Рішення № 63403578, 06.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.12.2016Справа №910/16782/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/16782/16

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ,

про розірвання договору, зобов'язання вчинити дії та стягнення 224 000 грн.,

за участю представників:

позивача -не з'явилися;

відповідача - ОСОБА_3 (довіреність від 21.01.2015 № 53);

третьої особи - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про: розірвання договору про організацію торгівельної діяльності від 05.07.2011 № б/н (далі - Договір); зобов'язання відповідача демонтувати тимчасову споруду (малу архітектурну форму) за адресою: АДРЕСА_1, та стягнення заборгованості за неналежне виконання умов Договору у сумі 224 000 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 27.09.2016.

26.09.2016 відповідач подав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Суд визнав клопотання відповідача обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2016 розгляд справи було відкладено на 11.10.2016.

Судове засідання, призначене на 11.10.2016, не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Курдельчука І.Д. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 призначено розгляд справи № 910/16782/16 на 15.11.2016.

14.11.2016 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі; лист про відсутність аналогічних спорів між сторонами та пояснення щодо відомостей про орендовану земельну ділянку.

У судовому засіданні 15.11.2016 представник позивача подав клопотання про долучення копії дозволу на розміщення малої архітектурної форми.

В судовому засіданні 15.11.2016 було оголошено перерву до 22.11.2016 відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

22.11.2016 позивач подав суду заяву про долучення до матеріалів справи документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 було оголошено перерву до 06.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2016 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

05.12.2016 відповідач подав суду документи для долучення до матеріалів справи.

06.12.2016 позивач подав суду клопотання про доручення до матеріалів справи листа від 06.03.2016 № 064-064/Б-43-292 та відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибути сторону відповідача за станом здоров'я.

Відповідно до статті 42 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі статтею 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до частини першої статті 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Позивач не подав жодного документа, який би підтвердив неможливість прибуття позивача у судове засідання за станом здоров'я.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

Отже, відкладення судового розгляду є недоцільним і таким, що суперечить принципу розумності строку вирішення спору.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору; проти задоволення позовних вимог заперечив.

Представники позивача у судове засідання не з'явився.

Ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 06.12.2016 за наявними в ній матеріалами (стаття 75 ГПК України).

У судовому засіданні 06.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.07.2011 ФОП ОСОБА_1 (сторона-1) та ФОП ОСОБА_2 (сторона-2) було укладено договір про організацію торгівельної діяльності, відповідно до умов якого:

- сторони зобов'язалися організувати спільну торгівельну діяльність, за якою сторона-1 дозволяє використання земельної ділянки, а сторона-2 проводить торгівлю від свого імені або від імені сторони-1 (пункт 1.1 Договору);

- земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить стороні-1 на праві оренди згідно договору оренди земельної ділянки, укладеного ОСОБА_1 та Печерською районною радою від 26.08.2005 (пункт 1.3 Договору);

- сторона-1 зобов'язується надати земельну ділянку для організації торгівельної діяльності, а сторона-2 проводити торгівельну діяльність на земельній ділянці сторони-1, встановити власний торгівельний павільйон та обладнання (підпункт 3.2.1 пункту 3.2 та підпункти 3.3.1, 3.3.2 пункту 3.3 Договору);

- сторона-2 зобов'язалася забезпечити стороні-1 винагороду (прибуток) у 4 000 грн. на місяць при здійсненні торговельної діяльності безпосередньо або за довіреністю (підпункт 3.4.3 пункту 3.4 Договору);

- Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, укладається на 3 (три) роки та діє до 05.07.2014 (пункт 7.1 Договору);

- за відсутності належного повідомлення за 1 місяць до закінчення строку дії Договору, Договір є продовженим на такий же строк з правом автоматичної пролонгації на умовах Договору (пункт 7.2 Договору);

- Дострокове розірвання Договору проводиться за взаємною згодою сторін або за рішенням суду в порядку, визначеному законом (пункт 7.3 Договору).

Позивач просить розірвати Договір у зв'язку з істотним порушенням ФОП ОСОБА_2 його умов; зобов'язати відповідача демонтувати тимчасову споруду та стягнути 224 000 грн. грошових коштів, які не були сплачені на виконання Договору.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на таке.

Статтею 651 ЦК України передбачено, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Судом встановлено, що 04.11.2013 ФОП ОСОБА_1 повідомив ФОП ОСОБА_2 про розірвання Договору з 05.12.2013 та про необхідність звільнення від тимчасової споруди, належної на праві користування ФОП ОСОБА_1, земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1.

Відповідач проти розірвання Договору з 05.12.2013 не заперечив; доказів протилежного суду не подано.

Таким чином, Договір було розірвано за згодою сторін з ініціативи позивача, а тому підстав для задоволення вимог щодо його розірвання немає.

Що ж до вимог про зобов'язання демонтувати тимчасову споруду, то слід вказати таке.

Відповідно до частини третьої статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2016 зі справи № 910/116/15-г за позовом ФОП ОСОБА_2 до Департаменту та ФОП ОСОБА_4 про встановлення нікчемності договору від 09.11.2014 № 03982-14 було встановлено таке.

На земельній ділянці, яка була надана в оренду ФОП ОСОБА_1 та знаходиться за адресою АДРЕСА_1, було встановлено тимчасову споруду, яка належить на праві власності ФОП ОСОБА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу торгівельного кіоску від 20.09.2012, актом прийому-передачі торгівельного кіоску від 21.09.2012, довідкою Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу КМР (КМДА) ТС № 2568 від 04.06.2014 про функціональне призначення тимчасової споруди та листом КП по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва «Печерська брама» від 29.12.2014 № 2182/4.

16.04.2013 Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА; далі - Департамент) та ФОП ОСОБА_2 (платник) укладено договір № 50555-000140838-761-01/2568 про сплату пайової участі (внеску) власника тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в утриманні об'єкта благоустрою м. Києва - тимчасової споруди на АДРЕСА_1.

09.11.2014 Департаментом та ФОП ОСОБА_1 (сторона-1) укладено договір № 03982-14, відповідно до умов якого сторона-1 зобов'язується оплатити пайову участь в утриманні об'єкта благоустрою на АДРЕСА_1, на території якого розташована тимчасова споруда - кіоск площею 23,54 кв.м, функціональне використання - продаж тютюнових та алкогольних виробів, власником якої є сторона-1.

Згідно з пунктом 1.2 договору сторони погодили, що замовник сплачує пайову участь в утриманні об'єкта благоустрою у розмірі 30 872,51 грн.

Даний договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 08.05.2015 (пункт 6.1).

У зв'язку із закінченням дії договору від 16.04.2013 № 50555-000140838-761-01/2568 ФОП ОСОБА_2 звернулась до Департаменту з заявою № 5506 про укладення договору щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою - тимчасової споруди на АДРЕСА_1.

05.01.2015 листом № 7/0/16-2/27-15 Департамент повідомив ФОП ОСОБА_2 про відмову в укладенні зазначеного договору про пайову участь.

05.03.2015 листом Печерської районної в місті Києві державної адміністрації № 105/01-570/1 ОСОБА_1 погоджено розміщення тимчасової споруди за адресою АДРЕСА_1 площею 23.54 кв.м.

Відповідно до пункту 2.3 Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власників (користувачів) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в утриманні об'єктів благоустрою міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24.02.2011 N 56/5443 (в редакції рішення КМР від 04.09.2014 № 62/62) у разі встановлення (розміщення) ТС на об'єктах благоустрою, розташованих на земельних ділянках комунальної власності територіальної громади міста Києва, власник ТС укладає договір щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою.

Відповідач подав суду договір щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою від 06.10.2016 № 05506-16/5, який діє до 29.12.2016.

У свою чергу, позивач відповідний договір, який би був чинним на даний час суду не подав.

Позивач документально не підтвердив, що є особою, яка станом на день розгляду спору, користується земельною ділянкою, за адресою: АДРЕСА_1, на законних підставах, тобто є власником або орендарем.

Отже, у ФОП ОСОБА_1 відсутні правові підстави вимагати у відповідача демонтувати тимчасову споруду.

Що ж до стягнення грошових коштів у сумі 224 000 грн., то вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки Договір розірвано, а тому, у відповідача припинився обов'язок зі сплати грошових коштів на підставі підпункту 3.4.3 пункту 3.4 Договору.

Інші доводи позивача, викладені ним у позові, суд вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства України, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.

Саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, на які він посилається, заявляючи позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (частина друга статті 32 ГПК України).

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Позивач не подав суду належних та допустимих доказів (у розумінні статі 32 ГПК України) наявності обставин та підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на наведене у позові слід відмовити.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 13.12.2016.

Суддя І.Д. Курдельчук