позивач також вказує на те, що ні в оскаржуваному протоколі, ні в розрахунку (додаток до протоколу) немає належного розрахунку вартості електроенергії, спожитої без обліку (договору) за актом порушень ПКЕЕ.

Проте, суд не погоджується з такими твердженнями позивача, оскільки з наявних в матеріалах справи протоколу № 936 від 03.02.2015р. засідання комісії по розгляду акта про порушення № 39721 від 25.09.2014р. та розрахунку електроенергії, спожитої без обліку (договору) за вказаним актом вбачається, що споживач (Фізична особа-підприємець ОСОБА_2) на об'єкті МАФ за адресою: вул. Фізкультурна,1 порушив Правила, а саме: самовільно підключив струмоприймачі до електричної мережі енергопостачальника (електропередавальної організації) з метою безоблікового споживання електроенергії (площа перерізу проводу (кабелю), яким виконано самовільне приєднання: ПВС 5х4 мм2, допустимий тривалий струм приводу (кабелю) (згідно з гл.1.3 ПУЕ): 27А, а також прийнято рішення про проведення нарахування згідно з пунктом 2.6. та за формулою 2.7. Методики (потужність - 16,04 кВт; тривалість роботи струмоприймачів протягом доби 12 год., 7 днів на тиждень; період нарахування з 26.09.2013 по 25.09.2014; всього підлягає до сплати за недораховану електроенергію 91 458,55 грн.

Щодо того, що вказана як представник споживача в акті про порушення № 39721 від 25.09.2014р. особа (Таджатхеа Калатил Шарфудин), ніколи не була представником позивача, суд відзначає, що чинним законодавством України не передбачено при складенні акту про порушення ПКЕЕ від осіб, які представляються представниками споживача вимагати документи на підтвердження представництва або офіційного працевлаштування, відтак, як про те зазначає відповідач та вказане підтверджується матеріалами справи, така інформація зазначається зі слів особи, присутньої при складенні акту.

При цьому, судом враховано, що акт про порушення №39721 від 25.09.2014р. було складено в присутності двох представників міліції Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві старшого лейтенанта міліції ОСОБА_6 та капітана міліції ОСОБА_7

Щодо обставин, встановлених при розгляді справи №910/20379/15, які мали преюдиційне значення при першому розгляді справи та на які посилався відповідач в обґрунтування своїх заперечень, то у зв'язку зі скасуванням судом касаційної інстанції постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016р. та рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2015р. у названій справі з передачею справи на новий розгляд, встановлені при розгляді справи №910/20379/15 не враховуються судом при новому розгляді даної справи.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Позивач належними засобами доказування не довів наявність підстав для скасування рішення відповідача, оформленого протоколом № 936 від 03.02.2015р. засідання комісії по розгляду акта про порушення № 39721 від 25.09.2014р.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю та відсутністю підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Судові витрати позивача, у зв'язку з відмовою в позові, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.12.2016р.

Суддя С.М. Морозов