Рішення № 63403332, 07.12.2016, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.12.2016 Справа № 907/754/16

За позовом Берегівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Берегівського професійного ліцею сфери послуг, м. Берегово

ДО Берегівської міської ради, м. Берегово

ПРО визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення Берегівської міської ради від 08.05.2014 року №1747 «Про надання дозволу Берегівському професійному ліцею сфери послуг на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що перебувають у користуванні» щодо втрати чинності Державного акту Берегівського професійного ліцею послуг на право постійного користування землею від 11.10.2001 року серії І-ЗК №001597,

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

За участю сторін:

від позивача ОСОБА_1В, представник за довіреністю від 06.12.2016р.

від відповідача ОСОБА_2 начальник юридичного відділу, представник за довіреністю №03-17/798 від 09.11.2016 року

від прокуратури ОСОБА_3, прокурор відділу облпрокуратури

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Берегівська місцева прокуратура звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовом в інтересах держави в особі Берегівського професійного ліцею сфери послуг, м. Берегово до Берегівської міської ради, м. Берегово про визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення Берегівської міської ради від 08.05.2014 року №1747.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 07.12.2016р.

Представник позивача та прокурор просять заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обгрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, зазначають, що Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 4,6034 га виданий 11.10.2001 серії І-ЗК №001597 Берегівському професійному ліцею сфери послуг, про що свідчить реєстрація в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №121-2001 у відповідності до вимог Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на права власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі (затверджена наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 05.05.99 за №354/3647). В свою чергу, прийнявши пункт другий вказаного рішення Берегівська міська рада вийшла за межі наданих їх повноважень передбачених ст. 19 Конституції України та ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні» та земельного законодавства України.

Так, зазначають, що підстави та порядок припинення прав на землю визначені в главі 22 ЗК України. Ці норми передбачають підстави припинення прав (права власності та права користування) на земельні ділянки як у добровільному, так і примусовому порядку, з обєктивних і субєктивних причин, а також за наявності вини власників і землекористувачів. В свою чергу, орган виконавчої влади або місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтям и 140-149 ЗК України. У випадках визначених цими нормами, припинення права власності на землю або право постійного користування провадиться за позовами відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, не додержання якого, є підставою для визнання рішення цього органу та видання державних актів, недійсним.

Абзацом 7 пунктом 6 рішенням Конституційного суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005, визначено, що відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акту на право власності на земельну ділянку та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою" від 2 квітня 2002 року № 449 ( 449-2002-п ) раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Приписи пункту 6 Перехідних положень Кодексу ( 2768-14 ) є нормами процесуального права і тому не повинні обмежувати норми матеріального права щодо права власності на землю та його набуття громадянами. В свою. Чергу, підстав для примусового припинення права на земельні ділянки не було, з даного приводу орган місцевого самоврядування до суду не звертався, а вирішив самостійно припинити право постійного користування землею на яких розташовані обєкти для здійснення освітніх цілей, чим саме порушив норми матеріального права.

Стверджують, що Берегівська міська рада всупереч ст.ст. З, 12, 84, 141, 152, 153 Земельного кодексу України, без будь-яких на те юридичних підстав, при прийнятті пункту другого оспорюваного рішення вийшла за межі наданих повноважень, порушила права Берегівського професійного ліцею сфери послуг на право користування земельними ділянками, які розташовані в м. Берегово по вул. Габора Бетлена, 1, Мукачівська, 39 га та на Суворова, 1 визнавши таким, що припинив чинність державний акт на право постійного користування, що спричинює ряд негативних факторів щодо неможливості приведення у відповідність та узаконення відповідно до закону нерухомого майна, яке перебуває на балансі в Берегівського професійного ліцею сфери послуг та належить до обєктів державної власності. Крім того, поняття припинення чинності державного акту Земельним кодексом України не передбачена взагалі.

Представник відповідача заперечує з приводу заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у поданому суду письмовому поясненні та просить суд взяти до уваги те, що оскільки з прийняттям Берегівською міською радою пункту 1 рішення №1747 від 08.05.2014р змінилася конфігурація земельних ділянок, які позначені в Державному акті на право постійного користування від 11.10.2001р І-ЗК №001597, даний Державний акт припинив відповідати вимогам чинного законодавства, а відтак, органом місцевого самоврядування вирішено визнати таким, що тратив чинність даний акт в цілому.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 07.12.2016, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами та прокурором документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2013 року Берегівський професійний ліцей сфери послуг звернувся з листом вих. №405 до Берегівської міської ради з проханням надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на земельні ділянки розташовані за адресами в м. Берегово по вул. Габора Бетлена, 1 площею 1,4105 га, Мукачівська, 39 площею 0,6264 га та на Суворова, 11 площею 0,3881 га з метою обслуговування будівель закладу освіти.

Також 06.04.2014 Берегівський професійний ліцей сфери послуг з листом вих. 183 звернувся із клопотанням до Берегівської міської ради щодо добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою по вул. Гагаріна, 4 в м. Берегово площею 2,0767 га, яка відповідно до Державного акту на право постійного користування землею позначена як земельна ділянка №3, так як, гуртожиток за цією адресою перебуває у власності територіальної громади міста Берегово.

Відповідно до вказаних клопотань Берегівською міською радою 08 травня 2014 року прийнято рішення №1747 «Про надання дозволу Берегівському професійному ліцею сфери послуг на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що перебувають у користуванні». Вказаним рішенням сесія Берегівської міської ради також вирішила припинити право постійного користування земельною ділянкою Берегівському професійному ліцею сфери послуг розташованого по вул. Гагаріна, 4, що у м. Берегово загальною площею 2,0767 га, оскільки земельна ділянка та нерухоме майно на ній передане у комунальну власність Берегівської міської ради; припинити чинність Державного акту на право постійного користування землею Берегівському професійному ліцею виданого 11.10.2001 серії І-ЗК №001597, загальною площею 4,6034 га; надати дозвіл Берегівському професійному ліцею сфери послуг на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок розташованих в м. Берегово по вул. Габора Бетлена, 1 площею 1,4105 га, по вул. Мукачівська, 39 площею 0,6264 га та по вул. Суворова, 11 площею 0,3881 га для обслуговування закладів освіти.

При цьому, Берегівський професійний ліцей сфери послуг не ставив питання про припинення чинності державного акту на право постійного користування землею від 1 1.10.2001 серії І-ЗК №001597 та добровільно не відмовлявся від інших земельних ділянок, позначених на Державному акті як земельні ділянки №1, №2 та №4 загальною площею 2,425 га, на яких розташовані обєкти освіти даного закладу.

Прокурор просить визнати протиправним та скасувати пункт 2 рішення Берегівської міської ради від 08.05.2014 року №1747 «Про надання дозволу Берегівському професійному ліцею сфери послуг на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що перебувають у користуванні» щодо втрати чинності Державного акту Берегівського професійного ліцею послуг на право постійного користування землею від 11.10.2001 року серії І-ЗК №001597, посилаючись на порушення відповідачем вимог чинного законодавства.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Частиною 10 ст. 59 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні " передбачено, що акти органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. ( п. 1 ст. 155 Земельного кодексу України )

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Професійно-технічному училищу №11 м. Берегово відповідно до рішення виконавчого комітету Берегівської міської ради від 30.05.2001 року за №271 було видано Державний акт на право постійного користування землею І-ЗК №001597 від 11.10.2001р площею 4,6034га згідно з планом землекористування. Планом зовнішніх меж земельної ділянки даного акту визначено, що позивачу передано у постійне користування чотири земельні ділянки, а саме, м. Берегово по вул. Габора Бетлена, 1 площею 1,4105 га, Мукачівська, 39 площею 0,6264 га та на Суворова, 11 площею 0,3881 га, а також по вул. Гагаріна, 4 в м. Берегово площею 2,0767 га.

Згідно ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Відповідно до п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011р. № 6, державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акту недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Відповідач, приймаючи оспорюване рішення про визнання таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування позивачем земельними ділянками, не врахував, що відповідний акт тільки посвідчує надане за відповідним рішенням органу місцевого самоврядування право позивача на землю. В свою чергу, відповідач надане позивачу право постійного користування землею за рішенням виконавчого комітету Берегівської міської ради від 30.05.2001 року за №271 не оспорює. Окрім того, відсутнє і рішення відповідача про припинення права користування земельними ділянками, що є предметом Державного акту на право постійного користування.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини (ст. 141 Земельного кодексу України).

Згідно ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

В даному випадку, відмова позивача від права постійного користування земельною ділянкою, що є тільки частиною землі, що перебуває у постійному користуванні позивача, не є підставою для витрати чинності документу, що посвідчує таке право з огляду на вищенаведене.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому, суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним та скасувати пункт 2 рішення Берегівської міської ради від 08.05.2014 року №1747 «Про надання дозволу Берегівському професійному ліцею сфери послуг на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що перебувають у користуванні» щодо втрати чинності Державного акту Берегівського професійного ліцею послуг на право постійного користування землею від 11.10.2001 року серії І-ЗК №001597.

3. Стягнути з Берегівської міської ради (90202, м. Берегово, вул. Б.Хмельницького, 7, код ЄДРПОУ 04053683) на користь прокуратури Закарпатської області (88000, м. Ужгород, вул. Б.Хмельницького, 2а, код ЄДРПОУ 02909967) суму 1378грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 14.12.2016р.

Суддя О.Ф. Ремецькі