Рішення № 63403670, 17.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2016Справа №910/15846/16

За позовом публічного акціонерного товариства «Київгаз»

До товариства з додатковою відповідальністю «Петрівський завод стінових матеріалів і конструкцій»

про стягнення 80688,09 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Ступак Т.О. (за дов.)

від відповідача Іващенко І.К. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом публічне акціонерне товариство «Київгаз» до товариства з додатковою відповідальністю «Петрівський завод стінових матеріалів і конструкцій» про стягнення 80688,09 грн. за договором № 64832 на постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання від 30.12.2011, з яких: 32000,00 грн. боргу, 15137,40 грн. пені, 2543,73 грн. 3% річних, 28688,09 грн. інфляційних, 2240,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо сплати за надані позивачем послуги.

Суд своєю ухвалою від 31.08.2016 порушив провадження у справі № 910/15846/16.

17.10.2016 суд продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Відповідач визнав борг у розмірі 32000,00 грн., одночасно заперечив проти нарахування штрафних санкцій. Також відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій та просив відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Під час розгляду справи суд витребував у позивача первинні документи, що підтверджують існування станом на 05.03.2014 переплати за договором № 64832 від 30.12.2011 та банківську виписку з інформацією про отримання коштів за надані послуги у лютому-березні 2014 року за даним договором.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

30.12.2011 товариство з додатковою відповідальністю «Петрівський завод стінових матеріалів і конструкцій» (споживач) та публічне акціонерне товариство «Київгаз» (постачальник) уклали договір № 64832 на постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Підставою для остаточних розрахунків є акти приймання-передачі газу (п. 2.9 Договору).

Згідно з п. 4.6 Договору остаточний розрахунок здійснюється протягом п'яти календарних днів наступного місяця після надання послуг, виходячи з вартості фактично отриманих, але не сплачених постачальнику послуг за звітний місяць.

В період з лютого по березень 2014 року позивач надав, а відповідач отримав послуги на суму 165978,28 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі послуг з газопостачання від 28.02.2014 на суму 114542,74 грн. та від 31.03.2014 на суму 51435,54 грн..

Відповідач сплатив за послуги частково, внаслідок чого у нього виник борг на суму 32000,00 грн..

Станом на день розгляду справи в суді відповідач 32000,00 грн. боргу не сплатив.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 32000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Пунктом 6.2.2 Договору передбачено, що у разі порушення строків оплати споживач сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Позивач заявив до стягнення 15137,40 грн. пені за період з 27.08.2015 до 28.04.2016 та 2240,00 грн. штрафу.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, штрафні санкції підлягають нарахуванню тільки протягом шести місяців з дня прострочення зобов'язання.

Так, за актом від 28.02.2014 зобов'язання є простроченим з 06.02.2014, а за актом від 31.03.2014 - з 07.04.2014, відповідно нарахування пені є припиненим з 08.08.2014 та з 07.10.2014. Понад тридцять днів зобов'язання є простроченим з травня 2014 року.

Оскільки позивач звернувся з позовом до суду 29.08.2016, він пропустив річний строк, протягом якого міг звернутися до суду з вимогами про стягнення пені та штрафу.

Виходячи з того, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України), вимоги позивача про стягнення 15137,40 грн. пені та 2240,00 грн. штрафу задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За розрахунком суду, до стягнення з відповідача підлягає 28625,89 грн. інфляційних. У стягненні 62,2 грн. інфляційних, які нараховані позивачем за 7 днів березня 2014 року, суд відмовляє.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 2543,73 грн. 3% річних.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 32000,00 грн. боргу, 28625,89 грн. інфляційних, 2543,73 грн. 3% річних, а загалом 63169,62 грн.. В іншій частині позову суд відмовляє.

При цьому суд не вбачає підстав для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду за клопотанням відповідача, оскільки останнім не надано належних доказів винятковості обставин як того вимагає стаття 121 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Петрівський завод стінових матеріалів і конструкцій» (вул. Сирецька, 33, м. Київ, 04073, код 04012336) на користь публічного акціонерного товариства «Київгаз» (вул. Кіквідзе, 4 літ. «Б», м. Київ, 01103, код 03346331) 32000,00 грн. боргу, 28625,89 грн. інфляційних, 2543,73 грн. 3% річних, 1078,82 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення підписано 13.12.2016.

Суддя С. А. Ковтун